Справа №380/7883/22
Провадження №2-а/442/60/2022
04 серпня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі:
головуючої судді - Курус Р.І.,
з участю секретаря судового засідання - Федишин Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівські області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 2/69 від 03.05.2022 року про примусове повернення до країни походження іноземця або особи без громадянства громадянку російської федерації ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви відзначено, що 03 травня 2022 року головним спеціалістом Дрогобицького відділу шовного управління Державної міграційної служби України у Львівській області винесено рішення №2/69 про її примусове повернення до країни походження російської федерації та зобов'язано її покинути територію України у термін до 30.05.2022 року.
Зазначає, що згідно мотивувальної частини рішення вона прибула в Україну в 2014 році і проживала в м. Київ. З початку вторгнення росії в Україну прибула в м. Дрогобич і по даний час територію не покидала.
Вважає, оспорюване рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте без дослідження та вивчення обставин справи які мають значення для її вирішення.
Крім того, їй не було забезпечено можливості скористатися правовою допомогою, співробітниками міграційної служби не було роз'яснено, які документи складались щодо неї.
Натомість зазначає, що 03.02.1994 вона уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 , який зареєстрований Сасазненської селищною радою Луганської області. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , якій є громадянин України, проживає Україні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки - ОСОБА_2 - помер. У зв'язку з військовим станом та військовою агресією рф змушена була з двома неповнолітніми онуками, якими опікується тікати з м. Києва до АДРЕСА_1 ) з сім'єю.
Вказує, що в силу своїх релігійних переконань є мусульманкою - Хизб - ут -Тахрир, має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з релігійних мотивів в російській федерації, оскільки мусульмани даної общини переслідуються в рф, враховуючи що її покійний чоловік та діти - також громадяни України, тому знаходиться в Україні та змушена залишитися тут, щоб отримати захист іноземки відповідно до ратифікованих Україною міжнародних конвенцій. Звертає увагу на те, що хоче проживати в Україні разом зі своїм сином та онуками, які є громадянами України, мають в Україні своє житло і є фактично членами однієї сім'ї. Проте, оскаржуваним рішенням відповідач фактично втручається у її приватне життя, позбавляє її повноцінного спілкування з сином та онуками. Жодних намірів та бажань повертатися до країни - окупанта не має, оскільки засуджує злочинні дії рф на території України, з рф її нічого не пов'язує, окрім походження.
Просить позов задоволити.
Ухвалою суду від 23.06.2022 року провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено на 05.07.2022 року.
05.07.2022 розгляд справи відкладено на 19.07.2022 для надання можливості позивачці скористатись правовою допомогою.
19.07.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача - адвоката Шемеляк Г.Т. на 04.08.2022.
До суду 08.07.2022 року надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУ ДМС України у Львівській області, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не вчинив жодних дій для легалізації власного становища в Україні.
29.04.2022 на адресу ГУ ДМС у Львівській області надійшов лист Управління Служби безпеки України у Львівській області "Щодо громадянки РФ" у якому встановлено, що ОСОБА_1 уродженка с. Поперечне, Єравинського району, Бурятської АО, російської федерації перебуває на території України з 2014 року (до березня 2022 проживала в м. Києві), без будь яких документів, чим порушила чинне міграційне законодавство України. На початку березня 2022 року, у зв'язку із вторгненням військ рф на територію України, ОСОБА_1 переїхала у м. Дрогобич.
03.05.2022 головним спеціалістом Дрогобицького відділу ГУ ДМС України у Львівській області Лазундою В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 001622 відносно громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за скоєння адміністративного правопорушення, а саме ухилення від виїзду з території України після закінчення відповідного терміну перебування, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесена постанова про накладання адміністративного стягнення № ПН МЛВ 001617 у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн.
З вказаними документами позивач була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис. Цього ж дня позивачем був сплачений штраф, що фактично свідчить про визнання вини у скоєнні вищезазначеного адміністративного правопорушення, підтверджується квитанцією № 9292607.
03.05.2022 головним спеціалістом Дрогобицького відділу ГУ ДМС України у Львівській області Лазундою В.М. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства гр. Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов'язано її покинути територію України у термін до 30.05.2022.
03.05.2022 року повідомлено щодо рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства керівника Дрогобицької окружної прокуратури про підстави прийняття такого рішення (Копія повідомлення додається).
Рішення№ 2/62 про примусове повернення оголошено гр. російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 72 годин з дати його ухвалення під її особистий підпис. Один з примірників рішення про примусове повернення виданий позивачу.
В судове засідання призначене на 08.08.2022 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, представник відповідача подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позов не визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на обізнаність учасників справи із часом, датою та місцем розгляду справи та враховуючи те, що не явка учасників справи не перешкоджає її розгляду, суд розглянув справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що Дрогобицьким відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області 03.05.2022 було прийнято рішення №2/69 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Згідно даного рішення встановлено, що громадянка рф - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула на територію України в 2014 році і проживала в м. Києві. З початку вторгнення рф в Україну прибула в м. Дрогобич і по даний час територію України не покидала, в звязку з чим задля виконання ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження громадянку рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов'язати її покинути територію України у термін до 30.05.2022.
Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (далі - Порядок).
Так, положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно зі ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення відповідного штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Крім того, санкція ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає наступне: що за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, 03.05.2022 стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спеціалістом Дрогобицького відділу ГУ ДМС України у Львівській області Лазундою В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 001622 за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № ПН МЛВ 001617 у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на виїзд іноземних громадян або осіб без громадянства за межі України не обмежено.
Позивач - громадянка російської федерації ОСОБА_1 для добровільного повернення до країни походження або третьої країни іноземця до Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області та інших територіальних підрозділів ДМС України, з заявою не зверталась. Про те, що вона є нелегальним мігрантом, остання розуміє.
Проте, громадянка російської федерації ОСОБА_1 , починаючи з 2014 року по теперішній час, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області не зверталась, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
Таким чином, позивач - громадянка російської федерації ОСОБА_1 , починаючи з 2014 року по теперішній час, не вчинила жодних спроб для легалізації власного становища.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…».
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно до п. 14 ст. 1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;
Відповідно до ч. 1 ст. 23 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено, що «…іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій».
З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Дрогобицьким відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області 03.05.2022 прийняте рішення №2/69 про примусове повернення в країну походження громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов'язання її покинути територію України у термін до 30.05.2022.
Враховуючи викладене, рішення про примусове повернення в країну громадянського походження прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.
Зміст усіх матеріалів особової справи були роз'яснені позивачу відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з особою, яка не розуміє державної мови, працівник державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями може спілкуватися мовою, прийнятною для сторін, а також за допомогою перекладача.
З урахуванням всього вищенаведеного, суд вбачає, що на всіх етапах підготовки матеріалів про примусове повернення позивачу неодноразово був запропонований перекладач та всі дії співробітників Дрогобицького відділу ГУ ДМС у Львівській області були роз'ясненні відповідачу зрозумілою йому мовою.
Також, позивачу доведена інформація про можливість звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та про те, що рішення Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області позивач може оскаржити в судовому порядку.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлені засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства, а саме іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, на Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області, як на суб'єкта владних повноважень законодавцем покладено обов'язок щодо вчинення дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами країни, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження».
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Тобто, законодавець в розумінні вищезазначених норм права не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов'язок забезпечення урегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Позивачем не надано жодних обґрунтованих обставин на підтвердження власної правової позиції.
За таких обставин, суд вважає, що Дрогобицьким відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області правомірно винесено рішення про примусове повернення позивача в країну походження.
Суд зазначає, що в першу чергу особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов'язками.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення № 2/68 від 03.05.2022 року про примусове повернення в країну походження стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовна заява має бути залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення рішення у повному обсязі чи його прийняття у письмовому провадженні в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення суду складено 04.08.2022.
Головуюча суддя Курус Р.І.