02 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/8641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Мунька О.М.
відповідача - Каратун Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 25.11.2021
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 25.05.2021
у справі № 910/8641/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
до Національного банку України
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві
про відшкодування шкоди 77 924 000,00 грн,-
1. Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 77 924 000, 00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 відмовлено повністю в задоволенні позову.
3. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
5. 30.12.2021 Приватне акціонерне товариства "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" у справі № 910/8641/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2022.
7. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8641/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19. Зупинено касаційне провадження у справі № 910/8641/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6175/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2022 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В. поновлено касаційне провадження у справі № 910/8641/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19; призначено розгляд касаційної скарги на 02.08.2022 о 10:45 год.
9. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2022 № 29.3-02/1281 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Васьковського О.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/8641/19.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022, справу № 910/8641/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2022 прийнято касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов повністю.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Висновки суду апеляційної інстанції щодо недоведеності протиправних дій Нацкомфінпослуг в частині винесення розпорядження про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" є такими, що суперечать частині другій статті 4, частині восьмій статті 5, частині п'ятій статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", оскільки Державна регуляторна служба України станом на дату винесення розпорядження № 35 мала законодавчі повноваження визнавати протиправним рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" за результатами розгляду апеляції суб'єкта ліцензування.
13.2 Відхилення судами попередніх інстанцій заявленого розміру упущеної вигоди тільки з тих підстав, що такий розмір є неточним та теоретичним, є необґрунтованим. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
13.3 Відхилення судами попередніх інстанцій висновку судового експерта від 11.02.2020 № 2935 не відповідає вимогам статті 104 Господарського процесуального кодексу України та суперечить частині другій статті 107 Господарського процесуального кодексу України.
13.4 Судами попередніх інстанцій помилково відхилено як доказ висновок експертного дослідження № 4 по листу від 06.05.2019.
13.5 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про безпідставність тверджень щодо того, що лише неправомірні дії Нацкомфінпослуг стали єдиною причиною понесення позивачем збитків.
14. Представник скаржника в судовому засіданні 02.08.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Представник відповідача в судовому засіданні 02.08.2022 заперечила проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 13.10.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі за текстом - Нацкомфінпослуг) було винесено розпорядження №2563, яким встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, та зобов'язано товариство усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 5, 6 констатуючої частини даного розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 14.11.2016.
18.11.2016 позивачем складено акт №106/13/6-09 про невиконання товариством розпорядження №2563 про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, у якому зафіксовано порушення законодавства про фінансові послуги.
19.2 22.11.2016 Нацкомфінпослуг прийняла розпорядження №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності позивача відповідно до якого постановила: Анулювати ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на провадження страхової діяльності, а саме:
- з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 1 від 05.01.2016;
- з обов'язкового медичного страхування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 890 від 25.11.2010;
- з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 7 від 12.01.2011;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 1377 від 20.11.2008;
- з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6840 від 23.02.2007;
- з обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04.12.2007;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4826 від 01.11.2005;
- з обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового особистого страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з обов'язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 738 від 15.12.2011;
- з добровільного страхування залізничного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6468 від 30.11.2006;
- з добровільного страхування повітряного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 790 від 28.10.2010;
- з добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04.12.2007;
- з добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування фінансових ризиків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17.01.2008;
- з добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20.08.2009;
- з добровільного страхування від нещасних випадків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20.08.2009;
- з добровільного страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27.03.2008;
- з добровільного страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27.03.2008;
- з добровільного страхування медичних витрат, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4045 від 24.05.2005;
- з добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров'я), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06.02.2006;
- з добровільного страхування сільськогосподарської продукції, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2198 від 24.07.2014.
19.3 Інформація щодо Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" була оприлюднена на офіційному сайті Нацкомфінпослуг у розділі "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ.
19.4 В подальшому, 21.12.2016 позивач звернувся зі скаргою до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України на рішення Нацкомфінпослуг щодо анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності.
19.5 За результатами розгляду скарги, 13.02.2017 Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження №35 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, шляхом скасування розпорядження від 22.11.2016 №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське".
19.6 28.12.2017 за скаргою позивача працівниками Державної регуляторної служби України складено акт позапланової перевірки додержання вимог законодавства у сфері ліцензування Нацкомфінпослуг № 10/158-Л-2017, в якому встановлено порушення Нацкомфінпослуг в частині невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України № 35 від 13.02.2017.
19.7 13.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову Нацкомфінпослуг до Державної регуляторної служби про скасування розпорядження від 13.02.2017 № 35.
19.8 24.06.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Нацкомфінпослуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 - без змін.
20. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20.1 Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
20.2 Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
20.3 Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
20.4 Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
20.5 Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
20.6 Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є правопорушення, що включає так складові елементи: шкода, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного органу є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
20.7 Згідно статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовими вважаються, зокрема, послуги у сфері страхування.
20.8 Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" було визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснювалося щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
20.9 Відповідно до статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
20.10 Згідно статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
20.11 Пунктом 4 частини першої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" серед заходів впливу, які можуть бути застосовані Нацкомфінпослуг до суб'єктів господарювання за порушення законодавства передбачене тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
20.12 Статтею 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) внормовано, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії. Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування. Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.
20.13 Встановлено судами попередніх інстанцій, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 18.11.2016 постановила розпорядження № 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", у зв'язку із невиконанням вимог розпорядження від 13.10.2016 № 2563, яким було зобов'язано останнього усунути порушення ліцензійних умов, в тому числі щодо невиконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування та дотримання нормативів диверсифікованості та достатності активів.
20.14 За результатами розгляду скарги позивача на розпорядження про анулювання ліцензій Експертно-апеляційна рада Державної регуляторної служби України дійшла висновку про задоволення скарги. Державна регуляторна служба України 13.02.2017 видала розпорядження № 35 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким зобов'язала Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг усунути порушення у сфері ліцензування, скасувавши розпорядження від 18.11.2016 № 2907. В розпорядженні Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 було встановлено порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" при прийнятті розпорядження від 18.11.2016 (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами, за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов на провадження страхової діяльності на момент здійснення планових заходів контролю).
20.15 Відповідно до статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Ліцензія, стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
20.16 Пунктом 10 Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1669 від 08.11.2000, унормовано, що за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.
20.17 Частиною другою статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
20.18 Згідно частини п'ятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.
20.19 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків, є обов'язковими до розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, та що закон не встановлює таких наслідків прийняття розпорядження спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування про задоволення апеляції за результатом розгляду скарги, як визнання рішення про анулювання ліцензії неправомірним, нечинним, скасованим, тощо, або визнання дій органу ліцензування щодо прийняття такого рішення незаконними. Крім того, суб'єкт господарювання у разі порушення його прав, внаслідок неправомірного анулювання ліцензії, наділений правом звернутися за захистом у загальному порядку до суду, оскільки, законом чітко унормовано, що рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду, у відповідності до норм статті 21 Цивільного кодексу України.
20.20 При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 № 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" позивач до суду не оскаржував, відповідно неправомірність відповідного рішення у спосіб визначений законом не визнавалася.
20.21 Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 826/4292/17 предметом позову були вимоги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним і скасування розпорядження від 13.02.2017, відтак в предмет доказування у відповідній справі входили питання щодо правомірності дій Державної регуляторної служби України при постановленні розпорядження № 35 від 13.02.2017, і не входили питання правомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907, а відтак, відповідні обставини не досліджувалися, і не встановлювалися Окружним адміністративним судом міста Києва. У справі № 826/4292/17 не встановлювалися обставини, щодо неправомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907.
20.22 Водночас судами попередніх інстанцій зазначено, що обставини невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" доведені матеріалами даної справи.
20.23 У зв'язку із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, суди дійшли висновку, що в цьому випадку з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг мала місце бездіяльність щодо виконання обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування".
20.24 Як вже було зазначено, правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкода, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного органу є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
20.25 При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач фіксував збитки за наслідками своєї господарської діяльності задовго до прийняття рішення про анулювання ліцензій позивача.
20.26 Відповідно до частини десятої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у разі анулювання ліцензії з підстав, передбачених пунктами 5-10 частини другої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.
20.27 Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази щодо скасування розпорядження від 18.11.2016 № 2907. Також, судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензій замість тих, що були анульовані.
20.28 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що твердження позивача про те, що тільки неправомірні дії Нацкомфінпослуг стали єдиною і достатньою причиною понесення позивачем збитків, зокрема, у період з 2018 по 2019, є безпідставним і вказує на відсутність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) органу влади та майновими втратами позивача, як однієї з обов'язкових складових такого правопорушення та однієї з умов для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
21. Аргументи скаржника (пункти 13.3, 13.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
21.1 Позивач звертаючись із позовом зазначав, що йому в тому числі, внаслідок протиправного невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження № 35 від 13.02.2017 були завдані:
- прямі збитки - 37 504 тис. грн, у вигляді витрат страхових резервів;
- втрачена вигода - 958 тис. грн, у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності;
- побічні збитки - 29 769 тис. грн, у вигляді збитків від знецінення акцій.
21.2 Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений розмір збитків позивача розрахований керівником позивача Терзі О. С. в "Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство "Іллічівське" за період з листопада 2016 по 31.12.2018 від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг" (аркуш 54, том 2).
21.2 Обставин відповідності зазначеного "Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ Страхове товариство "Іллічівське" за період з листопада 2016 по 31.12.2018 від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг" Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та його документального підтвердження, позивач обґрунтовував висновком № 4 експертного економічного дослідження по листу від 06.05.2019, складеним 26.06.2019 експертом Шейко О. М. та висновком експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеним експертом Семенюк О. П. Крім того, документальну обґрунтованість розміру матеріальної шкоди позивач доводить висновком експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеним експертом Семенюк О. П. Позивач висновки експертів надає на підтвердження правильності такого розрахунку.
21.3 Судами попередніх інстанцій втснаовлено, що наданий позивачем в якості доказу по справі висновок № 4 експертного дослідження по листу від 06.05.2019, складений 26.06.2019, є експертним економічним дослідженням, а не висновком експерта, про що зазначено в тексті висновку. Також у висновку не вказано, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
21.4 З огляду на вказане, суд першої інстанції не прийняв такий висновок, в якості доказу - висновку експерта, і розцінив його як письмовий доказ у справі. Крім того, суд звернув увагу, що наданий позивачем висновок експертного дослідження не відповідає вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
21.5 Стосовно висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, складеного судовим експертом Семенюк О. П., судами зазначено, що в матеріалах справи наявні докази, із яких вбачається, що експерт Семенюка О. П. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з допущеними порушеннями вимог нормативно - правових актів з питань судової - експертної діяльності та методик проведення судових-експертиз під час складання висновку судово-економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, що відповідно обґрунтовано викликало у суду сумніви щодо допустимості відповідного доказу. Згідно рішення про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності дослідницька частина висновку малоінформативна, не містить повного аналізу дослідження документів та розрахунків, судовий експерт не уточнив період, який ним досліджувався, що впливає на обґрунтованість зроблених експертом висновків.
21.6 З урахуванням вищенаведених обставин судом першої інстанції було відхилено висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, як неповний та такий, що не може підтвердити факт понесення позивачем шкоди.
21.7 З огляду на викладене, враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що розмір збитків, завданих внаслідок бездіяльності відповідача, та сам факт їх понесення позивачем не доведений.
21.8 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
21.9 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
21.10 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
21.11 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
21.12 При цьому, вказані аргументи скаржника (пункт 13.3, 13.4 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
21.13 Окрім того, згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
21.14 Відповідно до частини другої статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
21.15 Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
21.16 При цьому, скаржник не скористався своїм правом на подання клопотання про призначення повторної експертизи.
21.17 Разом з тим, призначення такої повторної експертизи з власної ініціативи суду, в цьому випадку, не призвело б до ухвалення іншого рішення з огляду на встановлені судами обставини про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) органу влади та майновими втратами позивача, як однієї з обов'язкових складових правопорушення та однієї з умов для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
22. Аргументи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
22.1 Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту позовних вимог слідує, що позивач в обґрунтування розміру збитків у виді упущеної вигоди посилався на аналіз своєї господарської діяльності попередніх років, звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016, "Розрахунку розміру прямих та побічних збитків (втрачена вигода) по ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" за період з листопада 2016 по 31.12.2018 від дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг" та висновки експертів.
22.2 До складу збитків, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок незаконних дій державного органу; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
22.3 Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.
22.4 Нормою статті 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
22.5 В законодавстві про бухгалтерський облік та звітність прибуток розуміється як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а дохід - як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Що стосується доходу, то він визначається як "збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)" (п. 3 Розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").
22.6 При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було надано суду докази, які б свідчили про реальність неодержаних позивачем доходів в розмірі 958 тис. грн, та підтверджували дійсність отримання позивачем доходу у відповідному розмірі, якби Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було виконане розпорядження № 35 від 13.02.2017 та скасовано рішення про анулювання ліцензій позивача, наприклад, договорів, угод, тощо, із яких би суд міг точно встановити дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання відповідних грошових сум (страхових премій), до матеріалів справи додано позивачем не було. Стосовно вжитих позивачем заходів, для одержання доходів в розмірі 958 тис. грн, то про такі позивач не зазначає взагалі. При цьому, сам по собі аналіз прибутку попередніх періодів не свідчить про неодмінне повторення фінансових результатів у майбутніх періодах.
22.7 Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі здійснення страхової діяльності з урахуванням середньорічних показників, які позивач отримував у період з 2014 по 2016 роки, є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач, якщо б Нацкомфінпослуг не здійснювала протиправну бездіяльність.
22.8 Надаючи оцінку подібності правовідносин у справі № 922/3928/20 та у справі, що розглядається № 910/8641/19, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
22.9 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
22.10 Зокрема, оцінюючи подібність справи № 922/3928/20 та справи, що розглядається № 910/8641/19, колегія суддів зазначає наступне.
22.11 У справі № 922/3928/20 предметом розгляду були позовні вимоги Адвокатського бюро "ЮРІЙ МИЦА" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про стягнення 2 990 000 грн збитків.
22.12 Позовні вимоги у вказаній справі були мотивовані заподіянням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором на укладення якого з відповідачем та отримання відповідного доходу позивач мав законні очікування, однак внаслідок відмови відповідача від виконання своїх обов'язків за результатами відкритих торгів, а саме неправомірної відміни торгів, такий дохід ним не отримано.
22.13 Натомість, у справі предметом розгляду є позов Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про відшкодування шкоди в розмірі 77 924 000, 00 грн, який мотивовано, зокрема, приписами статті 1173 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.
22.14 Отже, предмет спору у наведеній справі № 922/3928/20 та у справі, що розглядається № 910/8641/19 є подібним. Разом з тим, підстави позову та зміст правовідносин у вказаній справі не є подібним до підстав позову та змісту правовідносин у справі № 910/8641/19.
22.15 Крім того, висновки у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаного судового рішення, не урахувавши викладених в рішенні правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/8641/19 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо відсутності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) органу влади та майновими втратами позивача, як однієї з обов'язкових складових правопорушення та однієї з умов для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
22.16 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування у даній справі висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 щодо застосування норм права, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що розглядається № 910/8641/19 не є подібними.
23. Також, висновки судів попередніх інстанцій стосовно вимог позивача щодо збитків від знецінення акцій позивача, про те, що такі збитки не є збитками позивача, є обґрунтованими, оскільки останній не є власником емітованих ним акцій, і відповідно позивач не є належним позивачем щодо таких позовних вимог.
24. З огляду на викладене, беручи до уваги вищенаведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем таких елементів цивільного правопорушення, як розмір збитків (прямих та упущеної вигоди), факт їх понесення, та причинно-наслідкового зв'язку, а тому в цьому випадку відсутні правові підстави для настання для відповідача цивільно-правової відповідальності за допущену з боку Нацкомфінпослуг протиправну поведінку (бездіяльність) у вигляді відшкодування позивачу збитків в загальному розмірі 76 924 000,00 грн (прямі збитки - 37 504 тис. грн, у вигляді витрат страхових резервів; втрачена вигода - 958 тис. грн, у вигляді чистих збитків від фінансової діяльності; побічні збитки - 29 769 тис. грн, у вигляді збитків від знецінення акцій).
25. Крім того позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 000 000 грн шкоди завданої діловій репутації (немайнової шкоди).
26. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
27. Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
28. Отже, компенсація моральної шкоди також здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
29. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
30. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
31. Відповідно до статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
32. Частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.
33. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
34. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
35. Діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.
36. Враховуючи вищенаведені норми суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування шкоди, завданої порушенням ділової репутації не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача Нацкомфінпослуг або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, поширення Нацкомфінпослуг у будь-якій формі саме неправдивих, неточних або неповних відомостей щодо позивача. Крім того, позивачем не було доведено, що вчинення будь-яких інших дій Нацкомфінпослуг призвело до зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, так як відповідач у справі діяв в межах наявних в нього повноважень.
37. При цьому, у суду касаційної інстанції, в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відсутні повноваження здійснювати переоцінку доказів та надавати нову оцінку доказам у справі.
38. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
40. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
41. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
43. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
44. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
45. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.12.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 у справі № 910/8641/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк