Справа №521/17052/21
Пр. №2/521/1475/22
01 серпня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Наумець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотеки такою, що припинена,
встановив:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), посилаючись на те, що 05 серпня 2008року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL-502/132/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 55000,00 доларів США, строком дії до 05 серпня 2033 року.
05 серпня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №МL-502/132/2008 від 05 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №РМL-502/132/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2008 року.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є вона ОСОБА_1 , рідна донька померлого, який 05 липня 2019 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко М.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначала, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі №521/5718/17 у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.
Вказувала, що в жовтні 2019 року ПАТ «ОТП Банк» також звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (справа №521/17739/19).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк» було залучено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2021 року позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» по справі №521/17739/19 було залишено без розгляду.
Вказувала, що на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зберігається запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою, що обмежує її права, як власника квартири.
Посилаючись на те, що кредитний договір №МL-502/132/2008 від 05 серпня 2008 року припинив свою дію у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , позивачка просила суд визнати припиненим зобов'язання за договором іпотеки, укладеним 05 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3273, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року по справі відкрите провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 42-43).
Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року по справі були витребувані копія кредитної справи, заведеної щодо кредитного договору, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 та копія спадкової справи, яка була заведена щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 69-70).
Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року по справі було закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с. 176-177).
Представник позивачки, діючий за довіреністю від 02 серпня 2021 року та ордером від 28 серпня 2019 року в судове засідання не з'явився, надав заяву про підтримання позовних вимог, не заперечував проти винесення заочного рішення та просив суд розглянути справу за його відсутністю (а.с. 31, 32, 53, 231).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше надав до суду письмові пояснення на позов, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обгрунтування яких зазначав, що норми ст.17 Закону України «Про іпотеку» не визначає такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво (а.с. 181).
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку ст. 223 ЦПК України, суд, зі згоди позивача, вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, вважає що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 49 розділу першого книги п'ятої, главою 84 книги шостої Цивільного кодексу України та Законом України «Про іпотеку», тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено, що 14 травня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає та відступає новому кредитору сукупність прав, належних первісному кредитору за кредитним договором та договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на заставне майно (а.с. 202).
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є юридичною особою , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 287).
Встановлено, що 05 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL-502/132/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 55000,00 доларів США, строком дії до 05 серпня 2033 року (а.с. 193-197).
05 серпня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №МL-502/132/2008 від 05 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №РМL-502/132/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 198-201).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 90 звор.).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2008 року (а.с. 82).
21 серпня 2008 року право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.83).
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідна донька померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що 28 листопада 2017 року ОСОБА_3 , рідна мати померлого відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_2 на користь доньки померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 28 листопада 2017 року (а.с. 124).
Встановлено, що 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 , дружина померлого відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_2 на користь доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 04 грудня 2017 року (а.с.81, 123 звор.).
Отже ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2
05 липня 2019 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко М.М. за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було видано останній свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 139-140, 165).
05 липня 2019 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 27-30).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що на 13 серпня 2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрації від 13 серпня 2018 року (а.с.143 звор.).
Судом встановлено, що 06 жовтня 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до Сьомою одеської державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини з вимогою про визнання ПАТ «ОТП Банк» кредитором до спадкоємців ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була долучена до спадкової справи №460-2017 (а.с. 89-90, 127 звор.-128).
Отже 06 жовтня 2017 року ПАТ «ОТП Банк» заявило до ОСОБА_1 про свої права кредитора за кредитним та іпотечним договорами, про що надіслано відповідну вимогу від 06 жовтня 2017 року.
Встановлено, що вимоги ПАТ «ОТП Банк» до спадкоємців померлого ОСОБА_2 були доведені нотаріальною конторою до відома спадкоємців, що підтверджується листом державного нотаріуса Сьомої одеської державної нотаріальної контори від 11 грудня 2017 року №5196/02-14 ( а.с. 128 звор.).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі №521/5718/17 у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено (а.с. 19-20, 21-24).
Встановлено, що в жовтні 2019 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (справа №521/17739/19).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року по справі №521/17739/19 до участі у справі в якості правонаступника» ПАТ «ОТП Банк» було залучено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2021 року (справа №521/17739/19) позов ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було залишено без розгляду (а.с.26).
Судом встановлено, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2021 року (справа №521/17739/19) про залишення позовних вимог ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскаржена до Апеляціного суду Одеської області, а тому не набрала чинності (а.с. 26. 182).
З матеріалів справи вбачається, що 03 вересня 2019 року ПАТ «ОТП Банк» зверталось до ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_1 з вимогою кредитора, що підтверджується рекомендованим повідомленням, яке було отримано ОСОБА_4 18 вересня 2019 року (а.с.183,184).
Крім того, 05 червня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень кредитора, що підтверджується описом вкладень у цінний лист, списком відправлень та службовим чеком (а.с.185,186,186 звор.).
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщину входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передача законом заміна боржника за зобов'язанням.
Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
Відповідно до ст.1281ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коливін дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
Приписи ст.ст.1281,1282 ЦК України та ст.23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. ч.1, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Сплив визначеного статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги, а не припинення зобов'язання.
Зазначена правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України: від 14 липня 2022 року № 569/17967/20-ц, від 15 травня 2017 року № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року № 6-1840цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522407/15-ц (провадження № 14-53 цс 18).
Таким чином, сплив строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
За таких обставин суд вважає, що оскільки відповідач, як кредитор не пропустив строків звернення з вимогою до спадкоємців, то він має право звертатися до спадкоємця, який набув статус іпотекодавця та до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, з позовними вимогами щодо виконання зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами, а тому підстави для визнання договору іпотеки приппиненним відсутні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За такими обставинами, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір у справі складає 1362,00 грн., які сплачені позивачкою при зверненні до суду (а.с. 1, 36).
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір не повертається.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 572, 575, 598, 608, 1216, 1218, 1219, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,3,17 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотеки такою, що припинена - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 09 серпня 2022 року.
Суддя: О.М. Сегеда