Справа №592/4117/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/322/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
25 липня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/4117/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.07.2022 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки в самому клопотанні слідчого не зазначено в чому саме полягають вказані ризики, прокурором не надано жодних доказів про наявність ризиків. Суддя самостійно встановив ризики, передбачені ст. 177 КПК, позбавивши прокурора обов'язку їх доведення, а отже став на сторону обвинувачення. Клопотання захисника щодо недопустимості доказів, суддя не взяв до уваги.
06.07.2022 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Сумської окружної прокуратури, звернувся ст. слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що 01.07.2022 під час вживання спиртних напоїв, перебуваючи в літній кухні на території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_12 , та ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник короткочасний словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_9 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_12 , який вийшов з території домоволодіння і попрямував за місцем свого мешкання АДРЕСА_2 . Вслід за ОСОБА_12 на своєму велосипеді поїхав ОСОБА_9 . Перебуваючи в приміщенні будинку, між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_9 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 . З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне заподіяння смерті, ОСОБА_9 умисно спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження, які потягли його смерть.
02.07.2022 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, 04.07.2022 ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК, а 05.07.2022 йому було повідомлено про підозру.
Зважаючи на те, що обґрунтованість повідомленої підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, з метою запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.07.2022 до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 01.08.2022 включно, без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 176 КПК, в тому числі і цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, з урахуванням відомостей про особу не будуть запобігати його ухиленню від слідства та суду, впливати на потерпілу та на свідків, не забезпечить належну процесуальну поведінку.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Здійснивши розгляд клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_9 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, внаслідок чого дійшов цілком правильного висновку про необхідність застосування підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК і не пов'язаного з позбавленням волі.
Зокрема, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу». Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.
Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
З огляду на це, мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_9 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_9 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_13 підозрюється у вбивстві, тобто, умисному протиправному заподіянню смерті іншій особі та обізнаний про місце проживання свідків, тому може вчинити певний тиск на цих учасників кримінального провадження, що з урахуванням усіх фактичних обставин провадження, на думку колегії суддів, і свідчить про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Ризик вчинення ОСОБА_13 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, оскільки попередня поведінка останнього дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятися у своїх злочинних діях, про що зокрема може свідчити те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний офіційно не працевлаштований, що вказує на відсутність у нього постійного джерела доходу для існування, а також наявність передумов для продовження злочинної діяльності з метою свого утримання/покращення матеріального становища, що у сукупності з зазначеними вище обставинами, також об'єктивно свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжний заходів для запобігання існуючим ризикам.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_13 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги захисника про не доведення наявності заявлених у клопотанні слідчого ризиків та відхилення клопотання захисника щодо недопустимості доказів, суд не взяв до уваги, оскільки при розгляді клопотання заявленого відносно підозрюваного ОСОБА_13 прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують його тримання під вартою, і встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які спростовуються матеріалами кримінального провадження, крім того, досудове розслідування щодо вказаної особи не закінчене і не завершене, ще триває.
Колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.07.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_14 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4