10 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16586/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022
за позовом компанії «Зафорпо Венчез Лімітед» (Zaforpo Ventures Limited)
до: державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»;
товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг»;
товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж Трейдінг Компані»
про визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити дії,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :
1) приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» ;
2) товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛИНІВСЬКИЙ СКЛОЗАВОД»;
3) приватне акціонерне товариство «КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ»;
4) приватне акціонерне товариство «КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ»;
5) товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС»;
6) товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ»;
7) товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ГОРІЛЧАНИЙ СТАНДАРТ»;
8) товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»;
9) товариство з обмеженою відповідальністю «Ескада»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі - Товариство, відповідач 2) 05.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (яка датована 08.07.2022), у якій просить змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 (дата складення повного тексту постанови 17.06.2022) зі справи № 910/16586/18 та викласти мотивувальну частину постанови в редакції доводів касаційної скарги відповідача 2. Крім того, в своїй касаційній скарзі відповідач 2 просить поновити строк на касаційне оскарження у справі, а також відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до моменту завершення її розгляду по суті або звільнити від сплати судового збору за її подання.
За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2018 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 762 грн.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за 44 немайнових вимог, що складає 155 056 грн [1 762 грн (за 1 немайнову вимогу) х 44 х 200%].
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Втім, скаржник в касаційній скарзі просить також про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору за подання даної касаційної скарги до моменту завершення її розгляду з посиланням на статтю 8 Закону України "Про судовий збір". Зазначене клопотання скаржник мотивує тим, що « із 24.02.2022 через збройну агресію російської федерації проти України та її населення в Україні було запроваджено військовий стан, внаслідок чого у багатьох адміністративно-територіальних одиницях України було обмежено реалізацію алкогольної продукції. Наведене негативно вплинуло на можливість здійснення скаржником своєї господарської діяльності та отримання обігових коштів, в результаті чого відповідач 2 на теперішній час не має можливості сплатити судовий збір за подання даної касаційної скарги».
Розглянувши клопотання Товариства, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, враховуючи майновий стан сторони, за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Правовий висновок щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
При цьому, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом спору, що розглядається у цій справі, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстав для задоволення клопотання скаржника немає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав відстрочення/звільнення сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з запровадженням воєнного стану або відсутність коштів не передбачено вказаною нормою права.
Крім того, скаржником не надано доказів відсутності коштів для оплати судового збору за подання касаційної скарги та не надано жодних доказів, що підтверджують його майновий стан, як і не надано доказів можливості сплати судового збору до закінчення перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 155 056 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу: *; 101; __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.
Окрім того, касаційна скарга відповідача 2 не відповідає вимогам статті 291 ГПК України, за змістом якої особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано листів з описом вкладення про направлення касаційної скарги та доданих до неї документів на адресу учасників справи.
Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов'язків скаржника.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України та надіслати копію касаційної скарги з доданими до неї документами всім учасникам справи, а докази надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи надати суду у 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, Товариство просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи поважність пропуску строку тим, що повний текст оскаржуваної постанови було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.06.2022, а про його існування скаржнику стало відомо 20.06.2022. Крім того відповідач 2 зазначає, що його касаційна скарга подається протягом 20 днів із дати ознайомлення із повним текстом оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи касаційної скарги стосовно поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового акту, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржник зазначає, що дізнався про «існування» оскаржуваного судового рішення 20.06.2022, а також вказує про те, що касаційна скарга подається протягом 20 днів із дати ознайомлення із повним текстом оскаржуваної постанови. Проте, відповідач 2 не наводить аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості дізнатися про оскаржувану постанову від 15.06.2022 раніше.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що саме відповідач 2 був скаржником у суді апеляційної інстанції, а також відповідно до протоколу судового засідання від 15.06.2022 представники відповідача 2 були присутні у судовому засіданні, а тому відповідач 2 був обізнаний про дане судове провадження.
За таких обставин звернення до суду касаційної інстанції у встановлений строк для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 залежало від суб'єктивних обставин та не мало об'єктивного (незалежно від волі скаржника) характеру.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що клопотання відповідача 2 є необґрунтованим, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Враховуючи, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнані Судом неповажними, суд касаційної інстанції в порядку частини третьої статті 292 ГПК України залишає касаційну скаргу Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 зі справи № 910/16586/18 без руху.
При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що Товариство протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та навести інші підстави для поновлення строку, надати докази на підтвердження своїх доводів.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу Товариства на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 зі справи № 910/16586/18 відхилити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 зі справи № 910/16586/18 залишити без руху.
3. Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова