Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 575/147/21
провадження № 61-5195св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне підприємство «Вільне»,
третя особа - відділ державної реєстрації Охтирської районної державної адміністрації Сумської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Сумського апеляційного суду
від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І.,
Собини О. І., Левченко Т. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Вільне» (далі - ПП «Вільне»), третя особа - відділ державної реєстрації Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки
за кадастровим номером 5921280500:12:002:0115, площею 2,2051 га,
на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 01611, виданого 05 вересня 2001 року Вільненською сільською радою Великописарівського району Сумської області.
Зазначав, що у 2018 році йому стало відомо про те, що вищевказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПП «Вільне» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року, який зареєстрований відділом державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністраціїСумської області.
Вважаючи вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року підробленим, оскільки не укладав його і не підписував,
він звернувся до Великописарівського районного суду Сумської області
з позовом до ПП «Вільне», третя особа - відділ державної реєстрації Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації.
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області
від 09 грудня 2020 року у справі № 575/1276/18, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні його позову до ПП «Вільне», третя особа - відділ державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання договору оренди земельної ділянки
від 17 серпня 2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації, оскільки ним, позивачем, обрано неефективний спосіб захисту.
При цьому суд першої інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року
у справі № 145/2047/16, провадження № 14-499цс19, яка змінила
практику щодо застосування ефективного способу захисту у подібних правовідносинах, роз'яснивши при цьому, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту, не позбавляє його права заявляти негаторний позов про повернення земельної ділянки впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця.
Крім того, у вищевказаній справі № 575/1276/18 на підставі проведеної за ухвалою суду від 08 липня 2019 року судової почеркознавчої експертизи експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 04 листопада
2019 року встановлено, що підписи від його імені у договорі оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року виконані не ним, а іншою особою.
З огляду на викладене, він має право на звернення до суду з негаторним позовом до ПП «Вільне» про повернення належної йому на праві приватної власності земельної ділянки. При цьому обраний ним спосіб захисту
щодо скасування державної реєстрації права оренди за підприємством
є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення його порушеного права.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд повернути належну йому земельну ділянку та скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року, укладеного між ним та ПП «Вільне».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області
від 05 жовтня 2021 року у складі судді В'юник Н. Г. позов
ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано приватне підприємство «Вільне» повернути
ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5921280500:12:002:0115, площею 2,2051 га.
Скасовано запис про проведену відділом державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області державну реєстрацію договору оренди землі від 17 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Вільне», щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:12:002:0115, площею 2,2051 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Вільненської сільської ради Охтирського (у минулому - Великописарівського) району Сумської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що висновком судової почеркознавчої експертизи від 04 листопада 2019 року, проведеної у справі № 575/1276/18, встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року позивачу не належить, а отже,
він вказаний договір не підписував та з ПП «Вільне» не укладав, що є підставою для зобов'язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку та скасування запису державної реєстрації права оренди на неї за відповідачем, здійсненої на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ПП «Вільне» задоволено. Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні
позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що проведеною у справі № 575/1276/18 судовою почеркознавчою експертизою
від 04 листопада 2019 року встановлено, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 17 серпня 2017 року, позивач не підписував, однак встановленими судом у вказаній справі обставинами підтверджується, що сторонами виконувались умови попереднього договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, зокрема, позивач отримував орендну плату згідно з умовами цього договору, у тому числі наперед за рахунок майбутніх платежів. Вказані вище преюдиційні обставини свідчать про те, що договір оренди земельної ділянки
від 18 серпня 2008 року, укладений сторонами на 25 років, який достроково не припинено та у судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнавався, продовжує діяти, а тому законні підстави для зобов'язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку відсутні.
При цьому позивач не заперечував щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, набрання ним чинності, виконання у повному обсязі його умов протягом дев'яти років, що також встановлено рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року у справі № 575/1276/18, що набрало законної сили.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, згідно з якою такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права виключено, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення цієї вимоги, оскільки обраний позивачем спосіб захисту його прав не є ефективним, так як такий спосіб не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити у силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 12 січня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Великописарівського районного суду Сумської області.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Вільне», третя особа - відділ державної реєстрації Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Сумського апеляційного суду від 12 січня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи й не врахував, що преюдиційним судовим рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня
2020 року у справі № 575/1276/18, що набрало законної сили, встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року позивач не підписував, відповідно істотних умов цього договору не погоджував, а тому договір оренди є неукладеним. Отже, реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку, коли договір особа фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. Разом з тим, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Проте суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах,
а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, провадження № 14-499цс19. При цьому Велика Палата роз'яснила що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявляти негаторний позов про повернення земельної ділянки впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ПП «Вільне» на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивач виконував умови договору оренди, отримував орендну плату у вигляді натуральної продукції та грошових коштів, чим фактично погодив договір оренди від 17 серпня 2017 року, хоча й не підписував його, але ПП «Вільне» керувалося також і договором оренди від 18 серпня 2008 року, який укладений строком на 25 років. Таким чином, укладення спірного договору оренди від 17 серпня 2017 року відповідало внутрішній волі позивача,
а тому відсутні підстави для витребування земельної ділянки у відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 01611, виданого 05 вересня 2001 року Вільненською сільською радою Великописарівського району Сумської області, належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 2,21 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а. с. 15).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належить земельна
ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5921280500:12:002:0115, площею 2,2051 га; земельна ділянка передана в оренду за договором оренди від 17 серпня 2017 року ПП «Вільне», строком на 25 років зі сплатою орендної плати у розмірі 8 % від грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 16).
