Справа № 306/1350/21
Провадження № 2/306/331/22
22 липня 2022 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судових засідань Станкович Є.В.
представника позивача Артимич М.М.
представника відповідача Шпуганич В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (місцезнаходження: 03087 м.Київ, вул. Єреванська, буд.1; поштова адреса: 01030 м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.16-22) в особі начальника юридичного відділу Закарпатської ОД АБ "УКРГАЗБАНК" Артимича Миколи Михайловича (88018 м.Ужгород, вул. Швабська, буд.70, Закарпатської області) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області 11.11.2000 року) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в особі начальника юридичного відділу Закарпатської ОД АБ "УКРГАЗБАНК" Артимича М.М. звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №43/08МК від 27.05.2008 року у розмірі 1227916,03 доларів США та 312560 грн., 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання за кредитним договором в розмірі 66812,09 доларів США та судові витрати на суму 532772,41 грн.
Суд своєю ухвалою від 24.09.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.12.2021 року за заявою представника відповідача-адвоката Шпуганич В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 суд зупинив провадження у справі № 306/1350/21 за позовом ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в особі начальника юридичного відділу Закарпатської ОД АБ "УКРГАЗБАНК" Артимича М.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №303/4297/20 за позовом ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України.
Відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 01.02.2022 року - ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.12.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судовий розгляд справи призначений відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 28.04.2022 року.
Розгляд справи призначено на 13:00 годину 22.07.2022 року.
Представник позивача Артимич М.М., який діє в інтересах ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, суду пояснив, що 27.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 43/08МК у формі невідновлюваної відкличної кредитної лінії із загальним лімітом 1300000 доларів США на строк з 27.05.2008 року по 26.05.2023 року та видано грошові кошти в сумі 1030000 доларів США. Умови кредитного договору відповідач не виконує, а тому позивач просить стягнути з відповідача 1227916 доларів США 03 центи, що включає тіло кредиту 1030000 доларів США 197 916.03 доларів США заборгованості по процентах та 312 560.72 грн. пені за порушення строків повернення процентів.
У судовому засіданні представник відповідача-адвокат Шпуганич В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 заявлених вимог не визнав та зазначив, що позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору; не надано суду доказів передачі грошових коштів відповідачу та пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, поскільки з моменту винесення рішення апеляційним судом Закарпатської області від 17.08.2017 року, яким залишено без змін рішення Свалявського районного суду від 21.04.2017 року про скасування речового права на нерухоме майно за банком ( заставне майно) та поновлено право власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_4 з внесенням відповідних записів до державного реєстру, у банка виникло право вимоги до відповідача про повернення отриманого кредиту, нарахованих відсотків та інше. Натомість банк лише 10.08.2021 року, тобто через чотири роки звернувся до суду із позовом.
Просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, застосувати строк позовної давності.
Представник позивача в судовому засіданні, окрім іншого, також заперечив щодо пропуску строку на звернення до суду. Обгрунтовуючи свою позицію, такий заявив, що, після винесення рішення апеляційним судом Закарпатської області, банк звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою та очікував відповідного рішення. Після прийняття постанови Великою палатою Верховного Суду 20.03.2019 року за касаційною скаргою банку, банк, відповідно до витягу з Протоколу " 26 засідання Правління АБ "Укргазбанк" від 13.06.2019 року здійснив відновлення визнання на балансі АБ "УКРГАЗБАНК" кредиту позичальника ОСОБА_1 в валюті і у сумах, які обліковувалися на дату визнання припинення кредиту у сумі 1457919.27 доларів США з припиненням визнання на балансі Банку відповідного нерухомого майна. Вважає, що строк на звернення до суду необхідно обчислювати саме з дати відновлення та визнання кредиту на балансі банку.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, які регулюються нормами с.526, ст.629, ст.1058, 1059 ЦК України.
На підтвердження заявлених вимог позивачем суду надано:
- розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 43-08МК від 27.05.2008 року;
-копію кредитного договору від 27.05.2008 року № 43-08МК з додатками;
-копію договору про внесення змін до кредитного договору № 43-08МК від 15.09.2008 року;
-копію договору іпотеки без оформлення заставної № 43-08МК;
-копію договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки;
-виписку по особовому рахунку позичальника;
-докази реєстрації права на заставне майно за позивачем 10.09.216 року;
-докази реєстрації права на речове майно ( заставне майно) за відповідачем від 07.09.2017 року;
-копію витягу з протоколу від 13.06.2019 року про відновлення на балансі Банку кредиту у валюті і сумах позичальника ОСОБА_1 ;
-копії судових рішень.
В судовому засіданні судом встановлено таке.
Між позивачем та відповідачем існують договірні відносини з приводу отриманого кредиту. Предметом договору від 27 травня 2008 року № 43/08МК між сторонами є відкриття невідновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом 1000 000 доларів США. Кредитна лінія надана на строк до 26 травня 2023 року.
Тобто, станом на день подання позову та розгляду справи в суді термін дії кредитного договору не закінчився.
Відповідно до договору про внесення змін до кредитного договору № 43/08 МК від 15.09.2008 року до зазначеного договору внесено зміни щодо ліміту кредиту та такий збільшено до 1300 000 доларів США. До вказаного договору розроблено, відповідно, графік погашення платежів.
У зв"язку із зміною фінансового стану на ринку фінансових послуг, доступними для позичальника були 1030 000 доларів США ( письмових доказів видачі кредитних коштів суду не надано). Додаткового графіка погашення платежів, у зв"язку із зміною кредитного ліміту не розроблялося.
У зв"язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов"язань ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду із позовом про дострокове повернення всіх кредитних коштів.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність повідомлення про досудове врегулювання спору, суд зазначає таке.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі 638/13683/15-ц, на яку посилається представник відповідача - Колегія суддів зазначала, що на момент виникнення спірних правовідносин редакція Закону України «Про захист прав споживачів» передбачала право кредитора достроково повернути кредит, якщо клієнт: 1) затримав сплату частини кредиту чи відсотків на один календарний місяць (за іпотекою за три місяці); 2) перевищив суму боргу більш ніж на 10 % від суми кредиту; 3) несплати позичальником однієї з виплат, яка становить більш ніж 5 % від суми кредиту.
При цьому, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.
На цій підставі, судді Великої Палати зазначили, що за відсутності факту направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав - ні.
Як наслідок, за відсутності письмової вимоги-повідомлення клієнту про погашення боргу за кредитним договором до стягнення не підлягають платежі, за якими строк виконання не настав, зокрема, з липня 2022 року по травень 2023 року.
Посилання представника позивача на те, що вказаний кредит за своєю суттю не являється споживчим, а був оформлений як споживчий лише для виконання плану відділу споживчого кредитування суд вважає неспроможними, поскільки протилежне доведено неоднораово під час розгляду судами справ між сторонами.
Щодо доводів представника позивача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.
Суд встановив, що, відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 21.04.2017 року скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно : готельний комплекс об"єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною адресою за ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки ві 27.05.2008 року № 3270.
Вказане рішення суду залишено без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатської області та набуло законної сили 17 серпня 2017 року. Відповідно до наданої інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 240947653) ОСОБА_4 ( іпотекодавець) відновив своє право на майно 07.09.2017 року.
За таких обставин, позивач набув право на відновлення кредиту на балансі АБ "Укргазбанк" та пред"явлення вимоги до відповідача саме з 17 серпня 2017 року.
Натомість, банк відновив кредит на своєму балансі лише через 2 роки - - протокол засідання правління АБ "Укргазбанк" від 13 червня 2019 року, а до суду звернувся ще через два роки - 10.08.2021 року.
Тобто з моменту, коли виникло право вимоги до звернення позивача до суду, пройшло майже чотири роки.
Окрім іншого, судом встановлено, що протягом вказаного терміну ( з пояснень представника позивача) сторони вели між собою усні перемовини, які не призвели до вирішення питання щодо погашення кредитних коштів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосувати до даних позовних вимог строки позовної давніості, поскільки підстав для відмови у задоволенні позову по суті у повному обсязі віповідачем не зазначено.
Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суддоходить висновку, що у позові необхідно відмовити через сплив позовної давності.
Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 76-78, 81, 89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.526, 629, 638-640, 1058, 1059 ЦК України, суд
У позові публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (місцезнаходження: 03087 м.Київ, вул. Єреванська, буд.1; поштова адреса: 01030 м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.16-22) в особі начальника юридичного відділу Закарпатської ОД АБ "УКРГАЗБАНК" Артимича Миколи Михайловича (88018 м.Ужгород, вул. Швабська, буд.70, Закарпатської області) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області 11.11.2000 року) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв"язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду з позовом (сплив позовної давності).
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29.07.2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА