ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2022Справа № 910/4527/22
Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех»
про стягнення 820 848, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 820 848, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк, який становить п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п'ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.
13.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
27.07.2022 від Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» надійшла відповідь на відзив.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Розглянувши вказане клопотання, судом встановлено, що у поданій до суду заяві відповідача, як на підставу своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідач посилається на те, що справа має високий рівень складності через необхідність з'ясування великої кількості фактичних обставин встановлення його вини.
Проте відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, зокрема, не обґрунтовано необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин.
Суд зазначає, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач не позбавлений права подати відзив у встановлений судом строк, виклавши власні заперечення, обґрунтування та пояснення по суті спору із наданням відповідних доказів щодо їх обґрунтованості, або подання клопотання про призначення судової експертизи у справі, у порядку, визначеному ГПК України. У випадку подання відповідних пояснень та відзиву у порядку та у строки, встановлені ухвалою суду та нормами ГПК України, зазначеним у вказаних документах обставинам, а також доданим доказам на підтвердження викладених доводів, судом буде надана оцінка при розгляді справи по суті.
Враховуючи викладене, Господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -
01.07.2021 між Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» (далі - Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАШІНТЕХ» (далі - Відповідач/Постачальник) укладено договір поставки №11993943 (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити у визначений термін у власність Покупцю Прес гідравлічний У32-650, код класифікатора ДК 021:2015-42630000-1 - металообробні верстати (далі - Обладнання) та здійснити пусконалагоджувальні роботи Обладнання.
Вартість Обладнання визначено в Специфікації №1 що є невід'ємною частиною Договору та складає 4188000,00 грн.
Відповідно до п.1.3. Договору найменування, номенклатура, вартість, кількість, технічні характеристики Обладнання вказуються в специфікаціях на нього (додаток №1 до Договору), які є невід ємною частиною Договору. Обладнання, що поставляється за Договором повинно бути новим, не раніше 2020 року випуску, яке не використовувалося раніше Постачальником або іншими особами.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що Обладнання поставляється відповідно до вимог Контракту від 12.12.2018 №35 на виконання робіт за державним оборонним замовленням (далі - Контракт), укладеного між Покупцем та Державним підприємством «Український центр «Безпека».
Згідно п.1.6. Договору, Контракт, зазначений в п. 1.5. Договору реалізується на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №91-2 «Питання державного оборонного замовлення на 2018-2020 роки» та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.05.2018 року №44-ДСК про внесення Покупця до «Реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких становить державну таємницю».
Відповідно до п.2.1. Договору Обладнання поставляється на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року), пункт поставки - Україна, 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод».
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Постачальник, протягом 90 календарних днів з дати отримання ним попередньої оплати в порядку, передбаченому Розділом 4 цього Договору, зобов'язаний поставити Обладнання Покупцю.
01.07.2021 Постачальником було надано Покупцю рахунок на оплату №696.
05.07.2021 Покупцем було здійснено попередню оплату у розмірі 50 відсотків від вартості Обладнання у сумі 2 094 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1438 від 02.07.2021, то кінцевим терміном поставки Обладнання є 03.10.2021.
Позивач, листом №2893 від 17.11.2021 звернувся до Відповідача щодо отримання інформації по виконанню останнім договорів поставки, в тому числі і договору №11993943. Листом №487 від 25.11.2021 Відповідач надав відповідь, в якій повідомив, серед іншого, що «Прес гідравлічний Y32-650, поставка якого здійснюється згідно договору №11993943 від 01.06.2021 прибуде для проходження митного контролю 24.12.2021 року, після чого буде відвантажений на ваше підприємство у строк до 29.12.2021 року».
Одкак, як зазначає Позивач станом на 29.12.2021 Постачальник не поставив Обладнання Покупцю. Фактично Обладнання було поставлене Позивачу Відповідачем 07.02.2022 з протермінуванням поставки на 126 календарних днів, що підтверджується видатковою накладною №86 від 04.02.2022.
З метою досудового врегулювання 20.04.2022 ДП «ЛБТЗ» звернулося з претензією №870 до ТОВ «МАШІНТЕХ» з вимогою сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору, яку Постачальник отримав 29.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7903104627485. Також доказом відправлення претензії №870 від 20.04.2022 є фіскальний чек №00914520077623 від 22.04.2022 виданий при відправленні поштової кореспонденції через АТ «Укрпошта».
Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі прострочення Постачальником терміну поставки Покупцю Обладнання, встановленого пунктом 2.2. Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) Обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленого (недопоставленого) Обладнання.
Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у позивача виникла вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору у розмірі 527 688, 00 грн. - пені та 293 160, 00 грн. - штрафу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
13.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
Як зазначає позивач, з метою своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, останнім було укладено Контракт № 20210630 від 30.06.2021 на поставку пресу гідравлічного Y32-650 з виробником Обладнання - Компанією Wuxi Smart CNC Equipment Group CO., LTD (Китай) (далі - Виробник Обладнання).
Відповідно до п. 3.1.1. Контракту Виробник Обладнання зобов'язувався поставити Обладнання Відповідачу протягом 45 днів з дати підписання Контракту, тобто до 14.08.2021 р. При цьому за умовами Контракту датою поставки вважається дата відправлення Товару з порту Shanghai, China (п. 3.1.2 Контракту).
Однак, Компанія Wuxi Smart CNC Equipment Group CO., LTD як виробник Обладнання не виконало зобов'язання по Контракту, щодо поставки Обладнання в термін до 14.08.2021р.
20.07.2021 року Виробник Обладнання (Китай) листом повідомив Відповідача про затримку у виготовленні Обладнання на 2 місяці через неможливість своєчасно виготовлення пресу у зв'язку із непостачанням Числового Програмного Керування (ЧПК) від виробника - Компанії Weinteck.
Про ці обставини Відповідач одразу повідомив Позивача (лист від 21.07.2021 р. № 277/1 ).
В подальшому, Виробник сповістив Відповідача про готовність пресу гідравлічного Y32-650 до відвантаження, яку Відповідач отримав лише 04.10.2021 р., про що того ж дня листом № 389/1 від 04.10.2021повідомив Позивача.
Для швидкої доставки Обладнання Відповідачем розглядалось декілька варіантів доставки, у тому числі і залізничним транспортом. Доставка таким шляхом складає приблизно 21-30 днів. Однак, в процесі погодження умов залізничного перевезення було з'ясовано, що доставка Обладнання таким способом неможлива через невідповідність габаритів Обладнання (його вага та розмір) нормативам для залізничних перевезень. Внаслідок тривалих пошуків Відповідачем засобів та шляхів доставки з перевізниками Компанія Wuxi Smart CNC Equipment Group CO., LTD як Виробник Обладнання за Контрактом змушена була частково розібрати прес (Обладнання) та здійснити його перепакування.
З урахуванням всіх вищезазначених факторів, Обладнання вдалось відвантажити па судно у порті Шанхай (Китай) лише - 04.11.2021 року. Але під час транспортування виникли затримки і за підрахунками Відповідача Обладнання повинно бути доставлене Позивачу до 17.01.2022 р.
З метою засвідчення даних обставин які вплинули на виконання Договору ТОВ «МАШІНТЕХ» звернулося до Дніпропетровської торгово-промислової палати за висновком про виникнення та існування істотної зміни обставин за Договором.
28.12.2021 Дніпропетровська Торгово-промислова палата України прийняла висновок про істотну зміну обставин № 749/08-15.
Господарський суд міста Києва, дослідивши доводи відповідача наведені у відзиві вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 14 прим. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Враховуючи норми зазначеної статті, основним та єдиним документом який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Таким чином, наявний у матеріалах справи Висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин не може бути належним доказом засвідчення форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили).
Так, у зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про правомірність стягнення заявлених позивачем штрафних санкцій з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши математичний розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що він здійсненний з розрахунку 0,1 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, що є більшим від подвійної облікової ставки НБУ та є порушенням наведеного вище Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 527 688, 00 грн. - пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 7.2. Договору визначено, що за порушення строків передачі Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який обраховується пеня, від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від ціни Договору.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 293 160, 00 грн. - штрафу.
Господарський суд міста Києва зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
Суд дослідивши заявлену до стягнення суму штрафу та пені, суд дійшов висновку про те, що розміри штрафних санкцій є обґрунтованими та арифметично вірними.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтех» про зменшення розміру неустойки, яке міститься у відзиві на позовну заяву.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач у своїй заяві зазначає, що він належним чином не виконав своє зобов'язання за Договором виключно у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили, що унеможливили виконання Відповідачем зобов'язання за Договором.
Крім того, відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні докази понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем товару.
Господарський суд міста Києва зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 підтверджується, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказана правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 № 913/89/18.
З огляду на вказане вище, суд враховує обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені та штрафу, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, наслідків порушення зобов'язання. Господарський суд міста Києва вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 50 %, а саме стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 263 844, 00 грн. та штрафу в розмірі 146 580, 00 грн.
Вищезазначена правова позиція міститься також у Постанові Північного апеляційного Господарського суду від 05.07.2022 у справі № 910/5716/21.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАШІНТЕХ» (Україна, 03190, місто Київ, ВУЛИЦЯ МУРОМСЬКА, будинок 18А, квартира 1; ідентифікаційний код: 38203001) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (Україна, 79031, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ СТРИЙСЬКА, будинок 73; ідентифікаційний код: 07985602) штрафні санкції у вигляді - 263 844 (двісті шістдесят три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп. - пені, 146 580 (сто сорок шість тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - штрафу та судовий збір у розмірі 6 156 (шість тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 36 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва