17 липня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду Українив складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Васильченко О.О., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
за участю представника ВАТ ім.Покришева -Димченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства імені Покришева на рішення господарського суду Херсонської області від 22 червня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2005 року, у справі № 7/232 за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ імені Покришева, про стягнення штрафних санкцій, -
У червні 2004 році Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ВАТ ім. Покришева про стягнення штрафних санкцій в розмірі 20132 грн. за незайняті інвалідами робочі місця у 2002 році.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22 червня 2005 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ВАТ імені Покришева просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, обґрунтували свої рішення тим, що відповідач при 4-відсотковому нормативі для працевлаштування інвалідів, що становило в 2002 році 14 осіб, фактично створив в 2002 році шляхом працевлаштування інвалідів 7 (сім) робочих місць, тому повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон).
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості місцеві органисоціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач вимоги Закону виконав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до статистичного Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 р. (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем - Відкритим акціонерним товариством імені Покришена до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до 4% нормативу у 2002 році складає 14 осіб. Фактично у 2002 році чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві відповідача, склала - 7 інвалідів.
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати і не зважили на те , що органами працевлаштування не приймались заходи, визначені в ст.18 Закону, щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця у ВАТ ім. Покришева, а також на те, що не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства імені Покришева задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 22 червня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства імені Покришена про стягнення штрафних санкцій в розмірі 20132 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: