01 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16784/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Пономаренко К.П.,
Відповідача : Куць О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021
(головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021
(суддя Данилова М.В.)
у справі №910/16784/20
за позовом Приватного підприємства "Атланта-Агро"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про розірвання додаткової угоди,
1. У зв'язку з перебуванням судді Губенко Н.М. у відпустці, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.06.2022, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Приватне підприємство "Атланта-Агро" (далі - ПП "Атланта-Агро", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про:
- розірвання Додатку 1-8 "Умов надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8203375 від 16.03.2020, без застосування до ПП"Атланта-Агро" будь - яких штрафних санкцій та неустойки передбачених положеннями пунктів 4.1.3. та 7.2. Додатку1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8203375 від 16.03.2020;
- визначення наслідків розірвання додаткової угоди, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв?язку з виконанням цього договору, шляхом;
- внесення відповідних змін до особового рахунку ПП "Атланта-Агро" щодо зарахування коштів в розмірі, що дорівнює нарахованим та списаним штрафним санкціям до 02.11.2020, а саме, зобов'язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку ПП"Атланта-Агро", шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3.401.216, 00 грн;
- скасування будь - яких операцій з нарахування неустойки на особовий рахунок ПП"Атланта-Агро", нарахованих за невиконання погодженого замовлення ПП"Атланта-Агро", після 02.11.2020;
- заборону здійснювати нарахування та списання з особового рахунку ПП"Атланта-Агро" штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) передбачених положеням п. 4.1.3. Додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8203375 від 16.03.2020 (далі - договір)
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надає свою згоду на розірвання Додатку 1-8 до договору, при цьому, обставин, за яких укладався Додаток 1-8 до договору, істотно змінились, а тому, позивач, на підставі ст.ст. 634, 652 ЦК України, звернувся до суду з відповідними вимогами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, позов задоволено частково. Розірвано Додаток 1-8 "Умов надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника " до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 від 16.03.2020 року, укладений між ПП "Атланта-Агро" та АТ "Українська залізниця", без застосування до ПП "Атланта-Агро" будь-яких штрафних санкцій та неустойки, передбачених положеннями пунктів 4.1.3. та 7.2. Додатку 1-8 до договору. Зобов'язано АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку ПП "Атланта-Агро" №8203375 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3.401.216,00 грн. Зобов'язано АТ "Українська залізниця" скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок ПП "Атланта-Агро" № 8203375, нарахованих після 02.11.2020 за невиконання погодженого замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 25.06.2020 року №32150080/2020-00011 (повідомлення про погодження від 02.07.2020 року за №УЗ-32150080/2020-00013) та від 31.07.2020 №32150080/2020-00018 (повідомлення про погодження від 03.08.2020 за №УЗ-32150080/2020-00020). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем доведено наявність чотирьох складових, за яких наявні підстави для розірвання договору, відповідно до положень частини 2 ст. 652 ЦК України, а тому позов щодо розірвання Додатку 1- 8 до договору є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Щодо вимог про зобов'язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку ПП "Атланта-Агро", шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3.401.216,00 грн, суди здійснюючи справедливий розподіл витрат, які сторони понесли у зв?язку з виконанням договору, зважаючи на положення ч. 3 ст. 652 ЦК України, дійшли висновку, що вказана вимога є обґрунтованою. З цих же підстав суди задовольнили вимогу про скасування будь - яких операцій з нарахування неустойки на особовий рахунок ПП "Атланта-Агро", нарахованих за невиконання погодженого замовлення ПП "Атланта-Агро", після 02.11.2020. У задоволенні вимоги про заборону здійснювати нарахування та списання з особового рахунку ПП "Атланта-Агро" штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), передбачених положенням п. 4.1.3. Додатку 1-8 до договору, суди відмовили з посиланням на те, що така вимога є передчасною, оскільки, положення ч. 3 ст. 652 ЦК України поширюються виключно на витрати, які сторони вже понесли, а відтак не можуть поширюватись на витрати, які ймовірно сторони можуть понести, крім того, внаслідок розірвання Додатку 1-8 до договору є неможливим застосовувати положення п. 4.1.3 Додатку 1-8 до договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову у позові.
7. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначив, що суди попередніх інстанцій застосовуючи положення ст. 652 ЦК України та приймаючи рішення про розірвання Додатку 1-8 до договору, не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18. Крім того, висновки судів щодо наявності підстав для розірвання договору, відповідно до частини 2 ст. 652 ЦК України, суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 17.12.2019 у справі № 916/547/19, від 30.10.2019 у справі № 385/227/15-ц.
8. Також, скаржник, посилаючись на п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок щодо застосування положень ст. 652 ЦК України, з приводу того, що втрата економічної вигоди, не може бути підставою для розірвання договору з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, оскільки виконання умов договору, не повинно ставитись в залежність від результатів своєї господарської діяльності, внаслідок впливу будь-яких зовнішніх або внутрішніх факторів. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 634 ЦК України, при цьому, відсутній правовий висновок щодо можливості розірвання договору на підставі ст. 634 ЦК України, у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відзив на касаційну скаргу, що надійшов від позивача 29.07.2022, не може бути врахований Судом, так як поданий поза межами строку, встановленого Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 25.04.2022, в якій строк для подання відзиву на касаційну скаргу встановлено до 14.06.2022.
10. За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
11. Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
12. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим, а тому клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги не може бути задоволено. Отже, Суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого позивачем відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.2020 року між ПП"Атланта-Агро" та АТ "Українська залізниця" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 (Договір перевезення) в електронній формі, шляхом приєднання позивача до типового договору перевезення, що підтверджується його заявою №32150080/2020-001 від 16.03.2020 та повідомленням відповідача №99-32150080/2020-001 від 16.03.2020.
14. Редакція умов Договору перевезення опублікована відповідачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/ 25 лютого 2020 року.
15. За умовами договору:
- п. 1.1. предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги;
- п. 2.3.2. обов'язком перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.;
- п. 2.3.4. обов'язком перевізника є: вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в Додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно;
- п. 12.1. Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію;
- п. 12.2. Договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення Договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.
16. 05.06.2020 АТ "Українська залізниця" в рамках укладеного Договору запровадило нову/додаткову послугу: перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника http://uz-cargo.com/news.html#n200403 та розпочало прийняття замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги.
17. Згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті http://uz-cargo.com/, відповідач наголошував, що замовники послуги довгострокових вагонів отримають здешевлення плати за використання вагону-зерновозу перевізника (відповідача) до 50% від розрахункової (загальної ставки за користування вагонами відповідача).
18. Станом на момент укладення оспорюваного додаткового договору, відносини сторін регулювались договором перевезення в редакції від 19.10.2020.
19. АТ "Українська залізниця" розглянуло та погодило замовлення ПП "Атланта-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 02.07.2020 за №УЗ-32150080/2020-0013 та від 03.08.2020 № УЗ--32150080/2020-00020. І надала зерновози відповідно до замовлень в кількості 332 шт на період 07.2020 -03.2021, при ставці плати за користування вагонами у розмірі 682 грн та в кількості 1201 шт. на період з 08.2020 - 07.2021 при ставці плати за користування вагонів у розмірі 584 грн.
20. Надалі послуги з використання вагонів були викладені відповідачем у формі Додатку 1-8 до договору перевезення "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" (опублікованій 21.07.2020, та який вводився в дію 21.08.2020, на веб-сайті відповідача за посиланням http://uz-cargo.com/contractcarriage.html) (Додаток I- 8).
21. Відповідно до п.2.1. Додатку 1-8, перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до Договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до Договору.
22. Згідно п.2.2. Додатку 1-8, сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами Договору. Умови Договору, не визначені цим Додатком до Договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до Договору.
23. На момент подання замовлень позивачем на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила 1136,00 грн./доба без ПДВ. При цьому ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника згідно послуги перевезення з узгодженими строками та обсягам за дванадцять місяців становила 584 грн./доба без ПДВ та 682 грн./доба без ПДВ за дев'ять місяців.
24. Починаючи з 04.09.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яким було введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника за наступним графіком з 05.09.2020 - 800,00 грн. за одиницю без ПДВ, з 06.10.2020 - 900,00 грн. за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн. за одиницю, без ПДВ.
25. 19.10.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650, 00 грн/доба без ПДВ, з 19.11.2020 по 31.12.2020 - 800,00 грн/доба без ПДВ.
26. 13.11.2020 рішенням правління АТ "Українська залізниця" продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України.
27. 10.12.2020 на сайті філії Центр транспортної логістики АТ "Українська залізниця" http://uz-cargo.com/, було опубліковано інформацію щодо продажів із застосуванням ЕТС "ProZorro. Продажі " послуг з використання вагонів власності перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни ("Голландський аукціон") на зерновозів, вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 533,00 грн/вагон на добу (без ПДВ).
28. 31.12.2020 опубліковано нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, зокрема змінами в Договір перевезення з 01.01.2021, затверджено зменшення ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України на зерновозів, вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 550 грн. (з 01.01.2021 по 31.01.2021).
29. В наступному, АТ "Українська залізниця" неодноразово змінювало загальну базову ставку за використання вагону зерновозу, так;
- 27.01.2021- визначено ціну вагону для перевезення муки умовного типу 972 - 450 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.02.2021 по 28.02.2021);
- 26.02.2021 - визначено ціну вагону для перевезення муки умовного типу 972 - 350 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.03.2021 по 31.03.2021);
- 26.03.2021 визначено ціну вагону для перевезення муки умовного типу 972 - 250 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.04.2021 по 30.04.2021);
- 26.04.2021 визначено ціну вагону для перевезення муки умовного типу 972 - 150 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.05.2021 по 31.05.2021).
- 27.05.2021 визначено ціну вагону для перевезення муки умовного типу 972 -111 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.06.2021 по 30.06.2021).
30. Утім, ставка на перевезення вантажу за довгостроковими контрактами з узгодженими строками та обсягами залишилася незмінною.
Позиція Верховного Суду
31. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
32. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Водночас, згідно частини 4 цієї статті, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд констатує наступне.
34. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовом зазначав про те, що відповідач відмовляється змінювати умови надання послуг, як встановлені Додатками 1-8 до договору перевезення, незважаючи на те, що відбулась істотна зміна обставин, за яких позивач уклав з відповідачем договір перевезення. Внаслідок такої зміни обставин виконання договору перевезення стало для позивача збитковим. Тому, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання договору відповідно до положень ст.ст. 634 та 652 ЦК України.
35. Розглядаючи спір суди встановили, що 16.03.2020 позивач приєднався до умов договору перевезення, в редакції опублікованій відповідачем 25.02.2020 на веб-сайті http://uz-cargo.com/.
36. На момент подачі замовлень позивачем 02.07.2020 та 03.08.2020 стандартна ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила 1136,00 грн/доба без ПДВ. При цьому, ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника згідно послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами за дванадцять місяців становила 584 грн/доба без ПДВ та 682 грн/доба без ПДВ за 9 місяців.
37. В рамках укладеного сторонами договору перевезення, відповідачем запроваджено нову/додаткову послугу: перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника http://uz-cargo.com/news.html#n200403 та розпочало прийняття замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги.
38. Умови вищезазначеної послуги було викладено відповідачем у формі Додатку 1-8 до договору перевезення, додаток оприлюднено 21.07.2020, та введено в дію 21.08.2020.
39. Згідно з пунктом 2.1 Додатку 1-8 до договору, перевізник надає замовнику послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
40. Починаючи з 04.09.2020 відповідачем було оприлюднено нову редакцію договору перевезення, внаслідок чого введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника. Разом з цим, перегляд відповідачем ставки на перевезення вантажу за довгостроковими контрактами з узгодженими строками та обсягами не відбувся.
41. Задовольняючи позов частково, суди вказували на те, що зміна базової загальної ставки за користування вагонами, здійснена відповідачем, істотно змінює порядок використання погодженого обсягу вагонів, визначення вартості послуг позивача, за укладеним сторонами договором перевезення з додатками, при існуванні таких ставок раніше позивач не укладав би договір та не брав би на себе явно обтяжливі зобов'язання. У зв'язку з чим, суди зазначили про доведеність позовних вимог щодо істотної зміни обставин та наявність всіх умов для розірвання договору, на підставі положень ст. 652 ЦК України. Крім того, суди зазначили про те, що без укладення між сторонами Додатку 1-8 до договору перевезення, позивач мав би право сплачувати орендну плату за користування вагонами відповідача на рівні базової загальної ставки без взяття на себе зобов'язання щодо обов'язкового використання погодженого обсягу вагонів та сплати неустойки за їх невикористання, при цьому, суди погодились з доводами позивача про те, що розмір відповідальності позивача за невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих відповідачем під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, є абсолютно невиправданим та таким за рахунок якого відповідач не стимулює клієнта - позивача до належного виконання умов договору, а фактично за рахунок якого невиправдано збагачується, не надаючи при цьому своїх послуг за договором. Зважаючи на зазначене, суди вказали про доведеність підстав для розірвання договору відповідно до положень частини 2 ст. 634 ЦК України.
42. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на таке.
43. Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
44. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
45. Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
46. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
47. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
48. Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов'язання, їх зміну або припинення.
49. Як передбачено статтею 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
50. Як визначено приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
51. Частинами 1 та 2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
52. Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
53. Застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
54. Водночас, ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
55. Одне з головних завдань законодавчого регулювання порядку укладення господарських договорів повинно полягати в тому, щоб за допомогою правових засобів забезпечувати їх стійкість та здійсненність.
56. Відповідно до частини 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
57. В даному випадку, між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті.
58. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
59. Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.
60. Частиною 2 статті 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).
61. Згідно із частиною 3 статті 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
62. Отже, частиною 2 статті 634 ЦК України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.
63. Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.
64. Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.
65. Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.
66. Вищезазначеного не було в повній мірі враховано судами, що призвело до передчасного висновку судів про часткове задоволення позову та розірвання оспорюваного договору на підставі положень ст.ст. 634, 652 ЦК України.
67. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди належним чином не дослідили обставини справи та умови договору перевезення, укладеного сторонами.
68. Так, суди розглядаючи спір не приділили належної уваги порядку внесення змін та розірвання договору, визначеному в умовах договору укладеному сторонами, чим фактично порушили баланс інтересів сторін та відповідно принцип стабільності і здійсненності господарського договору.
69. Судами не враховано, що в укладеному сторонами договорі перевезення у п. 9.4. визначено, зокрема, наступне: зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір перевізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Редакція договору підписана позивачем на момент укладення містила зазначені положення.
70. Зазначеній умові договору суди не приділили достатньої уваги, не оцінили та не дослідили всіх обставин саме щодо права відповідача здійснювати зміну умов договору, в тому числі, що стосується зміни всіх платежів за договором. Як і не дослідили порядку внесення змін до договору та прав позивача у випадку непогодження з внесеними змінами у договір.
71. Тоді як вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору .
72. Як вказувалось, в якості істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, позивачем визначено зміну відповідачем базової загальної ставки за користування вагонами, без внесення відповідних змін у довгострокові договори, внаслідок чого, як зазначено позивачем, компанії, які не погоджували довгострокові контракти змогли на ринку запропонувати більш низьку ціну ніж позивач, що стало наслідком відмови споживачів від послуг позивача та призвело до невикористання позивачем погодженого обсягу замовлених вагонів через відсутність попиту споживачів, та відповідно вплинуло на порядок використання відповідачем погодженого обсягу вагонів, в сторону зменшення, у зв'язку з чим, відповідачем застосовано до позивача неустойку.
73. Суди визнаючи позов обґрунтованим та частково задовольняючи його вказували на доведеність позовних вимог щодо істотної зміни обставин та наявність всіх чотирьох умов необхідних для розірвання договору, відповідно до положень ст. 652 ЦК України.
74. Так, місцевий суд зазначив що:
"- в момент укладення Додатку 1-8 до договору перевезення сторони виходили з того, що зобов'язання за договором будуть виконуватися належно, а відповідач дотримається наданих позивачу гарантій, зокрема збереження економічної доцільності укладеної угоди, з якої виходив позивач при направленні замовлень;
- зміна обставин, пов'язана зі зменшенням економічно вигідної різниці між базовою загальною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами, не могла бути усунута позивачем, як заінтересованою стороною, оскільки саме відповідач визначає умови надання своїх вагонів у користування, а сторона позивача позбавлена можливості вплинути на такі рішення. На пропозиції позивача щодо врегулювання вказаного питання від відповідача отримано відмову;
- виконання додатку 1-8 до договору перевезення в даний час порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору та позбавляє позивача права на отримання того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки договір укладався з метою економічної взаємовигідної діяльності сторін, проте внаслідок дій відповідача став таким через, які сторона позивача несе збитки;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки дана обставина викликана внутрішньою волею сторони відповідача, зокрема діями відповідача, які завдають шкоди майновим інтересам позивача, а відтак ця обставина не може вважатись ризиком який несе сторона позивача."
З таким висновком погодився і апеляційний суд.
75. При цьому, суди зазначали, що якби позивач знав на момент укладення договору про встановлення таких ставок то не укладав би договір та не брав би на себе явно обтяжливих зобов'язань.
76. Щодо вказаних висновків касаційний суд зазначає, що існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
77. Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17).
78. Вищезазначене не було враховано судами і як зазначалось обґрунтовуючи наявність вказаної умови, встановлення якої є необхідним, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, суди не надали належної правової оцінки умовам укладеного сторонами договору, зокрема п. 9.4., що призвело фактично до передчасних висновків про те, що позивачу на момент укладення договору було невідомо про можливість встановлення відповідачем інших ставок за договором.
79. Крім того, касаційний суд критично ставиться до вищезазначеного обґрунтування судами першої умови необхідної для розірвання договору, оскільки, посилання на те, що відповідач мав дотриматися наданих позивачу гарантій, зокрема збереження економічної доцільності укладеної угоди, з якої виходив позивач при направленні замовлень, порушуватиме баланс рівноваги основних принципів господарського зобов'язання, зважаючи на те, що позивач як друга сторона зобов'язань також має дотримуватися таких гарантій виконання зобов'язань відповідно до умов договору.
80. Про неналежне обґрунтування вказаної умови необхідної для розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, та неврахування всіх обставин справи та доказів, зазначав і скаржник у касаційній скарзі, звертаючи увагу суду касаційної інстанції на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17.
81. Друга умова, яка є необхідною для встановлення підстав розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, це є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, для належного обґрунтування вказаної умови судам знову ж таки необхідно було належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.
82. Тоді як, суди у судових рішеннях належним чином не встановили обставин щодо звернення позивача до відповідача з пропозицією внесення змін до договору, з урахування порядку, встановленого договором перевезення, укладеного сторонами. Суди лише зазначили про те, що позивач позбавлений можливості впливу на зміну обставин щодо зміни базової загальної ставки.
83. Третьою і четвертою необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у частині 2 статті 652 ЦК України, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
84. Щодо цих умов суд касаційної інстанції зауважує, що випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин необов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
85. При цьому, Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
86. Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
87. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
88. У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
89. Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
90. Незважаючи на зазначене суди встановлюючи наявність всіх чотирьох умов необхідних для розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, зазначили про те, що істотна зміна обставин відбулась зважаючи на дії відповідача, які завдають шкоди майновим інтересам позивача, а відтак ця обставина не може вважатись ризиком, який несе сторона позивача.
91. Вказаним висновком суди фактично порушили баланс інтересів сторін та відповідно принцип стабільності та виконуваності господарського договору.
92. Зважаючи на вищезазначене, суди не дослідили належним чином всіх умов договору перевезення, не встановили всіх обставин справи та неправильно застосували положення як частини 2 статті 652 ЦК України, так і положень ст. 634 ЦК України, проаналізувавши положення якої можна узагальнити, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності, особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується. У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій припустилися передчасних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову.
93. Тоді як, одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
94. Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
95. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
96. Суд зауважує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
97. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
98. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
99. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
100. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
101. Як вбачається з прийнятих судом першої і апеляційної інстанцій судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
102. Як зазначалось, скаржник у касаційній скарзі посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначив, що суди попередніх інстанцій застосовуючи положення ст. 652 ЦК України та приймаючи рішення про розірвання Додатку 1-8 до договору, не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18. Крім того, висновки судів щодо наявності підстав для розірвання договору відповідно до частини 2 ст. 652 ЦК України суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 17.12.2019 у справі № 916/547/19.
103. Як зазначалось, суд касаційної інстанції вважає прийнятними доводи касаційної скарги щодо неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17.
104. Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 стосуються правовідносин щодо заміни правонаступником стягувача у виконавчому провадженні, а тому, посилання скаржника на зазначену постанову є безпідставним.
105. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
106. Також, скаржник, посилаючись на п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок щодо застосування положень ст. 652 ЦК України, з приводу того, що втрата економічної вигоди, не може бути підставою для розірвання договору з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, оскільки виконання умов договору, не повинно ставитись в залежність від результатів своєї господарської діяльності, внаслідок впливу будь-яких зовнішніх або внутрішніх факторів. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 634 ЦК України, при цьому, відсутній правовий висновок щодо можливості розірвання договору на підставі ст. 634 ЦК України, у подібних правовідносинах.
107. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
108. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
109. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
110. Як зазначалось, правовий висновок щодо застосування положень ст. 652 ЦК України, міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, вказаний висновок є чітким, зрозумілим і однозначним, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від викладеного висновку.
111. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на наведене вище у цій постанові та висновки Суду щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та неповного встановлення обставин справи, що призвело до необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, колегія суддів вважає передчасними доводи касаційної скарги про необхідність формування правового висновку щодо застосування ст. 634 ЦК України.
112. З урахуванням вищезазначеного, та імперативних положень ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції констатує, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідили всіх наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що інші позовні вимоги, у яких судами прийнято рішення про відмову у позові, прямо пов'язані з основною вимогою, отже, постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 підлягають скасуванню повністю, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
113. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
114. Згідно з частинами 3, 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
115. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, надати доказам та доводам сторін належну правову оцінку, врахувати висновки Верховного Суду, і в залежності від цього ухвалити рішення, яке відповідатиме вимогам ст. ст. 236 -238 ГПК України.
Щодо судових витрат
116. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/16784/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
Л.В. Стратієнко