18 серпня 2008 рокуміж ОСОБА_1 та ПП «Вільне» укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), загальною площею 2,21 га ріллі, строком на 25 років (а. с. 162-163).
17 серпня 2017 рокуміж ОСОБА_1 та ПП «Вільне» укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за умовами якого орендодавець передав у строкове платне користування (оренду) орендарю земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 592180500:12:002:0115, площею 2,21 га,
з нормативною грошовою оцінкою 84 973,03 грн, строком на 25 років,
зі сплатою орендної плати у розмірі 8% від грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 164-165).
14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Вільне» із заявою про здійснення виплати орендної плати за умовами договору від 17 серпня 2017 року на відповідний банківський картковий рахунок (а. с. 42).
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області
від 09 грудня 2020 року у справі 575/1276/18, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Вільне», третя особа - відділ державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації (а. с. 11-14).
У вищевказаній справі було проведено судові-почеркознавчі
експертизи. Так, згідно з висновком експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 04 листопада 2019 року, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 17 серпня
2017 року виконано за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою. А згідно з висновком експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16 березня 2020 року, встановлено, що підписи у відомостях на видачу продукції в рахунок орендної плати за 2014 рік, 2016 рік виконано за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_1 , а підпис у рядку 171 відомості виконано за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Крім того, у справі № 575/1276/18 судом на підставі довідок, виданих
ПП «Вільне», встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року по 2017 рік включно нараховувалась орендна плата за оренду землі, відповідно до договору оренди від 18 серпня 2008 року, з якої утримувався податок
з доходів, військовий збір. У 2018 році орендна плата ОСОБА_1 була нарахована, з неї утримані податки, але він відмовився її отримувати. Отримання сільськогосподарської продукції у рахунок орендної плати підтверджується відомостями.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними
в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,
а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно
до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини,
що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він уже звертався до суду з позовом до ПП «Вільне», третя особа - відділ державної реєстрації Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації, проте рішенням Великописарівського районного суду Сумської області
від 09 грудня 2020 року у справі № 575/1276/18, що набрало законної сили, йому було відмолено у задоволенні позову, оскільки ним обрано неефективний спосіб захисту. При цьому у вказаній справі було проведено судову почеркознавчу експертизу, якою встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року йому не належить, тобто спірний договір оренди є неукладеним. З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 червня
2020 року у справі № 145/2047/16, провадження № 14-499цс19, наразі він звернувся до суду з негаторним позовом до відповідача про повернення належної йому земельної ділянки.
Разом з тим, зі встановлених у вищевказаній у справі № 575/1276/18 преюдиційних обставин, а також із наявних у цій справі доказів, вбачається, що сторонами виконувалися умови попереднього договору оренди належної позивачу земельної ділянки, за якими позивач отримував орендну плату, зокрема, за договором оренди від 18 серпня 2008 року, що укладений
на 25 років.
Зазначені обставини щодо укладення та дії договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, який наявний у матеріалах цієї справи
(а. с. 162-163), ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечувалися. При цьому вказаний договір оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року недійсним чи неукладеним у судовому порядку не визнавався. Він є чинним і відповідно до положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту відзиву ПП «Вільне» на позовну заяву (а. с. 38-40), апеляційної скарги ПП «Вільне» (а. с. 92-96) убачається, що договір оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року по суті був додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, в якому сторони узгодили підвищення орендної ставки щодо сплати орендних платежів за користування землею.
За таких обставин, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року позивач не підписував, відповідно істотних умов цього договору не погоджував,
а тому цей договір оренди є неукладеним, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 04 листопада 2019 року, проведеної у справі № 575/1276/18. Разом з тим, встановленими судом у вказаній справі обставинами підтверджується, що сторонами виконувались умови попереднього договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, зокрема, позивач отримував орендну плату згідно з умовами цього договору, у тому числі наперед за рахунок майбутніх платежів. Вказані
вище преюдиційні обставини свідчать про те, що договір оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, що укладений між сторонами на 25 років, який достроково не припинено та у судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнавався, продовжує діяти, а тому законні підстави для зобов'язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку відсутні.
При цьому позивач не заперечував щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2008 року, набрання ним чинності, виконання у повному обсязі його умов протягом дев'яти років, що також встановлено рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року у справі № 575/1276/18, що набрало законної сили.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2017 року, то вони є безпідставними, так як у задоволені основної вимоги відмовляється.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що реєстрація права оренди на земельну ділянку за договором оренди від 17 серпня 2017 року, коли цей договір особа фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. Проте ОСОБА_1 непозбавлений права звернутися до державного реєстратора із відповідною заявою про приведення у відповідність запису про державну реєстрацію речового права - права оренди на належну йому земельну ділянку за діючим договором оренди земельної ділянки, що укладений 18 серпня 2008 року між ним та ПП «Вільне».
Доводи касаційної скарги сформульовані таким чином, що стосуються виключно наслідків неукладеного договору оренди земельної ділянки
від 17 серпня 2017 року, із чим погодився апеляційний суд і погоджується Верховний Суд, проте касаційна скарга взагалі не містить будь-яких доводів щодо дійсного договору оренди земельної ділянки 18 серпня 2008 року,
а тому він має виконуватися відповідно до положень статті 629 ЦК України.
Отже, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець