21 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14158/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.01.2022
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)
в адміністративній справі №160/14158/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 17.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у відмові в зарахуванні ОСОБА_1 періоди роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до пільгового стажу за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", здійснивши перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.
Також позивач просив стягнути судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 22.03.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати період роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року до пільгового стажу за Списком №1 та здійснити відповідний перерахунок пенсії, додавши до заяви довідку №164 від 19.03.2021 про підтвердження наявного трудового стажу. Листом № 0400/010306-8/44702 від 29.03.2021 року відповідач повідомив про відсутність законних підстав для зарахування спірного пільгового стажу. Мотивуючи тим, що згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умови праці є наказ по підприємству, організації. Для перерахунку пенсії позивач надав довідку пільгового характеру, але не надано копії наказів про атестацію. Позивач вважає, що дії відповідача неправомірними у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом та просить зобов'язати відповідача зарахувати спірний період роботи та здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до пільгового стажу за Списком №1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2021 року, з урахуванням зарахованого цим рішенням періоду роботи.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Зазначив, що особа, яка працює на посаді, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць, відтак дії відповідача щодо відмови зарахувати позивачу до стажу період роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року є протиправними, у зв'язку з чим дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоди роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до пільгового стажу за Списком №1, та як наслідок, підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 02.02.1982 року по 19.10.1987 року гамма-дефектоскопістом, дефектоскопістом рентгено-ізотопної лабораторії центральної комбінатської лабораторії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2021 року є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність, визначеної до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., зазначивши, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн., відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні стягнення правничої допомоги у сумі 2500 грн. відмовити.
Вказує, що квитанція №21 від 04.06.2021 сформована самим адвокатом, а не через банківську установу. Зазначає, що як розрахунок погодинної вартості правової роботи, так і акт виконаних робіт не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені такі витрати, а також те, що зазначений акт не містить детального опису робіт.
В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.
В частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, а саме щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач з 25.04.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058).
Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі судом стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.
Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 гривень, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме:
договір про надання правової допомоги у адміністративній справі від 02.06.2021 року,
розрахунок витрат на правову допомогу від 02.06.2021 року,
акт виконаних робіт від 02.06.2021 року на суму 7000 грн.,
квитанцію №21 від 04.06.2021 року на загальну суму 7000 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи № 160/14158/21 у суді, однак, не є співмірними по відношенню до складності справи, відтак дійшов висновку про можливість задоволення вимог на надання правничої допомоги в розмірі 2500 грн.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Надаючи оцінку правовідносинам між позивачем та відповідачем щодо розподілу судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
До правової допомоги належать:
- консультації та роз'яснення з правових питань;
- складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
- представництво тощо.
Водночас, Конституційний Суд України в Рішенні від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 зазначив, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач надає докази сплати його витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, суд в силу ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) з урахуванням співмірності витрат, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу, зазначає, що зазначена справа, є справою незначної складності, що розглядається у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання (т.т. за наявними у справі матеріалами), про що зазначено в ухвалі від 19.08.2021 (а.с. 27).
Виходячи з зазначеного, відсутні підстави вважати, що позивачем (представником) було витрачено значну кількість часу щодо даної справи.
Водночас, практика розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції надає можливість для значного скорочення часу при складанні/підготовці позовних заяв з подібних категорій справ.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.06.2021 року між позивачем (Клієнт) та адвокатом Радченко О.М.(Представник) підписаний договір про надання правової допомоги в адміністративній справі (а.с.20), відповідно до якого Представник бере на себе зобов'язання щодо виконання функції по наданню правової допомоги ОСОБА_1 в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про вигнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, а Клієнт зобов'язується виплатити Представнику винагороду за надання правової допомоги (ст.1 Договору). За надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу, що є невід'ємною частиною договору (ст.4 Договору).
За змістом розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (а.с.21), які позивач поніс:
1. Попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, збір документів - кількість часу: 1 год.; вартість 1 години:2000 грн. Загалом: 2000 грн.
2. Підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів - кількість часу: 1 год. 30 хв.; вартість 1 години:2000 грн. Загалом: 5000 грн.
Всього: 7000 грн.
Згідно з Актом виконаних робіт (а.с.22) позивач прийняв наступні послуги:
1. Попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, збір документів - кількість часу: 1 год.; вартість 1 години:2000 грн. Загалом: 2000 грн.
2. Підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів - кількість часу: 1 год. 30 хв.; вартість 1 години:2000 грн. Загалом: 5000 грн.
Всього: 7000 грн.
Матеріали справи містять квитанцію приватної юридичної консультації №21 від 04.06.2021 року.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів належними доказами сплату гонорару у відповідній квитанції з відміткою банку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
В силу статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п. 1);
- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2).
При цьому, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форми та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Цим Положенням №13 визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що, предметом дослідження в цьому випадку є обсяг фактично виконаних адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, вказаних у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, а не облік отриманого адвокатом доходу та його оподаткування.
З огляду на викладене, а також те, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Відтак, квитанцію приватної юридичної консультації №21 від 04.06.2021 року є доказом оплати позивачем правових послуг адвоката.
Водночас, в силу ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі доказів, поданих сторонами та з урахуванням обґрунтованості витрат та пропорційності до предмета спору (п.1,2 ч. 9 ст. 139 КАС України), а також з урахуванням співмірності, складності справи, витраченого часу, обсягом послуг, ціни позову (ч.5 ст. 134 КАС України).
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку доказам, щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., бере до уваги, що правничі послуги в такому розмірі не містять обґрунтувань вказаної суми з урахуванням складності справи, витраченого часу, ціни позову, співмірності вказаної суми наданим послугам.
При цьому, такі послуги як попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, збір документів є складовою частиною позовної заяви та не можуть нараховуватися окремо; складання процесуальних документів є правовою допомогою, однак слід чітко зазначити, які саме процесуальні документи складено, щоб не допустити повторного стягнення за одні і ті ж послуги, оскільки складання позову відноситься до складання процесуальних документів; водночас, наданих доказів та подання процесуальних документів не є правовою допомогою яка підлягає окремій оплаті, оскільки до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Так, така послуга як «Попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, збір документів» є складовими частинами формування позовної заяви, тому не можуть бути розгалужені та оплачені окремо. Складання позовної заяви як процесуального документа включає в себе Попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, збір документів доказів від Клієнта; дослідження чинної судової практики по спірним правовідносинам.
Тому зазначена сума на правничу допомогу є значно завищеною.
Оцінюючи розмір витрат щодо надання професійної правничої допомоги з урахуванням складності справи (незначна складність), розумності гонорару адвоката, а також інших чинників, що зазначені в КАС (норми зазначені вище) колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що співмірним розміром професійної правничої допомоги є 1000грн.
Вказані обставини на переконання суду апеляційної інстанції є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення витрат на професійну допомогу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції слід змінити, зазначивши, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, оскільки в іншій частині воно не оскаржувалося.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року - змінити в частині задоволених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виклавши абзац 5-й резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року в наступній редакції:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 21.07.2022 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 28.07.2022.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова