Постанова
Іменем України
27липня 2022 року
м. Київ
справа № 638/1720/20
провадження № 61-2038св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Маркіна Катерина Олександрівна, на постанову Харківського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В.,
Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,
Короткий зміст вимог заявника
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду - Вищого Суду Каліфорнії (округ Лос-Анжелес, США, справа № 19LBFL00640)
від 18 грудня 2019 року.
Клопотання обґрунтоване тим, що 18 грудня 2019 року Вищим Судом Каліфорнії (округ Лос-Анжелес, США, справа № 19LВFL00640) ухвалено рішення, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; поділено майно між подружжям таким чином: ОСОБА_1 має отримати у власність автомобіль марки «Volkswagen Jetta», 2011 року випуску, рахунок № НОМЕР_1 (банк Chase); рахунок № НОМЕР_2 (банк Ваnk оf Аmеrіса); місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено США; встановлено опікунство, що включає: утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюється
ОСОБА_1 (особа, яка вирішує питання здоров'я, освіти та ін.); проживання дитини ОСОБА_3 встановлено з батьком
ОСОБА_1 (особою, з якою проживає дитина).
Вказаним рішенням іноземного суду визначені умови відвідувань дитини ОСОБА_2 та право матері переміщати дитину, подорожувати з нею лише з письмового дозволу батька, іншої сторони чи суду. Рішення суду набрало законної сили. У рішенні Вищого Суду Каліфорнії вказано, що воно має чинність у будь-якому штаті та в країнах, які підписали Гаазьку Конвенцію про цивільні аспекти викрадення дітей.
На думку ОСОБА_1 вказане рішення підлягає примусовому виконанню, оскільки місце проживання дитини ОСОБА_3 визначено з батьком ОСОБА_1 (опікун дитини). Судом також вирішено питання про переміщення дитини до США.
На момент звернення до суду із клопотанням дитина перебуває у матері, яка порушила заборонні норми переміщення та вивезла дитину із території США в Україну без дозволу батька під час визначення в судовому порядку опіки над дитиною.
ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки в судовому рішенні встановлено місце проживання дитини з батьком на території США, то в такому випадку виконання рішення фактично є передача дитини батьку, що узгоджується із вимогами Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.
У рішенні Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року вказано про те, що ОСОБА_2 була повідомлена про дату, місце, час розгляду справи в США, отримала повідомлення про ухвалу та мала право на зворотну реакцію до судових установ штату Каліфорнія, що свідчить про дотримання вимог пункту 3 частини третьої статті 466 ЦПК України заявником при подачі вказаного клопотання.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року щодо:
- розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і звернути до виконання (надати дозвіл на виконання) на території України, у зв'язку з чим зобов'язати відповідний орган РАЦС внести актовий запис про розірвання шлюбу;
- поділу майна в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки Volkswagen Jetta, 2011 року випуску; рахунок
№ НОМЕР_1 (банк Chase); рахунок № НОМЕР_2 (банк Ваnk оf Аmеrіса);
- встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у країні США та звернути до виконання (надати дозвіл на виконання) на території України, у зв'язку з чим зобов'язати ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьку -
ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2020 року у складі судді Семіряд І. В. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині поділу майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року стосується лише визнання за стягувачем прав на відповідне майно, зокрема на відповідні банківські рахунки без зазначення розміру наявних на них грошових коштів та їх походження, також в рішенні суду відсутнє посилання на місцезнаходження рухомого майна - автомобіля. Зазначене рішення не стосується зобов'язань сторін сплатити одне одному будь-яких грошових сум, передання майна, виконання інших дій, до виконання яких сторони можуть бути примушені в порядку примусового виконання рішення суду, а тому в цій частині вищезазначене рішення іноземного суду є таким, що не підлягає примусовому виконанню в Україні.
Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині розірвання шлюбу між сторонами та зобов'язання органу РАЦС внести актовий запис про розірвання шлюбу, суд виходив із того, що оскільки зазначене рішення суду не містить даних на підтвердження укладення шлюбу між сторонами в Україні та складення з цього приводу відповідним органом РАЦС актового запису про укладення шлюбу, що в свою чергу унеможливлює виконання рішення суду в частині зобов'язання органу РАЦС внести актовий запис про розірвання шлюбу.
Щодо вирішення питання про виконання рішення іноземного суду в частині встановлення опікунства суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 24 Закону України «Про міжнародне приватне право», виходив із того, що встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються особистим законом підопічного. Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи. Таким чином, на думку суду першої інстанції, оскільки
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в Україні, вказане судове рішення у зазначеній частині не підлягає примусовому виконанню в Україні.
Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині встановлення місця проживання малолітньої дитини з батьком у країні США та звернення до виконання (надання дозволу на виконання) на території України та зобов'язання боржника передати дитину стягувачу, суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та висновку органу опіки та піклування, враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_3 , дані, які характеризують боржника, та інші обставини справи, вважав, що рішення іноземного суду в цій частині також не підлягає виконанню.
Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що лише під час перебування в Україні боржнику стало відомо про наявність судового розгляду та постановлення рішення Вищим Судом Каліфорнії, в тому числі і щодо встановлення опікунства над дитиною. Стягувачем та його представником не надано доказів щодо вручення боржнику ОСОБА_2 судових документів або доказів щодо її повідомлення про розгляд справи на території США.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким клопотання задоволено частково.
Визнано рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року щодо розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 18 лютого 2019 року; щодо встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком
ОСОБА_1 у США.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що викладені в ухвалі міркування не передбачені частиною другою статті 468 ЦПК України як підстави для відмови у задоволенні клопотання.
Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів повідомлення
ОСОБА_2 про розгляд справи судом США спростовується наявною заявою, підписаною ОСОБА_2 та поданою до суду США, щодо її вимог у справі № 19LВFL00640, що свідчить про її обізнаність про існування спору.
Апеляційний суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання
про визнання рішення іноземного суду в частині поділу майна між подружжям та отримання ОСОБА_1 у власність автомобіля; рахунок № НОМЕР_1 (банк Chase); рахунок № НОМЕР_2 (банк Ваnk оf Аmеrіса), оскільки представник заявника повідомив у судовому засіданні про те, що в цій частині рішення суду вже виконано на території США.
У частині визнання рішення іноземного суду про розірвання шлюбу і зобов'язання відповідний орган РАЦС внести актовий запис про розірвання шлюбу та в частині встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 і зобов'язання ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьку ОСОБА_1 клопотання задоволенню не підлягає, оскільки вказані вимоги є способом виконання рішення суду.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, клопотання про визнання рішення іноземного суду підлягає задоволенню лише в частині розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 18 лютого
2019 року, та щодо встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у США.
Постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки заяві ОСОБА_2 , поданої до суду США, щодо її вимог у справі № 19LВFL00640, та не перевірив, чи є зазначений документ «повідомленням про процес», тобто сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, особливо враховуючи те, що вказана заява датована 03 червня 2019 року, в той час як судовий розгляд справи з ухваленням відповідного рішення відбувся лише 18 грудня
2019 року.
Апеляційний суд не спростував висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту вручення боржнику
ОСОБА_2 судових документів у зв'язку з їх відсутністю у матеріалах справи та не звернув належної уваги на те, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює цей факт, суд повинен з'ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших поданих сторонами доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи.
Апеляційний суд зазначеного не врахував та не надав належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що вона разом із дитиною
з 13 червня 2019 року перебуває на території України за адресою їх постійного місця проживання, про що було відомо заявнику. З вказаного часу до моменту ухвалення рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року будь-які судові документи щодо розгляду справи їй надіслано та вручено не було жодним зі способів, передбачених положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Верховний Суд звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що безумовною підставою відмови в задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду є той випадок, коли відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд, оскільки жодна особа не може бути позбавлена доступу до суду та права бути заслуханою під час розгляду справи, особливо в надчутливих правовідносинах, що стосуються визначення місця проживання дітей.
Останньою оскаржуваною постановою Харківського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою клопотання ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 лютого 2019 року та щодо встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у країні Сполучені Штати Америки. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до процесуального документу Вищого Суду Каліфорнії від 04 червня 2019 року із підписом ОСОБА_2 , вона була присутньою у Вищому Суді Каліфорнії щодо розгляду справи та зазначила адресу проживання: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою вона повідомлялась Вищим Судом Каліфорнії про час і дату розгляду справи кожного разу належним чином. ОСОБА_2 особисто з'явилася до суду, особисто подала заперечення на позов, про що свідчать докази за її підписом, що містяться у матеріалах справи у вигляді процесуального документу, зареєстрованого Вищим Судом Каліфорнії від 04 червня
2019 року. Вищому Суду Каліфорнії не була відома інша адреса проживання ОСОБА_2 , ніж та, що зазначена у судовому засіданні ОСОБА_2 під час перших слухань справи. Оскільки Вищий Суд Каліфорнії не володів інформацією щодо зміненого місця проживання (конкретної адреси) ОСОБА_2 , Вищий Суд Каліфорнії не мав можливості вчинити судове доручення про вручення судових документів, тому суд повідомляв ОСОБА_2 про час і місце слухання справи за вказаною нею адресою.
Крім того, у рішенні Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року вказано, що ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У рішенні зазначено, що відповідач отримала повідомлення про ухвалу та мала право на зворотну реакцію до судових установ штату Каліфорнія. Інформація, що міститься у рішенні суду не вимагає перевірки, не підлягає встановленню та не може мати сумніви у їх достовірності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про розгляд справи іноземним судом, інших підстав для відмови у клопотанні про його визнання не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_2 із дитиною
з 13 червня 2019 року перебуває на території України та з вказаного часу до моменту ухвалення рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року будь-які судові документи щодо розгляду справи їй надіслано та вручено не було жодним зі способів, передбачених положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Крім того, ОСОБА_1 не було додано до клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду належні докази щодо вручення ОСОБА_2 повідомлення про розгляд справи на території США. При цьому ОСОБА_2 була викликана до суду щодо розгляду питання про обмеження її наближення до
ОСОБА_1 , а не щодо визначення місця проживання дитини. Зауважує, що заявнику було відомо про місце її проживання в Україні, однак він навмисно не повідомляв про це суд.
Крім того наслідком виконання рішення Вищого Суду Каліфорнії
від 18 грудня 2019 року є переміщення дитини на територію США, що свідчить про фактичну передачу дитини (громадянки України) до іноземної країни та звуження прав дитини, яка не має тісного психологічного контакту з батьком, постійно проживає в Україні, суд повинен враховувати висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого повернення дитини до США суперечить і не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що 29 травня 2019 року ОСОБА_2 за адресою її проживання було особисто вручено повідомлення про судове засідання і вказане повідомлення зареєстровано Вищим Судом Каліфорнії 12 червня 2019 року.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 19 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України та перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 жовтня 2014 року, який було зареєстровано в Україні. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3
(а. с. 54).
ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_3 мають місце реєстрації та місце проживання в АДРЕСА_2 , дитина зареєстрована з 28 травня 2015 року.
Малолітня дитина ОСОБА_3 з 04 липня 2016 року проживала разом із батьками в США, а саме в період часу з: 04 липня 2016 року до 08 травня 2017 року, з 27 жовтня 2017 року до 08 травня 2018 року, з 27 жовтня 2018 року до 12 червня 2019 року, після чого мати з дитиною повернулися в Україну. Батько малолітньої дитини надавав нотаріально посвідчену згоду на виїзд та в'їзд дитини в США у супроводі матері, останній дозвіл має термін дії до 22 жовтня 2021 року із зобов'язанням після закінчення поїздок повернути дитину назад в Україну (а. с. 80-81).
18 грудня 2019 року Вищим Судом Каліфорнії (округ Лос-Анжелес, США, справа № 19LВFL00640) ухвалено рішення про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, встановлення місця проживання дитини та встановлення опіки над дитиною (визначено особу, з якою проживає дитина). Рішення набрало законної сили 18 грудня 2019 року.
У підпункті а пункту 3 цього рішення зазначено, що відповідача було повідомлено про судовий процес.
Указаним рішення іноземного суду було вирішено питання щодо:
- розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- майно між подружжям розділено наступним чином: ОСОБА_1 має отримати у власність автомобіль марки Volkswagen Jetta, 2011 року випуску; рахунок № НОМЕР_1 (банк Chase); рахунок № НОМЕР_2 (банк Ваnk оf Аmеrіса). Кожен із подружжя має отримати власність, що зазначена як така, що належить тільки йому та розділену власність;
- місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено США;
- встановлено опікунство (технічно визначено поняття згідно з рішенням Вищого Суду Каліфорнії), що включає: утримання дитини ОСОБА_3 здійснюється ОСОБА_1 (особа, яка вирішує питання здоров'я, освіти та ін.); проживання дитини ОСОБА_3 встановлено з батьком ОСОБА_1 (особою, з якою проживає дитина) (а. с. 6-53).
У матеріалах справи міститься повідомлення про слухання у справі № 19 LBFL00640, згідно із яким працівник члена адвокатської колегії Вищого Суду Каліфорнії Хосе Рікардо Караскоса 29 травня 2019 року передав у запечатаному конверті і забезпечив персональне вручення такого конверта службою індивідуальної доставки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , наступних документів: повідомлення про судове слухання, постанова про тимчасове обмеження, постанова про право відвідання дитини, односторонній запит, запит на порядок втримання внутрішнього насильства, запит на право відвідання дитини, запит на заборону подорожей з дитиною (а.с. 93-96, т. 2).
03 червня 2019 року ОСОБА_2 особисто з'явилася до Вищого Суду Каліфорнії, особисто подала заперечення на позов, про що свідчать докази за її підписом, що містяться у матеріалах справи у вигляді процесуального документу, зареєстрованого Вищим Судом Каліфорнії від 04 червня 2019 року. Вказаний документ апостильований і належним чином посвідченим перекладом на українську мову. Даний документ містить підпис ОСОБА_2 , яким вона підтвердила свою обізнаність у наявності цієї справи, у відповідальності за надання неправдивої інформації суду.
У червні 2019 року ОСОБА_2 разом із дитиною виїхала із США, порушивши ухвалу про обмеження у праві вивозу дитини з США від 23 травня 2019 року (вказано у додатку до ухвали щодо попередження викрадення дітей, що входить до структури рішення Вищого Суду Каліфорнії), не повідомила Вищий Суд Каліфорнії про своє інше місце проживання для отримування повідомлень Вищого Суду Каліфорнії. Факт незаконного перетину кордону ОСОБА_2 було зафіксовано відповідними органами штату Каліфорнії.
При першій спробі перетину кордону у аеропорті Лос-Анджелесу ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ОСОБА_1 викликав поліцію, яка провела пояснювальну бесіду з ОСОБА_2 , винесла їй усне попередження та заборонили наближатися до аеропорту.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, а саме: рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року (а.с. 1-5).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті
81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Згідно з частиною шостою статті 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.
Статтею 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Між Україною та Сполученими Штатами Америки (США) міжнародні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах не укладалися, а тому визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності.
Відповідно до частини другої статті 462 ЦПК України у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Вказана норма кореспондується зі статтею 11 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Таким чином, принцип взаємності полягає в тому, що держава, що дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов'язання.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України, за якою клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.
Відповідно до частини сьомої статті 473 ЦПК України у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.
Під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».
Перевіряючи доводи ОСОБА_2 , стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, щодо позбавлення її можливості участі у судовому процесі у зв'язку із неналежним повідомленням про розгляд справи, Верховний Суд виходить із такого.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, апеляційний суд правильно вважав, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом США спростовується підписаною ОСОБА_2 та поданою до суду США заявою щодо її вимог у справі № 19LВFL00640, що свідчить про її обізнаність про існування спору, а також про повідомлення
ОСОБА_2 зазначено у самому судовому рішенні іноземного суду.
При цьому суд апеляційної інстанції підставно виходив із того, що уся кореспонденція про розгляд справи направлялася на зазначену самою ОСОБА_2 у процесуальному документі від 04 червня 2019 року адресу: АДРЕСА_1 .
Здійснення судових доручень про вручення документів покликане забезпечити реалізацію права сторони, повідомлення якої здійснюється, на участь у судовому засіданні з метою ефективного захисту своїх прав, для чого їй повідомляється про судовий розгляд справи, щоб вона могла взяти безпосередню участь в судовому засіданні.
Колегія суддів враховує, що у матеріалах справи міститься повідомлення про слухання у справі № 19LBFL00640, згідно із яким працівник члена адвокатської колегії Вищого Суду Каліфорнії Хосе Рікардо Караскоса передав у запечатаному конверті і забезпечив персональне вручення такого конверта службою індивідуальної доставки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , наступних документів: повідомлення про судове слухання, постанови про тимчасове обмеження, постанови про право відвідання дитини, одностороннього запиту, запиту на порядок втримання внутрішнього насильства, запиту на право відвідання дитини, запиту на заборону подорожей з дитиною (а.с. 93-96, т. 2).
Таким чином, аргументи ОСОБА_2 щодо її неналежного повідомлення про розгляд справи № 19LBFL00640 спростовуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Разом із тим безпідставними є посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що під час перебування на території США їй було вручено повідомлення суду щодо розгляду питання про обмеження її наближення до ОСОБА_1 і саме із цього приводу вона надавала пояснення суду та не була обізнана із розглядом судом будь-якої іншої справи за її участі.
Так, з поданої ОСОБА_2 04 червня 2019 року (місце проживання вказано за адресою: АДРЕСА_1 ) до Вищого Суду Каліфорнії заяви у справі № 19LBFL00640 вбачається, що остання обізнана із предметом розгляду цієї справи, зокрема: процедурою розлучення, опікунством та відвідуванням дитини одним із батьків, аліментами на дитину, подружніми аліментами, поділом заощаджень або заборгованостей.
Після цього ОСОБА_2 , будучи достовірно обізнаною з існування справи № 19LBFL00640, не цікавилась станом її розгляду та залишила територію США.
Таким чином, знаходячись на території України, ОСОБА_2 розуміла про наявність справи № 19LBFL00640 та обмежувальних приписів щодо неї, та бажаючи брати участь у судовому розгляді справи, ОСОБА_2 мала б повідомити Вищий Суд Каліфорнії про нову адресу проживання та своє перебування на території України. Однак, залишення штату з порушенням заборонних обмежень та неповідомлення Вищого Суду Каліфорнії про намір проживати на території України доводить небажання ОСОБА_2 брати участь у розгляді вказаної справи і спростовує її позицію про неможливість участі у розгляді справи у зв'язку із неналежним повідомленням про такий розгляд.
Установивши, що ОСОБА_2 , стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, не була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі, її було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення поданого ОСОБА_1 клопотання про визнання та звернення до виконання рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року в частині розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з батьком.
При цьому апеляційний суд під час вирішення цієї справи підставно врахував, що рішення Вищого Суду Каліфорнії не оскаржене ОСОБА_2 .
Посилання ОСОБА_2 на те, що при вирішенні цієї справи суду необхідно було врахувати висновок органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дитини - безпідставні, оскільки суд вирішував процесуальне питання щодо виконання рішення іноземного суду, а не спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини.
Перевіряючи законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів касаційної скарги, які полягають у неправильному застосуванні апеляційним судом пункту 2 частини другої статті 468 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зазначених аргументів заявника.
Інші доводи ОСОБА_2 , наведені в обґрунтування касаційної скарги, спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Маркіна Катерина Олександрівна, залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович