іменем України
Справа № 126/385/22
Провадження № 2/126/383/2022
"05" серпня 2022 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким визнати фізичну особу, ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком в АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначає, що вона є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 . Відповідач по справі, який є сином позивачки, проживав та був зареєстрований у її житловому будинку, проте 10.06.2019 року купив житловий будинок в АДРЕСА_2 , де в даний час і проживає з сім'єю. Позивач маючи на меті отримати субсидію звернулася до Управління соціального захисту населення, однак отримала відмову, підставою чого слугувало те, що вона не може надати відомості про доходи відповідача. Оскільки відповідач з червня 2019 року не проживає в будинку позивачки, на її думку він є таким, що втратив право користування належним їй житловим будинком.
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власницею житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексними номерами витягів №184138269 та №184132707.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що відповідач по справі - ОСОБА_2 , являється сином позивачки.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказує, що звернулася до Управління соціального захисту населення з метою отримання субсидії, проте їй було відмовлено у її отриманні, так як нею не було надано відомості про її сина, який входить до складу її домогосподарства, що підтверджено листом Управління соціального захисту населення.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу №835 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане також підтверджується, копією домової книги.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач з червня 2019 року не проживає у її будинку, оскільки придбав власний будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особина безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однак з долучених до позовної заяви доказів, не можливо встановити чи дійсно відповідач не проживає за адресою АДРЕСА_1 , чи з якого саме часу відповідач не проживає в житлі позивача.
Також суду не надано будь-яких інших достатніх належних та допустимих доказів вказаної обставини, що позбавляє суд можливості зробити однозначний та достовірний висновок про відсутність відповідача в житлі позивачки без поважних причин понад один рік.
Таким чином, судом не встановлено факту відсутності відповідача у житловому приміщенні позивача понад один рік, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що законом чи домовленістю між позивачем та відповідачем було встановлено інший строк.
За таких обставин, відповідно до положень ч.2 ст.405 ЦК України відсутні правові підстави для визнання відповідача такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку по АДРЕСА_1 .
Інших фактичних даних, що мають значення для вирішення справи, немає.
Керуючись ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 81, 82, 247, 258, 265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного тексту судового рішення 05.08.2022 року.
Суддя Р. В. Хмель