Справа № 308/9480/22
10 серпня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Ужгороді, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140160000085 від 12.07.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космач, Косівського району, Івано-Франківської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, учасника бойових дій, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді радіотелефоніста відділення старшого офіцера на батареї 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат», раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду радіотелефоніста відділення старшого офіцера на батареї 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командира та начальників, під час дії особливого періоду, вранці 02.03.2021 до початку ранкового шикування о 08 год. 50 хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та був відсутній без поважних причин на військовій службі по 13.07.2022, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті.
Сторонам та іншим учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Прокурор в судовому засіданні не заперечила проти позиції сторони захисту, просила призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, враховуючи щире каяття, беззастережне визнання винуватості, участь у бойових діях, наявність трьох малолітніх дітей на утриманні та бажання продовжувати військову службу.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих діяннях, щиро розкаявся, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне проводити дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого і вважає доведеним пред'явлене обвинувачення.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , його щирим визнанням вини у вчиненому приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК України кваліфіковано вірно, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України є тяжким злочином.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного, який є не одруженим, не перебуває під наглядом у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей».
Пом'якшуючими покарання обставинами є його щире каяття у вчиненому, безпосередня участь у проведені АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
При призначенні покарання суд враховує пом'якшуючі провину обставини обвинуваченого, його щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин.
З огляду на викладене, суд вбачає за належне визначити ОСОБА_4 , покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначене покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 373 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1