Справа № 600/1824/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
04 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходу реагування,
в квітні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року позов задоволено: до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зобов'язання зупинити подальшу експлуатацію приміщень магазину та кафе-бару за адресою АДРЕСА_1 до повного виконання протипожежних вимог і усунення усіх порушень, викладених в Акті Кельменецького районного сектору Управління ДСНС України у Чернівецькій області від 17.03.2021 р. № 44, що стосуються вищезазначеного об'єкта.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 7.03.2021 року працівниками Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства з техногенної та пожежної безпеки. За результатами перевірки 17.03.2021 року посадовими особами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області складено акт перевірки № 44, яким зафіксовано численні порушення відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, наявність яких створює потенційну загрозу життю та здоров'ю людей. Однак, на переконання позивача, відповідач залишив висновки перевірки без належного реагування, а тому зважаючи на наявність підстав для застосування до відповідача заходів у сфері державного нагляду, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіркою встановлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначеного суб'єкта господарювання:
- розділу IV п. 1.20 Правил пожежної безпеки в Україні не проведено профілактичні виміри опору ізоляції електромереж;
- розділу V п. 3.17 Правил пожежної безпеки в Україні не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників;
- розділу V п. 3.6 Правил пожежної безпеки в Україні приміщення не до забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками);
- розділу II п. 16 Правил пожежної безпеки в Україні відповідальна особа за протипожежний стан не пройшла навчання з питань пожежної безпеки;
- розділу II п. 8 Правил пожежної безпеки в Україні приміщення та територія не забезпечена відповідними знаками безпеки;
- розділу ІII п. 1.19 Правил пожежної безпеки в Україні розпорядчим документом не визначено спеціальне місце для куріння, яке необхідно позначити відповідним знаком;
- розділу II п. 5 Правил пожежної безпеки в Україні відсутні плани-схеми евакуації на випадок пожежі;
- розділу IІI п. 2, п. 2.37 Правил пожежної безпеки в Україні шляхи евакуації захаращені легкогорючими предметами інтер'єру (шторами);
- розділу II п. 2.34 Правил пожежної безпеки в Україні не забезпечено обслуговуючий персонал у нічний час на випадок відключення електроенергії ліхтарями (не менше одного ліхтаря на кожного працівника);
- розділу V п. 3, п. 3.11 Правил пожежної безпеки в Україні на території об'єкта не встановлено пожежний щит (стенд), до комплекту якого має входити: вогнегасники 3 шт., ящик з піском 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м 1 шт., гаки 3 шт., лопати 2 шт., ломи 2 шт., сокири 2 шт.;
- розділу IV п. 1.21 Правил пожежної безпеки в Україні будівля не обладнана блискавкозахистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;
- розділу IІI п. 2.5 Правил пожежної безпеки в Україні дерев'яні конструкції горищних приміщень будівлі, не оброблено вогнезахисним розчином.
За наведених обставин Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області звернулось до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для застосування в даному випадку заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю), про який просить позивач.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та висновки суду першої інстанції щодо встановлених у справі обставин і правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).
П. 33 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України передбачено, що пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Відповідно до п. 26 ст.2 КЦЗ України небезпечний чинник складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 50 КЦЗ України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
Відповідно до ч.3 ст.55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно з п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Ч.2 ст.68 КЦЗ України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Таким чином, встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, і у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є обґрунтованою та достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року №252/26697 (далі - ППБУ).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується те, що згідно з актом УДСНС у Чернівецькій області №44 від 17.03.2021 встановлено низку порушень ППБУ, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей (а.с. 23-30).
Згідно з п.4 Розділу І ППБУ пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.
Під час розгляду справи судом першої інстанції перевірено доводи відзиву на позов (а.с. 36-109) та обґрунтовано враховано, що належних доказів усунення виявлених перевіркою порушень вимог пожежної безпеки відповідач не надав.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 Верховний Суд дійшов висновку наступних висновків:
"Застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації адміністративної будівлі є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
При цьому поняття "загроза життю та/або здоров'ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Аргументи апелянта, що всі порушення, які встановлено перевіркою, мають фрмальний характер, а тому не впливають на стан дотримання пожежної безпеки, не можуть бути враховані судом. Адже виявлені порушення, зазначені в акті, зокрема: відсутність системи оповіщення про пожежу; системи пожежної сигналізації; не оброблені вогнезахисним розчином дерев'яні конструкції горища будівлі, є суттєвими, оскільки можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища і, як наслідок, можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров"ю людей у процесі самої пожежі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, відповідачем не подано до суду доказів усунення виявлених порушень в повному обсязі.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, встановленні на об'єкті перевірки порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
При цьому існування виявлення хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров'ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №823/589/16.
З урахуванням встановлених у справі обставин та правових висновків Верховного Суду, оскільки відповідачем не усунуто в повному обсязі порушення, які загрожують життю та здоров'ю людей, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Отже, поновлення експлуатації приміщень магазину та кафе-бару за адресою: АДРЕСА_1 можливе після повного усунення порушень, зазначених в Акті Кельменецького районного сектору Управління ДСНС України у Чернівецькій області від 17.03.2021 р. № 44.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.