ЄУН 193/426/22
Провадження 1-в/193/172/22
іменем України
04 серпня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
представника Софіївської ВК №45 ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
01 червня 2022 року на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_5 , який на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Софіївська ВК (№ 45)», згідно якого останній просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.
Представник виправної колонії ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що засуджений характеризується посередньо, вважає, що засуджений ще потребує нагляду в умовах ізоляції.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, вказавши, що засуджений не довів своє виправлення, немає заохочень, має шість стягнень, за місцем відбування покарання характеризується посередньо.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений Слов'янським міськрайонним судом Донецької області від 11.04.2019 за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. Початок строку: 12.03.2020, кінець строку 12.03.2023.
На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.
Як вбачаються із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у Софіївській ВК-45, а й увесь період його відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 13.03.2020. Під час утримання в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» порушень встановлених вимог режиму утримання в місцях попереднього ув'язнення не допускав, заохоченням та стягненням не мав.
В подальшому з 17.12.2020 міру кримінального покарання став відбувати в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№45)», де характеризується посередньо, має одне заохочення та одне стягнення, яке погашене в установленому порядку. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, на критику реагує адекватно. У стосунках з персоналом установи виконання покарань дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин. Згідно характеристики засуджений за станом здоров'я працездатний, добровільно за власним бажанням в без оплати праці залучений до робіт з благоустрою установи. При виконані дорученої роботи дбайливо ставиться до майна і предметів, якими користується, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
ОСОБА_5 заходи виховного характеру відвідує регулярно, не приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Зарахований до програми диференційованого виховного впливу «Правова просвіта», виявляє належну соціально-корисну активність. Соціально-корисні зв'язки з рідними підтримує, з братом.
За вироком суду має позов на суму 330,05 гривень, однак виконавчий лист до установи не надходив.
Аналізуючи матеріали особової справи вбачається, що ОСОБА_5 12 разів засуджувався за вчинення тяжких злочинів та відбував покарання у виді позбавлення волі. Слід зауважити, що у 2003 році ОСОБА_5 було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, а 2012 року його було звільнено від подальшого відбуття покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково.
Таким чином, незважаючи на законодавчо встановлені стимули для засуджених, які спрямовані на дотримання ними правослухняної поведінки на волі, після звільнення від покарання ОСОБА_5 щоразу повертався до протиправної діяльності та знову вчиняв злочини, що свідчить про певну його зневагу до норм моралі та суспільства та схильність до вчинення злочинів.
Вивчаючи поведінку ОСОБА_5 під час відбуття цього покарання, суд не вбачає стійкої позитивної динаміки у виправленні засудженого, оскільки на час розгляду цього клопотання засуджений отримав лише одне заохочення (15.04.2022) за сумлінну поведінку та ставлення до праці та одне стягнення (15.03.2021) за порушення режиму утримання, яке погашене за спливом часу. З огляду на це, суд дійшов переконання, що засуджений лише розпочав свій шлях до виправлення та ще потребує нагляду в умовах ізоляції.
Таким чином, вивчивши відомості про особу засудженого, зокрема його характеристикою, яка так і залишилася посередньою протягом всього строку відбування покарання, наявністю за час відбування покарання лише одного заохочення та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці засуджений не довів свого виправлення, тому він не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а відтак у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває в місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1