ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2022Справа № 910/11107/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс"
до 1) Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
2) Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна
про визнання недійсними актів та договору
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані»
до 1) Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
2) Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна
про визнання договору недійсним,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Щербак Є.М.;
від відповідача-1: Столярчук І.В.;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог: не з'явився;
від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (надалі -відповідач-1) та 2) Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" (надалі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати недійсним розпорядження голови наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Таланчука П.М. від 19.10.2017 №02;
- визнати недійсним рішення загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, оформленого протоколом №18 загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, про безоплатну передачу Благодійній організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000, та доручення ОСОБА_1 як голові наглядової ради Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" провести всі необхідні дії щодо оформлення документів для цього;
- визнати недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.
Позовні вимоги, з посилання на ст.203, 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що на підставі оспорюваних розпорядження голови наглядової ради, рішення загальних зборів членів відповідачі незаконно вчинили дії по відчуженню належної позивачу будівлі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/11107/19 (суддя Котков О.В.) позов задоволено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 910/11107/19 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 910/11107/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
02.02.2021 матеріали справи №910/11107/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 прийнято справу № 910/11107/19 до свого провадження та підготовче засідання призначено на 02.03.2021.
02.03.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.01.2021.
02.03.2021 до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані» з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.16, 203, 215, 317, 319, 334, 718, 718, 729 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що 18.02.2020 між нею, як покупцем та ТОВ «Офіс Сервіс», як продавцем, укладено договір купівлі продажу від 18.02.2020, відповідно до якого право власності на нерухоме майно - будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000 перейшло до ТОВ «Алтея Компані». На час розгляду даної справи власником нерухомого майна, яке незаконно відчужено за договором про пожертву (дарування) від 21.10.2017 укладеним між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", є саме ТОВ «Алтея Компані», а тому вказаний договір порушує його права, як власника зазначеного нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 28.04.2021.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані» (надалі-третя особа з самостійними вимогами) про визнання договору недійсним та вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
28.04.2021 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов третьої особи.
28.04.2021 від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо позову третьої особи.
У підготовче засідання 28.04.2021 з'явились представник позивача та відповідача-1, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представники позивача та відповідача-1 заявили клопотання про відкладення підготовчого засідання. Протокольними ухвалами від 28.04.2021 судом залишено без розгляду пояснення позивача та відзив відповідача-1 на позов третьої особи з самостійними вимогами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.
19.05.2021 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11107/19 до закінчення перегляду справи № 910/10440/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
У підготовче засідання 19.05.2021 з'явились представник позивача та відповідача-1, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представник відповідача-1 просила задовольнити подане клопотання про зупинення провадження в справі, представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання. Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження в справі відмовлено, підготовче засідання відкладено на 09.06.2021.
У підготовче засідання 09.06.2021 з'явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи з самостійними вимогами, інші учасники справи в засідання не з'явились, про день та час розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольною ухвалою від 09.06.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021.
У судове засідання 20.07.2021 з'явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи з самостійними вимогами, інші учасники справи в засідання не з'явились, про день та час розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином. Представник відповідача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/10440/19, проти долучення якої представник позивача заперечував, представник третьої особи з самостійними вимогами підтримав позицію представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 зупинено провадження в справі №910/11107/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/10440/19.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва про зупинення провадження від 20.07.2021 скасовано, а справу №910/11107/19 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
25.11.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду міста Києва та 30.11.2021 передано судді Карабань Я.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 судове засідання призначено на 02.02.2022.
Засідання призначене на 02.02.2022 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 судове засідання призначено на 05.04.2022.
Засідання призначене на 05.04.2022 не відбулося. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 судове засідання призначено на 08.06.2022.
08.06.2022 від представника третьої з самостійними вимогами надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, яке не містить електронного підпису, а тому залишено судом без розгляду.
У судове засідання 08.06.2022 з'явились представник позивача та відповідача-1, інші учасники справи в засідання не з'явилися, в матеріалах справи відсутні відомості щодо їх належного повідомлення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 судове засідання відкладено на 27.07.2022.
23.07.2022 від представника третьої з самостійними вимогами надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги за позовом третьої особи підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 27.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача-1 заперечував проти задоволення первісного позову та позову третьої особи в повному обсязі. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача та третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 27.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.06.2008 між відповідачем-1 та ПАТ КБ «Хрещатик», в забезпечення виконання ВНЗ "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (відповідача-1) у повному обсязі своїх зобов'язань, що випливають з кредитних договорів №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2007, №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, був укладений договір іпотеки №24-47/1-08/04 (із наступним змінами та доповненнями), відповідно до якого відповідач-1 передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно - будівлю загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23; предмет іпотеки складається з: будівля літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м.
22.09.2017 між ПАТ КБ "Хрещатик" (банк) та ТОВ ФК "Фактор плюс" (новий кредитор) укладено договір №2017/2-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з п. 2.1. якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги банку до позичальника - ВНЗ ВМУРЛ "Україна" (боржник) за кредитними договорами №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, що укладені в рамках генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, за кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2007, та/або договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 та/або договором №58-47/1-13/02 застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) від 25.03.2015, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (далі - основні договори).
22.09.2017 між ПАТ КБ "Хрещатик" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ ФК "Фактор плюс" (новий іпотекодержатель) укладено договір №2017/2-Ю-1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664, за умовами якого первісний іпотекодержатель (банк) відступає новому іпотекодержателю (ТОВ ФК «Фактор плюс») права за договором іпотеки, визначеним в пункті 1.2. цього договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
02.10.2017 між ТОВ ФК "Фактор плюс" (первісний кредитор) та ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивачем за первісним позовом) (новий кредитор) укладено договір №02/10-17/2 про відступлення частини прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - відповідача-1, в розмірі, зазначеному у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржник, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки божника за кредитними договорами: №24-47/1-08/G - генеральний договір та кредитними договорами в рамках генерального: №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та №58-47/1-13 від 24.12.2013, а також №40-47/4-07 від 26.06.2007 та №54-47/4-07 від 10.08.2907, договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (основні договори), що були укладені між боржником (відповідач-1) та ПАТ КБ "Хрещатик".
02.10.2017 між ТОВ ФК "Фактор плюс" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивачем за первісним позовом) (новий іпотекодержатель) укладено договір №02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за договором іпотеки, визначеним в пункті 1.2 цього договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Договір №02/10-17/3 посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №2051.
06.10.2017 ТОВ «ФК «Фактор Плюс» листом №06.10.2017 від 06.10.2017 повідомило ВНЗ "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (відповідача-1) про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивачу за первісним позовом) згідно з договорами №02/10-17/2 та №02/10-17/3, укладеними між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ТОВ «Офіс Сервіс Люкс».
04.10.2017 договором №1, зареєстрованим в реєстрі за №2071 до договору №02/10-17/3 внесені зміни. Договір №1 від 04.10.2017 посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В.
З наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 100235890 (т.1, а.с.25-26), вбачається, що 12.10.2017 приватним нотаріусом Нотари О.І. за ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивачем за первісним позовом) зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, літ. «Н» блок «А», загальною площею 3495 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №37552659 від 12.10.2017, приватний нотаріус Нотари Олег Іванович, Київський міський нотаріальний округ. Підстава виникнення права власності, зокрема, договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 2051, виданий 02.10.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 2071, виданий 04.10.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В., номер запису про право власності 22807479.
19.10.2017 головою наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (відповідач-1) Таланчуком П.М. прийнято розпорядження №02 від 19.10.2017 про надання згоди на безоплатну передачу (пожертву) з балансу Університету "Україна" об'єкту нерухомого майна - будівлі, літ. "Н" блок "А" за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, загальною площею 3495 кв.м., яке належить Університету, на баланс Благодійного фонду "Добробут XXI століття" (відповідача-2).
Рішенням загальних зборів членів Благодійного фонду "Добробут XXI століття", оформленого протоколом №18 від 20.10.2017, прийнято на баланс Благодійного фонду "Добробут XXI століття" об'єкт нерухомого майна - будівлю, літ. "Н" блок "А" за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, загальною площею 3495 кв.м., яка належить Університету на праві власності.
21.10.2017 між Університетом (пожертвувач), в особі голови наглядової ради Таланчука П.М. (відповідач-1), та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" (відповідач-2) (обдарований), від імені якої на підставі довіреності посвідченої 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., за реєстровим №62 діяв ОСОБА_1 , укладено договір про пожертву (дарування), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63 (надалі - договір про пожертву).
Відповідно до п. 1.1. договору про пожертву, пожертвувач передає у пожертву (дарує), а обдарований приймає у пожертву будівлю літ. "Н" блок "А" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3495 кв.м (предмет договору).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про реєстрацію за відповідачем-2 права власності на спірну будівлю; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 37689364 від 21.10.2017 (т.1.а.с.31).
21.10.2017 між відповідачем-2 (іпотекодавець), в особі директора фонду Таланчука П.М. та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №64, відповідно до п. 1.1. якого, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: будівлю літ. "Н" блок "А" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3495 кв.м (предмет договору).
Відповідно до п. 1.1.1. іпотечного договору, предмет договору належить іпотекодавцю на праві власності на праві договору про пожертву (дарування), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. 21.10.2017 за реєстровим №63. З наявного в матеріалах справи примірника Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що до реєстру було внесено запис про іпотеку згідно з вказаним іпотечним договором; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 37689368 від 21.10.2017.
06.11.2017 між відповідачем-2 (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) укладено договір позики, відповідно до п. 1.1. якого, забезпеченням зобов'язання за цим договором передається нерухоме майно - будівля літ. "Н" блок "А" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3495 кв.м.
06.11.2017 між відповідачем-2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. та зареєстрований в реєстрі за №217, відповідно до п. 1.2. якого, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за договором позики іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: будівлю літ. "Н" блок "А" за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, загальною площею 3495 кв.м.
З наявного в матеріалах справи примірника інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що до реєстру було внесено запис про іпотеку згідно з вказаним іпотечним договором; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 37971908 від 06.11.2017 (т.1., а.с. 30-39).
Наказом Міністерства юстиції України №3525/5 від 09.11.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.10.2017 №№37688182, 37688157, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкіним О.А. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.01.2017 №№37689364, 37689368, 37689369, від 31.10.2017 №37871683, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 №№37971908, 37972055, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.
09.11.2017 державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчаком С.П. скасовано право власності Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" на будівлю, скасовано реєстраційну дію щодо реєстрації переходу права власності на будівлю до Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття", скасовано реєстраційну дію державного реєстратора комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкіна О.А. про скасування іпотеки ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на будівлю, скасовано запис про перебування будівлі в іпотеці ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.11.2017 року з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття", скасовано запис про перебування будівлі в іпотеці ОСОБА_2 за договором іпотеки від 21.10.2017 з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття". Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно.
18.02.2020 між ТОВ «Алтея Компані» (третя особа з самостійними вимогами) та ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивачем за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна- будівлі літ. "Н" блок "А" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3495 кв.м. Вказаний договір 18.02.2020 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим номером 329.
18.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нерухоме майно за третьою особою з самостійними вимогами, запис 35534222 внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51185748 від 18.02.2020.
Так, предметом спору за позовом ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» (позивач за первісним власником) є вимоги про визнання недійсним розпорядження голови наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Таланчука П.М. від 19.10.2017 №02; визнання недійсним рішення загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, оформленого протоколом №18 загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, про безоплатну передачу Благодійній організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000, та доручення ОСОБА_1 як голові наглядової ради Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" провести всі необхідні дії щодо оформлення документів для цього; визнання недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваних правочинів, відповідачі 1 і 2 незаконно, в порушення статей 316, 317, 319, 321 ЦК України вчинили дії по незаконному відчуженню належної на праві власності позивачу будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1. Отже, вказані правочини порушують його права, як власника, зазначеного нерухомого майна.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані» звернулося з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.
В обґрунтування позовних вимог третя особа із самостійними вимогами вказує, що на момент початку нового розгляду справи №910/11107/19 фактичні обставини змінилися, оскільки після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 18.02.2020 між нею, як покупцем та ТОВ «Офіс Сервіс», як продавцем, укладено договір купівлі продажу від 18.02.2020, відповідно до якого право власності на нерухоме майно - будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000 перейшло до ТОВ «Алтея Компані». На час розгляду даної справи власником нерухомого майна, яке незаконно відчужено за договором про пожертву (дарування) від 21.10.2017 укладеним між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", є саме ТОВ «Алтея Компані», а тому вказаний договір порушує його права, як власника зазначеного нерухомого майна.
Тобто в цій справі позови про визнання недійсним, зокрема, договору про пожерту (дарування) подали особи (позивач за первісним позовом та третя особа з самостійними вимогами), які фактично не були сторонами спірного договору про пожертву (дарування) від 21.10.2017 - заінтересовані особи.
Об'єднана палата в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №910/15803/19.
Отже, під час вирішення даної справи судом має бути досліджено питання щодо заінтересованої особи (власника нерухомого майна) права якого порушення оспорюваним правочинами.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахування положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Відповідно до змісту частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Підставою недійсності правочину, згідно приписами вказаної вище статті, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільний кодекс України).
Отже, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Так, позивач за первісним позовом вказує, що на підставі оспорюваних правочинів відповідачі 1 і 2 вчинили дії по незаконному відчуженню належної позивачу будівлі, а отже, вказані правочини порушують його права, як власника, зазначеного нерухомого майна.
Однак, позивачем за первісним позовом, як колишнім власником майна, не доведено, яким чином порушені його права власника чи законний інтерес на даний час та яким чином задоволення позову їх відновить, оскільки, як зазначено судом вище, 18.02.2020 позивач відчужив будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1 ТОВ «Алтея Компані» (третій особі з самостійними вимогами) та саме вона на даний час є власником вказаного нерухомого майна.
Суд зазначає, що недоведеність наявності порушення оспорюваними правочинами інтересів і прав позивача за первісним позовом є самостійною підставою для відмови в позові.
Враховуючи зазначене вище первісний позов задоволенню не підлягає.
Пунктами 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки позовні вимоги ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" задоволенню не підлягають, заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності до первісного позову судом не вирішується.
Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Алтея Компані», суд зазначає таке.
Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодексу України не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
У зв'язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
Разом з тим у контексті недійсності правочинів таке поняття застосовується і в інших статтях, ч.2 ст.223, ст. 225, ч.4 ст.369, ч.2 ст.1257 Цивільного кодексу України, тощо.
В окремих випадках Цивільний кодекс України конкретно вказує, яка саме заінтересована особа вправі оспорювати правочин, у якому вона не є стороною.
У будь-якому разі необхідно враховувати, що коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Вказівка в ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.
Отже, коло таких заінтересованих осіб не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.
На даний час, власником будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, що є предметом оспорюваного правочину (договору про пожертву (дарування) від 21.10.2017) відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис 35534222 від 18.02.2020, є ТОВ "Алтея Компані", а тому в даному випадку саме її права, як власника порушує оспорюваний договір.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даній справі самеТОВ "Алтея Компані" є заінтересованою особою, яка має право на оспорювання договору про пожертву (дарування) від 21.10.2017.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228-230, 232, 234-235, 1057-1 Цивільного кодексу України, абзацу 2 частини 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ст.729 Цивільного кодексу України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
У статті 718 Цивільного кодексу України зазначено дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Як зазначено судом вище 12.10.2017 позивач за первісним позовом набув право власності на нерухоме майно - будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 100235890.
Враховуючи встановлені вище обставини, що не спростовані відповідачами в справі, стосовно набуття позивачем за первісним позовом права власності на спірну будівлю, на підставі договорів про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2 від 02.10.2017 та про відступлення права вимоги №02/10-17/3 від 02.10.2017 за договором іпотеки №24-47/1-08/04, про що міститься відповідний запис від12.10.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, суд вважає, що розпорядження за №02 від 19.10.2017, яким надано згоду на безоплатну передачу (пожертву) спірної будівлі на баланс відповідача-2, так і рішення загальних зборів відповідача-2 від 20.10.2017 про прийняття на баланс спірної будівлі, з подальшою передачею за договором пожертви від 21.10.2017, є незаконними, оскільки вказані правочині датовані вже після реєстрації за позивачем за первісним позовом права власності на спірну будівлю та коли відповідач-1 вже не був власником майна, а тому не міг ним розпоряджатися.
Згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Відповідно до ч. 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неоднократно наголошувала на тому, що ефективним способом захисту прав власника майна є саме віндикаційний позов - про витребування майна, а не про визнання правочину, за яким відчужено це майно, недійсним (подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та №911/3749/17) .
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неоднаразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19).
Господарські суди порушують провадження в справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/2871/17.
Разом з тим, враховуючи позицію Верховного Суду щодо певного способу захисту власником своїх прав (витребування майна з незаконного володіння), суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням установлених обставин саме в цій справі, зокрема, фактичного невибуття спірного майна, яке було предметом договору пожертви (дарування), із володіння третьої особи з самостійними вимога, яка є власником майна на даний час, застосування іншого способу захисту його прав, аніж визнання недійсним оспорюваного договору (такий спосіб захисту не суперечить закону), не буде ефективним та не призведе до захисту права, за яким звернулася третя особа з самостійними вимогами.
Залишення оспорюваного договору чинним має можливість породити невизначені наслідки, зокрема, призвести до повторної реєстрації на підставі цього договору права власності на спірну будівлю за відповідачем 2, як і пред'явлення позову до третьої особи з самостійними вимогами про витребування майна, тощо.
Відповідно до ч. 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, ТОВ «Алтея Компані» доведено в установленому законом порядку, що оспорюваний ним договір про пожерту, відповідно до якого відповідач-1 передав відповідачу-2 спірну будівлю, порушено його право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статтею 41 Конституції України, статтями 316, 321 Цивільного кодексу України, а тому, такий договір підлягає визнанню недійсним.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" та задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані».
Судовий збір відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладається на позивача за ним, а за позовом третьої особи з самостійними вимогами на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" відмовити в повному обсязі.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" задовольнити.
3. Визнати недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.
4. Стягнути з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 1-Г, ідентифікаційний код 30373644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" (03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, корпус 1, ідентифікаційний код 43393240) 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 1-Г, ідентифікаційний код 25805578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" (03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, корпус 1, ідентифікаційний код 43393240) 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн 00 коп. судового збору.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 08.08.2022
Суддя Я.А.Карабань