про залишення позовної заяви без руху
09 серпня 2022 р. № 400/3457/22
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доДержавної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)", вул. Київська, 300, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14 липня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)" (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 14975,38 грн; зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 14975,38 гривні.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач при звільненні позивача з органів Державної кримінально-виконавчої служби України в супереч вимогам пунктів 23 і 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої слуби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578), протиправно не виплатив йому грошову компенсацію вартості речового майна.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Поряд з цим, суд після відкриття провадження у справі дійшов до висновку, що позов подано з порушенням встановленого законом строку звернення до суду з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до 18.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином у цій справі слід визначити правову природу такої компенсації, оскільки як уже зазначено, стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань
Згідно з пунктом 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
При цьому відповідно до пункту 28 Порядку № 578 у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.
Разом з цим пунктом 23 Порядку № 578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», державної установи «Центр пробації» відповідно до їх закупівельної вартості.
Відтак суд прийшов до висновку, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю.
Такі гарантії щодо забезпечення доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Крім цього, речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування) та інвентарним майном, яке є власністю установ та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 та від 23.06.2022 у справі № 540/2001/21.
Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
Суд встановив, що відповідно до наказу відповідача від 21.09.2020 № 171/ос-20 «Про звільнення» позивача звільнено 28.09.2020. На підставі зазначеного вище наказу відповідач видав довідку № 23 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому цієї грошової компенсації, за результатами розгляду якої відповідач надав йому відповідь листом від 15.02.2022 № 27-29-22/Ч-5.
Отже, з наявних у справі матеріалів слідує, що на дату звільнення (28.09.2020) позивач був обізнаний про виникнення у відповідача обов'язку з приводу проведення розрахунку грошової компенсації після звільнення.
Разом з цим, отримавши від відповідача відповідь у лютому 2022 року щодо грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач подав позов до суду лише 01 липня 2022 року без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, не заявивши клопотання про його поновлення.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 400/3457/22, в якій зазначити поважні причини його пропуску.
3. Роз'яснити позивачу, що відповідно пункту 8 до частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляд з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України..
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Г.Ярощук