04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/4296/19
адміністративне провадження № К/990/20324/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Апарату Ради національної безпеки і оборони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про стягнення заборгованості з компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд:
- стягнути з Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі - Апарат РНБО України) заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в сумі: 421229 грн 12 коп;
- стягнути з Апарату РНБО України середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 28 грудня 2018 року по 6 вересня 2021 року у розмірі: 1223923 грн 80 коп в порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року скасовано та частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :
- стягнуто з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпуску в розмірі: 122245 грн 81 коп;
- стягнуто з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 217093 грн 28 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, Апарат Ради національної безпеки і оборони України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 1 серпня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19 скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду/
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьоюстатті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другоїстатті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертоїстатті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України , які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Апарату Ради національної безпеки і оборони України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19 Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Апарату Ради національної безпеки і оборони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/4296/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про стягнення заборгованості з компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду