01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2007 № 35/207
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Богомаз А.К. - довіреність №18-1776/11 від 26.12.2006р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укренерготехцентр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2007
у справі № 35/207
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло"
до Державного підприємства "Укренерготехцентр"
ф
про стягнення 1249,92 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.08.2007 р. в справі №35/207 позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” (далі - КПУЖГ “Печерськжитло”, позивач) до Державного підприємства “Укренерготехноцентр” (далі - ДП “Укренерготехноцентр”, відповідач) про стягнення 1 249,92 грн. був задоволений в повному обсязі. Було стягнуто з Державного підприємства “Укренерготехцентр” на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло 1249,92 грн. - заборгованості за орендну плату, 102,00 грн. - державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи; не доведено обставини, які суд визнав встановленими; висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи; порушено норми матеріального і процесуального права.
Так, позивач вказує, що справа розглянута у відсутності представника відповідача, який взагалі не повідомлявся про дату і час судового засідання, що є порушенням ст. 64 ГПК України; що судом не прийнято до уваги, що спірний договір оренди діяв лише до 23.05.2006 р., а позивач вимагав погасити заборгованість за період з 01.03.2007 р. по 18.03.2007 р.; що позивач не довів права власності на орендоване відповідачем майно.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні пояснив, що апеляційні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою від 11.09.2007 р. апеляційна скарга була прийнята до провадження і призначена до розгляду на 10.10.2007 р.
В судове засідання 10.10.2007 р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є докази. В зв'язку з цим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
06 лютого 2001 року між Комунальним підприємством житлового господарства Старокиївського району м. Києва та Державним підприємством “Укренерготехцентр” було укладено договір № 10766 оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до умов вищезазначеного договору відповідачу було надано в оренду нежитлове приміщення площею 123 кв.м. в будинку № 18-Б (А) на вул. Шота Руставелі у м. Києві.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва” право власності на будинок № 18-Б (А) на вул. Шота Руставелі у м. Києві перейшло до територіальної громади Печерського району м. Києва.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, в разі переходу права власності до інших осіб, договір оренди зберігає чинність для нового власника.
01.03.2004 р. КП УЖГ “Печерськжитло” та ДП “Укренерготехцентр” уклали угоду № 107 про зміну умов Договору № 10766 від 06.02.2001 р. оренди приміщення у будинку № 18-Б (А) по вул. Шота Руставелі (далі Угода).
Відповідно до умов вищевказаної Угоди, сторони, на підставі ст. ст. 19, 21 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, прийшли до згоди змінити п. 1.3 договору оренди № 10766 від 06.02.2001 р.
У відповідності до внесених змін, сума орендної плати складає 1295,53 грн./місяць. Сума до сплати за місяць складає 1295 грн. 53 коп., крім того ПДВ 20% - 259 грн. 11 коп. Всього 1554,64грн.
Відповідно до п. 3 Угоди оренда за поточний місяць вноситься орендарем на рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця.
Орендна плата за наступні місяці коригується з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2005 р. у справі № 36/112 задоволено позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району “Печерськжитло” до Державного підприємства “Укренерготехцентр” про розірвання Договору оренди № 10766 від 06.02.2001 р.
На виконання вищевказаного рішення було видано наказ від 25.10.2006 р.
19.03.2007 р. Державною виконавчою службою Печерського району м. Києва було здійснено виселення в примусовому порядку ДП “Укренерготехцентр” з нежитлового приміщення в будинку № 18-Б на вул. Шота Руставелі.
Відповідно до п. 4.8. Договору орендна плата та витрати по утриманню орендованого майна сплачуються орендарем на день фактичної здачі приміщення по акту.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що відповідач не звільнив вказане приміщення в добровільному порядку, останній зобов'язаний сплатити орендну плату в розмірі 1249,92 грн. за період з 01.03.2007 р. по 18.03.2007 р. (розрахунок в матеріалах справи).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів за фактичне користування приміщенням не виконав, суму заборгованості не сплатив.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційні вимоги відповідача є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не доведено в суді права власності на орендоване приміщення спростовуються Рішенням Київської міської Ради від 27.12.2001 р. за № 208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва і Додатку № 7 до даного рішення власність, якими затверджений перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва і до складу яких входить не житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, 18-А.
Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції умов ст. 64 ГПК України спростовується тим, що в матеріалах справи на процесуальних документах, які підлягають поштовій розсилці сторонам, наявні відмітки канцелярії про надсилання відповідачу цих документів на адреси зазначені і позовній заяві. Також факт належного повідомлення відповідача про час розгляду справи підтверджується поштовими зворотними повідомленнями, на яких міститься підпис про отримання ухвал Господарського суду м. Києва.
Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Також, п. 4.7. Договору оренди, орендна плата та витрати по утриманню орендованого майна сплачуються Орендарем на фактичної здачі приміщення по акту, а відповідно до Акту державного виконавця спірне приміщення було звільнено відповідачем 19.03.2007 р. Таким чином, посилання відповідача на безпідставність вимоги позивача щодо стягнення орендної оплати за період з 01.03.2007 р. по 18.03.2007 р. є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не було надано суду першої інстанції належних доказів на спростування викладеного в позові, тому враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Укренерготехнцентр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2007 р. по справі № 35/207 - без змін.
Справу № 35/207 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
18.10.07 (відправлено)