Справа № 344/8715/22
Провадження № 11-сс/4808/248/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
09 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022091010001138 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6 ,
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати запобіжний захід - домашній арешт.
Вважає ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 є такою, що не відповідає основним принципам кримінального судочинства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та особі підозрюваного. Стверджує, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом. Вказує, що судом не взято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання, сім'ю, не перебуває на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах, постійно працює на різних сезонних роботах, а також повністю визнав свою вину.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2022 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 16 вересня 2022 року включно щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки слідчий суддя вважає доведеним як наявність обґрунтованої підозри, так й наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років та вважає, що застосувати будь-який інший, більш м'який аніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін, з наступних підстав.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, в умовах воєнного стану, , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20 липня 2022 року складено підозру у вчиненні ОСОБА_7 вказаного злочину, яку повідомлено останньому під підпис (а.п. 33-34).
Звертаючись до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, старший слідчий Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_10 мотивував наявність обґрунтованої підозри долученими до матеріалів доказів, зокрема: протоколом огляду місця події від 19 липня 2022 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 , а також іншими зібраними у провадженні доказами.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено. Вказані докази у своїй сукупності підтверджують ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину.
На думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином дослідив вказані докази та на підставі свого внутрішнього переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінив сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення.
Обираючи міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про достатність доказів для підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з чим погоджується й колегія суддів.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, не містять чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного.
Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Колегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг бути причетним до вчинення вказаного вище злочину.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт фактично висловлює свою незгоду з застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що на його думку є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Проте, колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином дослідив всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, в повній мірі дотримавшись й вимог, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав підозрюваного ОСОБА_7 , гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Так, критерії для застосування того чи іншого запобіжного заходу встановлені у ч. 1 ст. 194 КПК України й, окрім, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбачають також наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, старший слідчий, окрім доведеності висунутої підозри, посилається й на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, з одночасним обґрунтуванням неможливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу (а.п. 1-4).
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування чи суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й може продовжувати існувати на стадії судового розгляду.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про події кримінальних правопорушень, поведінку підозрюваного, відомостей, що характеризують його особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
При цьому, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не буде вчиняти дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є непереконливими, самі по собі не спростовують наявність відповідних ризиків.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 : 2000 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1 , непрацюючий, з повною середньою освітою, неодружений, 16 липня 2022 року засуджений вироком Івано-Франківського міського суду за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ухвали слідчого судді сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, з огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, обставини, тяжкість, з метою запобігання виникненню ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону вмотивовано прийняв рішення про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу або застави, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Враховуючи також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, із застосуванням фізичного насильства,вчиненого під час дії в Україні воєнного стану, потерпілим від злочину є неповнолітня дитина, під час вчинення відповідних дій підозрюваний, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4