Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1739/15-ц
Провадження № 4-с/553/7/2022
Іменем України
02.08.2022м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді: Новака Ю.Д.,
при секретарі: Каленіченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою адвоката Дробахи Артура Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Титов Станіслав Ігорович, Старший державний виконавець Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич Світлана Іванівна, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
Скаржник - адвокат Дробаха Артур Едуардович в інтересах ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Титов Станіслав Ігорович, старший державний виконавець Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич Світлана Іванівна, заінтересована особа: ОСОБА_3 , звернувся до суду із скаргою про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
В скарзі просив визнати дії незаконними та зобов'язати вчинити дії, поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 48459124 від 08.07.2021 року заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Титова С.І., та визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - Масич Світлани Іванівни, визнати неправомірною та скасувати Постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 48459124 від 08.07.2021 року начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Титова Станіслав Ігоровича, скасувати довідку про розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_1 за вихідним № 26433 від 19.07.2021 року.
В судовому засіданні адвокат Дробаха А.Е. підтримав подану скаргу та просив суд її задовольнити.
Представники зацікавлених осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували відносно скарги та просили суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник зацікавленої особи ОСОБА_3 - адвокат Яресько Н.В. заперечувала щодо скарги, просила суд залишити скаргу без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, в разі поновлення строку просила відмовити в її задоволенні через необгрунтованість.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 04.08.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з квітня 2015 року, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення суду Ленінським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист № 553/1739/15ц.
Постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ було відкрито виконавче провадження № 48459124 про примусове виконання виконавчого листа № 553/1739/15ц, виданого Ленінським районним судом м. Полтави.
02 березня 2020 року скаржник ОСОБА_1 і ОСОБА_3 продали спільне майно, квартиру, за 864500,00 грн., платник аліментів ОСОБА_1 сплатив ј частини із вартості отриманого прибутку 108062,50 гривень на користь ОСОБА_3 .
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського відділу виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про видачу йому довідки розрахунку по сплаті аліментів і зарахуванням суми сплачених аліментів в минулому 2020 році на погашення заборгованості по аліментах.
08.07.2021 року заступником начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Титовим Станіславом Ігоровичем винесена постанова про результати перевірки виконавчого провадження, в якій зазначено, що кошти в сумі 108062,50 грн., сплачені ОСОБА_1 добровільно , не можуть вважатись такими, що сплачені наперед.
19.07.2021 року була підготовлена довідка про розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_1 за вихідним № 26433, від 19.07.2021 року, в якій зазначений борг по сплаті аліментів і яку скаржник просить також скасувати.
І постанова яку оскаржує боржник і довідка були виготовлені в липні 2021 року, за цей час ОСОБА_1 не повідомляв державного виконавця про зміну свого місця проживання і зміну місця реєстрації, не надав суду жодних підтверджень про поважність причин пропуску встановленого законом строку на оскарження рішень, дій, або бездіяльності державного виконавця. Скаржник просить поновити строк на оскарження з часу ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження його представника, з 31.08.2021 року, не надаючи доказів поважності пропуску передбаченого законом строку.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків. Так право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2, 4, 6, 7 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до п.а) частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Частиною другою цієї норми закону встановлено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
З наведених норм процесуального закону слідує, що суд, отримавши скаргу на дії та рішення виконавця, в обов'язковому порядку має перевірити дотримання скаржником строків подання скарги і ухвалити відповідне процесуальне рішення у встановленому порядку.
Оскаржувані ОСОБА_1 постанова і довідка винесені 08.07.2021 року і 19.07.2021 року, до суду скарга надійшла 08.09.2021 року, в скарзі скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження зазначених документів, не надаючи окреме клопотання, як те передбачено нормами процесуального законодавства і не надаючи жодних доказів, а ні при подачі скарги, а ні під час розгляду справи в суді на підтвердження поважності пропуску процесуального строку на оскарження постанови . Таким чином передбачений законом десятиденний строк на оскарження рішень державного виконавця з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права ОСОБА_1 пропущений.
Але, звертаючись до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, ОСОБА_1 , заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для зверненя до суду, не надавші доказів поважності пропуску цього строку .
Крім того, в наданих суду довідках на ім'я ОСОБА_1 ( а.с. 106 - 118) зазначена адреса скаржника АДРЕСА_1 , медичні документи не містять інформації про те, що заявник в силу хворобливого стану був знерухомлений або потребував стороннього догляду на постійній основі, що унеможливлювало йому звернутися до суду вчасно, які надані представником разом із додатковими поясненнями від 06.12.2021 року.
Також, відповідно до ч.8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Тому докази які містяться на а.с. 193-196, що були подані представником скаржника суд не приймає, оскільки вони подані з порушенням вимог ЦПК України.
Тому підстави для поновлення пропущеного скаржником строку звернення до суду відсутні.
Оскільки строк на оскарження Постанови від 08.07.2021 року заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Титова Станіслава Ігоровича Верьовкіним М.Ю. пропущено, він відповідно до вимог ст. 126, ст.127 ЦПК України втратив право на їх оскарження.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку, пропущеного скаржником, на підтвердження поважності причин пропуску строку , скаржник не надав доказів, відповідно суд не може поновити вказаний строк. З цих підстав скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Керуючись ст. 126, ст.127 ЦПК України, суд, -
Скаргу адвоката Дробахи Артура Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Титов Станіслав Ігорович, Старший державний виконавець Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич Світлана Іванівна, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак