Справа № 357/6733/22
2-з/357/110/22
Категорія
"10" серпня 2022 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про поділ майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи тим, що вона з 11.09.1982 року по 08.11.2021 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в період перебування у шлюбі, але, проживаючи окремо, заявниця виявила, що з подвір'я будинку, де раніше проживали її батьки, зникла пасіка в складі шести вуликів, три з яких вона успадкувала від своїх батьків, а інші три вулики були придбані спільно з ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі за спільні кошти. Через деякий час з'ясувалося, що пасікою заволодів колишній чоловік заявниці ОСОБА_3 . Заявниці відомо, що на даний час зазначене майно перебуває за адресою: АДРЕСА_1 . На вимогу повернути їй три вулики, які вона успадкувала після батька, а також розділити інші три вулики, які є їхньою спільною сумісною власністю, ОСОБА_3 спочатку погодився, а через деякий час заявив, що не поверне їй нічого з того, що взяв у подвір'ї її батьків. Категорична відмова ОСОБА_2 повернути майно, яким він протиправно заволодів та неодноразова зміна місця знаходження спірного майна свідчить про те, що ОСОБА_3 має намір переховувати його, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав заявниці та виконання рішення суду, що у відповідності до ст. 149 ЦПК України є підставою для забезпечення позову. А тому, заявниця просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на вулики з бджолами, медогонку та інше приладдя пасічника, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 та іншим особам змінювати місце знаходження зазначеного майна.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно вимог ч.2ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» позови майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас, згідно ст. 153 ч. 7 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Так, у поданій до суду заяві заявницею не додані докази, які підтверджують право власності на майно, про яке зазначає заявниця, не зазначені родові ознаки певного рухомого майна (колір, назву, вид, кількість тощо), як то вуликів та бджіл тощо, на які заявниця просить накласти арешт, що позбавляє можливості суд постановити відповідну ухвалу суду, в якій необхідно зазначити конкретний вид забезпечення позову, у відповідності до ч. 7 ст. 153 ЦПК України, так як не зазначення таких відомостей, може зробити неможливим виконання вказаної ухвали суду, що у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, вимоги до якого також регламентовані Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, подана заява не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення та інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме, відповідної інформації та належних і допустимих доказів, які б надали суду можливість зрозуміти на яке майно в межах зазначеної заявником суми, необхідно накласти арешт в даному випадку, так як вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову мають альтернативний та не чіткий характер, що суперечить положенням ЦПК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, позивачкою не надано належних та допустимих доказів в підтвердження права власності на майно, що унеможливлює накладення на нього арешту, оскільки існує реальна ймовірність порушення прав інших осіб, які не є сторонами справи.
Дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи відсутність доказів належності вуликів, бджіл, медогонки та інше приладдя, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СуддяБ. І. Кошель