01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.10.2007 № 45/284
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
- позивача: Боярчук Л.В. (дов. від 10.04.07 № 01/юр), Кульчитський О.В. (голова правління),
- відповідача: Солодка Л.О. (дов. від 09.01.07 № 56/14-24/01),
- третьої особи: Козій Г.К. (дов. від 20.02.07 № 76),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Святошинський"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2007 (підписано 28.08.07)
у справі № 45/284 (Балац С.В.)
за позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Святошинський"
до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації
третя особа Спільне підприємство "Партнер"
про визнання недійсним розпорядження від 26.04.96 № 569,
Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Святошинський» (далі-позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання недійсним розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 26.04.96 № 569 “Про включення АГК “Святошинський» до складу МП “Партнер».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.07 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Мале підприємство “Партнер».
Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Він просив суд додатково зобов'язати Спільне підприємство “Партнер» не вчиняти дії, що суперечать законним інтересам позивача, та усунути перешкоди у здійсненні кооперативом “Святошинський» його діяльності та права власності. Зокрема, позивач просив зобов'язати звільнити територію кооперативу від своєї охорони; повернути кооперативу лічильник та розподільчий щит електроенергії, відновити електроживлення всіх гаражів кооперативу, відновити естакаду для огляду автомобілів та повернути на попереднє місце дві споруди (залізобетонні конструкції), призначені для охорони кооперативу.
Колегія суддів, погоджуючись з судом 1-ої інстанції, вважає, що зазначена вище заява задоволенню не підлягає, оскільки вимога позивача про зобов'язання СП “Партнер» не вчиняти дії, що суперечать законним інтересам позивача, усунути перешкоди у здійсненні кооперативом “Святошинський» його діяльності та права власності є додатковою позовною вимогою, що не заявлялась в позовній заяві та не може бути збільшена.
В судовому засіданні 01.08.07 місцевим судом замінено Мале підприємство “Партнер» його правонаступником - Спільним підприємством “Партнер».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.07 у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу третьою особою не був наданий.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26.04.96 Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва було видано розпорядження № 569 “Про включення АГК “Святошинський» до складу МП “Партнер», яким доручено правлінню АГК “Святошинський» організувати ліквідацію АГК “Святошинський» згідно із Статутом кооперативу з наступною передачею майна малому підприємству “Партнер» із складенням відповідного акту до 01.07.96; правонаступником АГК “Святошинський», після підписання акту передачі, вважати МП “Партнер».
Виходячи із Статуту позивача, останній є правонаступником автокооперативу “Святошинський», який було створено згідно з рішенням виконкому Ленінградської райради депутатів трудящих від 15.01.79 № 46/2. Таким чином, спірне розпорядження в частині, що стосується АГК “Святошинський» стосується позивача, як його правонаступника.
Так, Статутом АГК “Святошинський» визначено випадки припинення діяльності кооперативу.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про власність» (в редакції, яка діяла станом на момент видання спірного розпорядження) жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.
Якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено (ч.1 ст. 57 Закону).
Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду 1-ої інстанції, вважає, що спірне розпорядження порушує права позивача, оскільки всупереч положенням Статуту кооперативу вирішує питання щодо зобов'язання передати майно кооперативу іншій особі та про ліквідацію АГК “Святошинський», правопопередника позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач дізнався про спірне розпорядження у 2000 році (лист Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 29.03.00 № 9-01-Ко-475, яким роз'яснено АГК “Святошинський» питання щодо відміни розпорядження). Даний факт також не заперечувався позивачем в засіданні суду апеляційної інстанції.
Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст. 71 Цивільного кодексу УРСР).
Відповідно до вимог ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Відбитком вхідного реєстраційного штампу Господарського суду м. Києва підтверджується, що позивач звернувся до суду з позовом 06.06.07, тобто після спливу строку позовної давності.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04, встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що строк позовної давності сплив 29.03.03, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, та про те, що норми останнього не повинні застосовуватися до заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Отже, висновок суду 1-ої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки строк позовної давності закінчився до моменту його пред'явлення є правильним.
Твердження позивача у скарзі про те, що місцевий суд повинен був застосувати абз.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки порушення прав позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном не припинялось і триває після набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто після 01.01.04, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено правила застосування цього Кодексу про позовну давність.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.07 у справі № 45/284 залишити без змін, а апеляційну Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Святошинський» - без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
24.10.07 (відправлено)