09.08.2022 Справа № 756/5867/22
Справа № 756/5867/22
1-кп/756/1192/22
09.08.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши відкрите судове засідання в залі суду в м. Києві на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022100050000912 від 12.06.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, такого, що не має постійного місця проживання у м. Києві (останнє місце проживання АДРЕСА_1 (зі слів), маючого повну середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2012 за ч. 1 ст. 121 КК України зі змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.04.2012, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України;
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 12.06.2015 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. 07.09.2017 звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, із 05:30 26 березня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану України з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану України з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Водночас, судом установлено, що 12.06.2022 приблизно о 13:15 ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ТОВ «Сільпо-ФУД» (ЄДРПОУ 40720198), в умовах воєнного стану, прийшов до торгівельної зали магазину «Сільпо» за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 19, де попрямував до відділу продажу солодощів.
Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час ОСОБА_3 у приміщенні вказаного магазину умисно з корисливих мотивів шляхом вільного доступу з метою власного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зі стелажів товар, належний ТОВ «Сільпо-ФУД», а саме п'ять плиток шоколаду молочний Milka з родзинками та подробленими лісовими горіхами (арт. 906387), на загальну суму за 5 одиниць товару 537,50 грн (без урахування ПДВ) та сховав його у спідню білизну. Після чого, перетнувши сигнальні рамки магазину, не розрахувавшись за вказаний товар, направився до виходу з магазину «Сільпо».
Виконавши всі дії, які ОСОБА_3 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений працівником охорони магазину.
Внаслідок вчинення злочину, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_3 міг спричинити майнову шкоду ТОВ «Сільпо-ФУД» (ЄДРПОУ 40720198) на загальну суму за 5 одиниць товару 537,50 грн (без урахування ПДВ).
Представник потерпілого ТОВ «Сільпо-ФУД» - ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з'явився. При цьому, до суду надійшла заява, в якій представник потерпілого просить проводити судове провадження за його відсутності, жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 немає, а тому, заслухавши позиції сторін кримінального провадження про можливість проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого з огляду відсутність цивільного позову та на те, що обвинувачений вчинив закінчений замах на злочин, викрадений товар повернуто представнику потерпілого на відповідальне зберігання.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що в червні цього року точної дати він не пам'ятає, близько обіду він перебував у відділі продажу солодощів у торгівельній залі магазину «Сільпо» у місті Києві (просп. Оболонський, 19), де з торгівельної полиці взяв п'ять шоколадок Milka та помістив до спідньої білизни, та, немаючи грошей на оплату товару, пішов до лінії кас й, перетнувши сигнальні рамки магазину, не розрахувавшись за вказаний товар, направився до виходу з торгового приміщення магазину «Сільпо», однак був зупинений працівником служби охорони магазину. На запитання охоронця про наявність неоплаченого товару він відразу добровільно повідомив про те, що такий є. Після цього на місце події було викликано слідчо оперативну групу і він добровільно видав працівникам поліції п'ять плиток молочного шоколаду.
При цьому, ОСОБА_3 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних рішень, що стосуються долі речових доказів та таких, що стосуються затримання та застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а також матеріалів, що характеризують особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред'явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені стороною обвинувачення письмові матеріали кримінального провадження, відомості, що характеризують особу кожного з обвинувачених, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, коли обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, доведена повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_3 має судимість за умисний злочин, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Водночас, обвинувачений ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема те, що він раніше судимий, на час вчинення злочину хоч і неофіційно, але працював (зі слів), має повну середню освіту, за місцем проживання характеризується формально посередньо, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.
З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також мотиви, характер і спосіб вчинення закінченого замаху на злочин, який відноситься до категорії тяжких, причини внаслідок яких злочин не було доведено до кінця відповідно до положень ст. 68 КК України в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, зваживши на особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, при цьому суд не вбачає правових підстав для застосування ст. 69 КК України.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_3 та розміром матеріальної шкоди, яку міг спричинити останній в разі доведення злочину до кінця, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 слід звільнити з-під варти в залі судового засідання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , застосований на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13.07.2022 справа №756/4917/22, - скасувати.
Зарахування строку досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до моменту його звільнення з-під варти в залі суду слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Водночас, враховуючи положення статей 176, 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, незважаючи на відсутність клопотання сторони обвинувачення з цього приводу, суд вважає правильним до набрання вироком законної сили обрати запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши останнього прибувати за кожною вимогою суду, з покладенням обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , застосований на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13.07.2022 справа №756/4917/22, - скасувати.
Обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі суду.
До набрання вироком законної сили обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши останнього прибувати за кожною вимогою суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальний обов'язок, визначений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду.
Речові докази:
- шоколад молочний Milka з родзинкми та подрібненими лісовими горіхами (арт. 906387) у кількості 5 шт, які було передано представнику потерпілого ТОВ «Сільпо-ФУД» на відповідальне зберігання, - залишити потерпілому за належністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк основного покарання зарахувати строк досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в період з 12.06.2022-17.06.2022 та з 13.07.2022-09.08.2022.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1