Справа № 128/47/22
05 серпня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Чикаленко Анастасії Олегівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Чикаленко А.О., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО №5157384 від 17.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за вчинення якого на позивача було накладено штраф у розмірі 20400,00 грн.
Адміністративний позов, поданий у новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2022, мотивований тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано цілий ряд обставин, які свідчать про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, а також допущено ряд порушень вимог законодавства про адміністративні правопорушення, що має наслідком визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
17.12.2021 приблизно біля 12-00 год. він проїжджав по вул. К.Маркса у м. Вінниці, де був зупинений працівниками поліції. На прохання пояснити причину зупинки, працівники поліції не змогли повідомити жодну із, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», причин. Таким чином, незаконна зупинка транспортного засобу вказує на протиправний характер всіх наступних дій поліцейських щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім того, на день винесення оскаржуваної постанови йому не було відомо про те, що він був позбавлений права керування транспортними засобами. Оскаржувану постанову він отримав по пошті рекомендованим листом 24.12.2021. Із цієї постанови він довідався, що його було притягнуто до відповідальності за те, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Із сайту Судової влади України йому стало відомо, що постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 у справі №128/1550/21 він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнений до відповідальності у виді штрафу в сумі 17000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Однак, про розгляд вказаної справи він не знав і не міг знати. В травні 2021 року у нього були непорозуміння із працівниками поліції під час зупинки, однак жодних протоколів, в тому числі і за ч. 1 ст. 130 КУпАП, йому не надавали. Про розгляд справи судом він не повідомлявся, та й в цей час, в період з 06.06.2021 по 02.11.2021 перебував у Польщі. Посвідчення водія у нього не вилучалося, а відтак, він був впевнений, що має право на керування транспортними засобами, а припускати протилежне не було жодних підстав. Таким чином, він не знав та не міг знати, що був притягнений до відповідальності у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що свідчить про відсутність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Також, вказує, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем було порушено його права передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України. Окрім того, оскаржувана постанова була винесена у його відсутність, він її не підписував та не отримував копії. Також зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідач вказав, що він порушив п. 2.1а ПДР, яким визначено обов"язок водія мати при собі посвідчення водія. Проте, на час зупинки, тобто, 17.12.2021 посвідчення водія у нього було наявне. Отже, він не порушував п. 2.1а ПДР. Також, вказує, що оскаржувана постанова не містить вказівки про технічні засоби, яким відбувалася фіксація правопорушення. На підставі викладеного просить постанову серії ЕАО №5157384 від 17.12.2021 протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 33-39).
Від імені віповідача капрала поліції Чикаленко Анастасії Олегівни до суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 47-53), у якому заперечуються викладені у позовній заяві позивачем обставини. Зокрема зазначається, що під час патрулювання 17.12.2021 на вул. К.Маркса в м. Вінниці інспектором роти №3 БУПП Чикаленко А.О. було зупинено автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Під час перевірки документів було встановлено, що водій постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 був позбавлений права керування транспортними засобами, у зв"язку із чим він порушив п. 2.1а ПДР. Встановивши вказані порушення відповідачем було прийнято рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову серії ЕАО №5157384 за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Посилаючись на норми ст.ст. 32, 35 Закону України «Про національну поліцію» зазначає, що відповідачем було правомірно зупинено транспортний засіб, яким керував позивач, оскільки постановою Вінницького районного суду від 18.06.2021 позивача було позбавлено права керування транспортними засобами. Також відповідачем заперечується твердження позивача про порушення порядку розгляду справи, оскільки чинним законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання тощо. Окрім того, реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень в суді. Така правова позиція викладена у постанові ВС/КАС від 07.11.2019 у справі №487/2179/17. Також, відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене вважає, що відповідач мав всі законні підстави для винесення постанови, а також розглянути справу на місці його вчинення, оскільки у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у КУпАП. Стосовно тверджень скаржника про те, що матеріали відеозапису не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення у зв"язку із тим, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний запис за допомогою якого здійснювалось фіксування правопорушення, то згідно постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17, відомості про технічний запис зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, а зразок постанови про накладення адмінстягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис. Окрім того, як вказав Вінницький апеляційний адміністративний суду у постанові від 20.09.2018 у справі №127/15580/18, процедурні порушення допущені суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності у разі підтвердження правопорушення. Отже, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, відповідачем було винесено постанову серії ЕАО №5157384 від 17.12.2021. Таким чином, відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу, оскільки законодавством допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію правопорушення і накладення адміністративного стягнення. Застосування процедури скороченого провадження не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене просить в задоволенні позову відмовити.
До відзиву на позовну заяву додано диск із відеофайлами по суті справи (а.с. 63).
Доказів на підтвердження про направлення копії відзиву позивачу до матеріалів відзиву не додано, хоча в тексті відзиву вказує, що одночасно із направлення вказаного відзиву до суду, його копія була направлена і позивачу.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бегеймою М.О. 28.04.2022 подано до суду письмові додаткові пояснення (а.с. 71-72), відповідно до яких відповідачем під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ст. 279 КУпАП, оскільки йому не було роз'ясненого його право на захист, а тому просить позов задоволити.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 13.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строки їх усунення (а.с. 21-22).
Ухвалою суду від 25.01.2022 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду із позовом та поновлено йому строк на звернення із даним позовом до суду (а.с. 40).
Ухвалою суду від 25.01.2022 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 41).
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мазур О.В. не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив провести без його участі та участі позивача.
Відповідачі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вказаних норм закону, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕАО № 5157384, складеною капралом поліції УПП у Вінницькій області Чикаленко А.О. 17.12.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень. (а.с. 8).
Згідно даної постанови, 17.12.2021 об 12 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом в м. Вінниці по вул. К.Маркса, 15, чим порушив п. 2.1.а ПДР. Тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до копії постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 у справі №128/1550/21 (а.с. 16), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, зокрема у тому, що він 23.05.2021 року о 10-30 год. в с. Степанівка Вінницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «Chrysler Town Country», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Постановою суду на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду набрала законної сили 30.06.2021.
Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 07.04.2022 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишено без змін (а.с. 92-100)
Судом також оглянуто відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (а.с. 63), на яких зафіксовано момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Дані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
Вказані правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, четверта, п'ята, шоста і сьома статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 1 розділ І Інструкції №1395).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. (п.1 р. III Інструкції № 1395)
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р. III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст. 276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Проте, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення.
Вказаним також спростовуються доводи позивача щодо порушення його прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду адміністративної справи.
Тобто, вчинене позивачем порушення правил дорожнього руху належить до випадків скороченого провадження на які вказав Конституційний Суд України в рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/15, а тому відповідач діяв в межах наданих повноважень приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений нормами КУпАП.
Також аналізуючи відеозапис з місця події, яка мала місце 17.12.2021, судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 було зупинено за порушення ПДР, а саме правил проїзду залізничного переїзду, перед яким встановлено дорожній знак «Стоп». Зокрема, позивач не виконав вимогу даного дорожнього знаку, нездійснивши повну запинку транспортного засобу. Надалі, під час перевірки документів працівником патрульної поліції було встановлено, що постановою Вінницького районного суду від 18.06.2021 позивача було позбавлено права керуванння транспортними засобами за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Між позивачем та відповідачем зав"язалася дискусія з цього приводу, а коли працівник поліції повідомив позивачу ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде виноситися постанова за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач самовільно залишив місце зупинки та поїхав далі.
Отже, доводи позивача щодо відсутності у нього можливості користуватись своїми правами належним чином у зв'язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, спростовуються відеозаписом, оскільки, як зазначалося вище, позивач самовільно залишив місце зупинки та став приймати участь у розгляді справи відносно нього.
Враховуючи те, що факт вчинення позивачем правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, суд робить висновок щодо правомірності винесеної відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5157384 від 17.12.2021.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аналізуючи вказані правові норми та дослідивши поданий відповідачем відеозапис події, суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, є встановленим відеозаписом, а тому оскаржувана в межах даної справи постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно, за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, підстави для її скасування відсутні.
У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази, подані сторонами суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову Серії ЕАО №5157384 від 17.12.2021 за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позиція позивача цілком спростовується наданими відповідачем доказами відеофіксації вчиненого правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини, в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини на яких грунтуються його позовні вимоги, а відтак, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 277-2, 278, 280, 285 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 12, 14, 19, 20, 22, 32, 72, 77, 94, 122, 139, 143, 192, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Чикаленко Анастасії Олегівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.П. Шевчук