04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/6762/20
адміністративне провадження № К/9901/26546/21, К/9901/28807/21, К/9901/28083/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд», Всеукраїнська асоціація виробників автоклавного газобетону, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року (суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року (судді: Парінов А.Б. (головуючий), Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі № 640/6762/20.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Республіканське виробничо-торгове унітарне підприємство «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» (далі - позивач-1, РВТУП «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія»), Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД» (далі - позивач-2, ТОВ «БК «Комфорт-Буд ЛТД») звернулись до суду з позовами до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - відповідач), треті особи: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд», Всеукраїнська асоціація виробників автоклавного газобетону про визнання протиправним та скасування рішення Комісії № АД-437/2020/4411-03 від 21.02.2020 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь», зобов'язання Комісії прийняти рішення про припинення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь без застосування антидемпінгових заходів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час антидемпінгового розслідування не було встановлено факту наявності шкоди національному товаровиробнику, з урахуванням наданих Мінекономіки пояснень, а також загрози заподіяння істотної шкоди. За доводами позивача-1, імпорт в Україну білоруських товарів не мав негативного впливу на ціни українських товаровиробників, у зв'язку з чим Мінекономіки не було встановлено, а лише презюмовано, причинно-наслідковий зв'язок між імпортом товару та можливістю завдання шкоди. Результати розслідування Мінекономіки також ставляться під сумнів через нівелювання обов'язку перевірити дані маркетингового дослідження ДП «Укрпромзовнішекспертиза», відомості якого прийняті як фактичні обставини, без урахування доводів на користь їх спростування. Крім того, Мінекономіки безпідставно невраховано при розрахунку вартості товару з Республіки Білорусь ціну піддонів для транспортування газобетонних блоків, оскільки такі піддони є елементом пакування. Позовні вимоги позивача-2 ґрунтуються на відсутності доказів наявності демпінгу, наявності шкоди вітчизняним виробникам, а також на тому, що Мінекономіки безпідставно зроблено висновок щодо наявності загрози заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року, у задоволенні адміністративних позовів Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД» відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи на користь задоволення вимог, стосуються виключно процедурних питань проведеного розслідування, водночас, не містять жодних відомостей (окрім вартості пакування), якими заперечується правильність сформованих Міністерством висновків. Також, судами встановлено, що позивачем-1 не докладено всіх зусиль, окрім формальних, з метою надання Міністерству власної інформації (з огляду на те, що надана позивачем-1 інформація кожного разу визнавалась неповною та недостатньою для впливу на висновки Міністерства), а також не дотримано принципу належної обачності, у той час як Міністерство вчинило достатні дії з метою сприяння учаснику розслідування в реалізації права останнього на участь в розслідуванні та відповідно правомірно сформувало висновки на підставі наявних відомостей. Оскільки позивачами не було надано жодного розрахунку з інформацією про різницю вартості елементів пакування, та його вплив на визначення демпінгової маржі, коригування шляхом виключення вартості таких піддонів є виправданим та не суперечить національному законодавству та релевантним міжнародним угодам. Судами також критично оцінено доводи позивачів щодо відсутності встановленого факту шкоди національному товаровиробнику, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення є загроза заподіяння шкоди, що є категорією відмінною від шкоди, у розумінні Додатку ІІ Угоди до ГАТТ 1994, Законів України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» та «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» відповідно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Республіканське виробничо-торгове унітарне підприємство «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просили скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги (Республіканське виробничо-торгове унітарне підприємство «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» - частково, а саме: скасувати рішення Комісії № АД-437/2020/4411-03 від 21.02.2020 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь») у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду скарги Всеукраїнської асоціації виробників автоклавного газобетону від 10.10.2018, від імені ТОВ «Орієнтир-Буделемент» за підтримки ТОВ «Аерок», рішенням Комісії № АД 414/2019/4411-03 від 17.04.2019 порушено проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь.
Результати проведеного розслідування викладені в документі Мінекономіки «Основні факти і висновки» та в якому зазначено про те, що результати розслідування засвідчили про існування достатніх доказів та підстав для винесення на розгляд Комісії пропозиції стосовно доцільності застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь. Відповідно до вимог чинного законодавства запропоновано застосувати остаточні антидемпінгові заходи строком на п'ять років відносно товару, що має наступний опис: будівельні стінові дрібні блоки з ніздрюватого конструкційно-теплоізоляційного бетону автоклавного твердення (газобетонні блоки), що можуть класифікуватися згідно з УКТЗЕД за кодом 6810 11.
В ході проведення антидемпінгового розслідування Міністерством розраховано: демпінгову маржу на рівні 34,19 % та маржу шкоди на рівні 42,14 %.
На підставі результатів проведеного розслідування Комісією прийнято рішення № АД-437/2020/4411-03 від 21.02.2020 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь», яким вирішено: відхилити добровільні письмові зобов'язання Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», ВАТ «Березівський комбінат силікатних виробів» та СЗАТ «КварцМелПром» щодо перегляду їх цін або припинення експорту за демпінговими цінами товару на митну територію України; застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: будівельні блоки з ніздрюватого конструкційно-теплоізоляційного бетону (газобетонні блоки) густиною у твердій формі не більш як 1700 кг/м3 білого або світло-сірого кольорів (у сухому стані) або сірого кольору (в мокрому стані), що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 6810 11 10 00, походженням з Республіки Білорусь. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п'ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита за ставкою 34,19 відсотка.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2019 Міністерством відповідно до приписів чинного законодавства було направлено запитальник позивачу-1. З наявних у матеріалах справи основних фактів та висновків у рамках проведення антидемпінгового розслідування встановлено, що за результатами розгляду відповідей позивача-1 та пов'язаних компаній на запитальник для іноземного виробника і/або експортера Міністерством встановлено, що надана в них інформація є неповною. При цьому, її неповнота ускладнювала можливості Міністерства зробити точні висновки щодо нормальної вартості, експортної ціни та здійснити їх справедливе порівняння. З метою отримання необхідної для проведення розслідування інформації Міністерство направило зазначеній заінтересованій стороні додатковий запит. В отриманих відповідях на додатковий запит виявлено численні недоліки, суперечності, відсутність значної частини запитуваної інформації, що не давали можливості належним чином визначити нормальну вартість та експортну ціну товару, провести справедливе порівняння товару, який реалізовувався на внутрішній ринок Республіки Білорусь, із товаром, що експортувався до України.
З огляду на неповноту наданої у відповідях на запитальник для іноземного виробника і/або експортера та відповідях на додатковий запит інформації Міністерство відповідно до вимог чинного законодавства запропонувало зазначеним заінтересованим сторонам подати додаткові коментарі. Подані додаткові коментарі були недостатніми для зміни відповідних висновків Міністерства.
Судами встановлено та зазначено, що у рамках проведення розслідування Міністерство забезпечило позивачу-1 можливість подати інформацію, необхідну для здійснення розрахунку індивідуальної демпінгової маржі та при цьому, неодноразово продовжувало останньому строки надання відповіді на запитальник, а також направляло додатковий запит за результатами аналізу отриманої відповіді та запропонувало надати додаткові коментарі. Міністерством було дотримано вимог чинного законодавства та здійснено всі можливі та залежні від нього дії з метою сприяння учаснику розслідування в реалізації права останнього на участь в розслідуванні.
Досліджуючи наявність загрози заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику, Міністерство встановило, що демпінговий імпорт Товару з Республіки Білорусь мав стійкий тренд до значного зростання та за період дослідження стрімко зріс більше ніж в 28 разів. Поруч із таким зростанням відбулось суттєве зростання його частки в загальному імпорті на 5,99% та частки на ринку України майже в 28 разів. Білоруські виробники мають значні обсяги невикористаних виробничих потужностей, що складають близько чверті споживання товару на внутрішньому ринку. Також, Міністерством було встановлено, що ціни на товар з Білорусі були нижче цін українських виробників та мали «пригнічуючий» вплив на ціни українських виробників - перешкоджали зростанню цін вітчизняних виробників, яке б мало місце за умови відсутності демпінгового імпорту. Крім того, зростання частки демпінгового імпорту у споживанні у 2017-2018 рр. вже призвело до витіснення національних товаровиробників з внутрішнього ринку, як наслідок - падіння обсягів продажу та обсягів виробництва національних товаровиробників, та відповідно скорочення рівня завантаженості виробничих потужностей.
7. В доводах касаційної скарги РВТУП «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що позивачем-1 під час проведення антидемпінгового розслідування була надана інформація, яка є повною та достатньою задля того щоб встановити нормальну ціну на товар на внутрішньому ринку, зазначає про неповне дослідження судами попередніх інстанцій такої інформації, що Міністерством були покладені обов'язки на позивача-1 щодо заповнення запитальників, які охоплюють ширший опис товару, ніж було визначено у відповідному рішенні Комісії, а також, що Міністерством без врахування наданої інформації було неправомірно зроблено висновок та встановлено факт демпінгу при імпорті в Україну товару походженням з Республіки Білорусь, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
В доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД» цитує норми матеріального та процесуального права, зазначає, що визначення демпінгової маржі для товару походженням з Республіки Білорусь було здійснено з порушенням положень Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», а також з порушенням вимог чинного законодавства було здійснено визначення наявності загрози заподіяння істотної шкоди, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
В доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що з порушенням вимог чинного законодавства було здійснено визначення наявності загрози заподіяння істотної шкоди, а відповідачем не було доведено та надано жодних доказів на підтвердження порушення інтересів споживачів, зменшення зайнятості населення, зменшення чи припинення інвестицій національним товаровиробником, що суперечить положенням Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
8. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Всеукраїнська асоціація виробників автоклавного газобетону надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просять залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
10. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 2.
Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами: принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
10.2. Стаття 9.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
10.3. Стаття 13.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 цього Закону.
10.4. Стаття 29.
У разі якщо інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права.
Такими заходами є: застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю; застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій; встановлення квот; інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.
У разі якщо Україна та держава, яка застосувала щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.
У разі якщо Україна та митний союз або економічне угруповання, які застосували щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.
З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, проводить відповідне розслідування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо наявності або відсутності факту (фактів) дискримінаційних дій. У разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів) дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції.
За рекомендацією Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі на підставі матеріалів розслідування, які свідчать про наявність факту (фактів) дискримінаційних дій, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, спільно з центральним органом виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо розгляду та врегулювання спірної ситуації.
У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, формує робочу групу для проведення відповідних переговорів та підготовки в разі потреби відповідних міжнародних договорів міжвідомчого або міжурядового характеру.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань не застосовуються або припиняються в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дискримінаційних та/або недружніх дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.
У разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України.
Додатковими заходами, що можуть застосовуватися у відповідь, є: заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення обмеження на їх здійснення; скасування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України шляхом зупинення звільнення від оподаткування ввізним митом, застосування пільгових чи повних ставок ввізного мита або скасування тарифних квот.
Кабінет Міністрів України приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або держави-окупанта без дотримання вимог частин четвертої - дев'ятої цієї статті.
Рішення про застосування заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або держави-окупанта має містити строк їх застосування, крім випадків застосування заходів, що призводять до припинення прав, та інших заходів, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
Рішення про застосування відповідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань може бути оскаржено до суду протягом місяця з дня запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.
11. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 15 статті 1.
Спеціальне розслідування - розслідування фактів зростання імпорту в Україну, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару.
11.2. Частина перша статті 8.
Спеціальне розслідування проводиться з метою визначення на основі факторів, зазначених у статті 13 цього Закону, чи заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику імпорт в Україну.
11.3. Стаття 9.
1. Комісія розглядає: заяву та (або) інформацію, які подаються Міністерством відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону; докази, наведені в заяві, або об'єктивну інформацію, доступну для розгляду в Комісії, щодо зростання імпорту в Україну товару та заподіяння значної шкоди або наявності загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок такого імпорту.
Якщо за результатами такого розгляду Комісія дійшла висновку про достатність доказів зростання імпорту в Україну, внаслідок чого може мати місце заподіяння або виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, Комісія приймає рішення про порушення спеціального розслідування і доручає Міністерству провести таке розслідування та опублікувати інформацію про порушення спеціального розслідування у газеті. Це рішення приймається Комісією простою більшістю голосів.
Якщо Комісія встановлює, що докази є недостатніми для порушення спеціального розслідування, вона приймає рішення про недоцільність порушення такого розслідування і доручає Міністерству поінформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідний орган виконавчої влади в Україні або національного товаровиробника про свої висновки. Це рішення приймається Комісією двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів.
Рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви, зазначених у статтях 5 і 6 цього Закону.
2. Міністерство розпочинає розслідування та у строк до п'яти днів від дати прийняття Комісією рішення, зазначеного у частині першій цієї статті, публікує в газеті відповідне повідомлення, яке повинно містити: 1) інформацію про порушення спеціального розслідування; 2) інформацію про товар, імпорт якого в Україну є об'єктом спеціального розслідування; 4) короткий виклад (далі - резюме) відомостей, які є підставою для порушення спеціального розслідування; 5) інформацію про те, що корисна для спеціального розслідування інформація може передаватися до Міністерства; 6) строки, протягом яких заінтересовані сторони можуть: подати свої письмово викладені коментарі та іншу необхідну інформацію, включаючи докази на свою користь; вимагати проведення слухань у Міністерстві відповідно до частини четвертої цієї статті; 7) адресу Міністерства, куди повинна направлятися вся кореспонденція.
3. Міністерство має право вимагати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та інших органів виконавчої влади в Україні, заінтересованих сторін надання інформації, необхідної для проведення спеціального розслідування. Така вимога є обов'язковою для органів виконавчої влади та заінтересованих сторін і підлягає виконанню ними у строк, встановлений Міністерством.
З метою визначення достатності доказів, що містяться в інформації, яка подається до Міністерства протягом проведення спеціального розслідування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншим органом виконавчої влади в Україні, заінтересованими сторонами, Міністерство повинно проводити перевірки такої інформації.
4. Заінтересовані сторони мають право звертатися письмово у строки, зазначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, до Міністерства з вимогою щодо проведення у Міністерстві за їх участю слухань з питань спеціального розслідування: 1) у разі якщо ними доведено, що спеціальне розслідування зачіпає їх інтереси, а його результати можуть вплинути на їх діяльність; 2) за умови, що є особливі причини для проведення зазначених слухань.
5. Заінтересовані сторони, що беруть участь у слуханнях з питань спеціального розслідування, можуть подавати Міністерству додаткову інформацію протягом проведення цих слухань. Інформація, надана заінтересованими сторонами в усній формі під час слухань, враховується Міністерством у процесі спеціального розслідування за умови, що вона буде подана у письмовій формі не пізніше ніж на п'ятий день від дати закінчення слухань.
6. Заінтересовані сторони можуть за письмовим запитом ознайомитися з усією інформацією, поданою іншою заінтересованою стороною, за винятком службових документів Міністерства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та Комісії, якщо ця інформація: 1) стосується захисту їх інтересів; 2) не є конфіденційною відповідно до статті 12 цього Закону; 3) використовується для цілей спеціального розслідування.
Заінтересовані сторони можуть подати коментарі до цієї інформації, які враховуються Міністерством за умови, що вони є достатньо обгрунтованими та подані до Міністерства протягом встановлених строків.
Інформація та докази, що надаються Міністерству однією із заінтересованих сторін під час спеціального розслідування, направляються цією заінтересованою стороною всім іншим заінтересованим сторонам. У разі, якщо інформація та докази не направляються Міністерству або заінтересованим сторонам або якщо цю інформацію та докази неможливо перевірити, такі інформація та докази не враховуються Міністерством у процесі спеціального розслідування.
7. Якщо Міністерством встановлено, що заінтересована сторона подала недостовірну або помилкову інформацію, Міністерство не враховує таку інформацію і може використати фактичні дані, які є в його розпорядженні.
Якщо інформація, яка запитується Міністерством, не подається у строк, визначений цим Законом або встановлений Міністерством на виконання цього Закону, або якщо виникають значні труднощі у проведенні спеціального розслідування, Міністерство робить висновки на підставі фактичних даних, які є в його розпорядженні. Ці висновки Міністерство подає на розгляд Комісії.
8. Комісія за висновками Міністерства може прийняти рішення про припинення спеціального розслідування. Зазначене рішення приймається Комісією кваліфікованою більшістю голосів не пізніше ніж через 30 днів від дати подання Міністерством висновків, зазначених у частині сьомій цієї статті, та має грунтуватися на недостатності доказів стосовно необхідності проведення такого розслідування. Цим рішенням Комісія доручає Міністерству: 1) підготувати звіт про результати проведеного спеціального розслідування; 2) поінформувати Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та заінтересовані сторони про припинення спеціального розслідування; 3) опублікувати в газеті відповідне повідомлення про зазначене рішення.
9. Під час проведення спеціального розслідування Комісією може бути прийнято рішення про застосування попередніх спеціальних заходів та (або) заходів нагляду відповідно до статті 11 та розділу IV цього Закону.
11.4. Стаття 10.
1. Для завершення спеціального розслідування Міністерство подає Комісії звіт про його результати.
2. Під час розгляду на засіданні Комісії звіту про результати спеціального розслідування Комісія може прийняти рішення про застосування спеціальних заходів відповідно до розділу V цього Закону.
3. Комісія приймає рішення про застосування спеціальних заходів після вивчення всіх доказів стосовно зростання імпорту в Україну та встановлення: факту (фактів) заподіяння значної шкоди чи виникнення загрози заподіяння значної шкоди; наявності причинно-наслідкового зв'язку між імпортом товару та заподіянням значної шкоди або виникненням загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару; відповідності застосування спеціальних заходів національним інтересам.
11.5. Стаття 13.
1. У процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема: 1) тенденцій імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту; 2) факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.
2. Під час дослідження вивчаються такі фактори: 1) обсяг імпорту в Україну товару (товарів), якщо цей обсяг імпорту значною мірою зростав у період розслідування у відносних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) ціна імпорту в Україну цього товару (товарів), якщо у період спеціального розслідування мало місце значне зниження його ціни стосовно ціни подібного товару в Україні; 3) наслідок, який є результатом дії факторів, зазначених у пунктах 1 та (або) 2 цієї частини, для національного товаровиробника. Цей наслідок визначається тенденцією зміни деяких економічних факторів, зокрема: виробництва національним товаровиробником товарів, які є об'єктом розслідування; використання ним виробничих потужностей; запасів цих товарів; їх продажу; частки ринку України національного товаровиробника; ціни цих товарів (тобто зниження цін або перешкодження підвищенню цін, що, як правило, склалися), продуктивності праці; використання основних фондів; розмірів прибутків або збитків національного товаровиробника; його прибутку з інвестиційного капіталу; стану ліквідності та зайнятості на підприємствах національного товаровиробника тощо; 4) інше, що стосується розслідування.
У разі коли крім зростання обсягу імпорту одночасно існують інші фактори заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, шкода, завдана іншими факторами, не вважається шкодою, заподіяною внаслідок зростання обсягу імпорту.
Міністерство публікує в газеті відповідно до статті 17 цього Закону інформацію про результати аналізу справи, що розслідується, а також докази щодо причетності досліджених факторів до розслідування.
3. Якщо стверджується, що має місце загроза заподіяння значної шкоди, Міністерство, як правило, вивчає ймовірність заподіяння шкоди як наслідку конкретної ситуації. При цьому також враховуються такі фактори: 1) ступінь зростання обсягів експорту в Україну товару, що є об'єктом спеціального розслідування; 2) експортний потенціал країн походження або країн експорту, який уже склався або ймовірно складеться в майбутньому, а також можливість того, що зазначений потенціал використовуватиметься для експорту в Україну цього товару; 3) тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника.
12. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Пункти 5, 6 частини першої статті 1.
5) демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару;
6) демпінгова маржа - сума, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну. Порядок визначення демпінгової маржі встановлюється у статті 9 цього Закону.
12.2. Стаття 9.
1. З метою визначення демпінгової маржі здійснюється порівняння між нормальною вартістю, визначеною відповідно до статті 7 цього Закону, та експортною ціною, визначеною відповідно до статті 8 цього Закону. Таке порівняння здійснюється на основі однакових базисних умов поставки (як правило, франко-завод) щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. Базисні умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс". При цьому здійснюється необхідне коригування з відповідним урахуванням величин різниць, які впливають на порівнянність цін, тобто різниць, обчислених під час коригування факторів, зазначених у пунктах 1-11 частини четвертої цієї статті.
2. У разі, якщо визначені відповідно до цього Закону нормальну вартість та експортну ціну не можна порівнювати відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється коригування на величини різниць, обчислених під час коригування факторів, про наявність яких у процесі антидемпінгового розслідування заінтересовані сторони стверджують та доводять, що ці фактори впливають на ціни і на їх порівнянність. При здійсненні таких коригувань не повинні повторюватися коригування у знижках, обсягах і базисних умовах поставки.
3. У разі, якщо заінтересована сторона вимагає здійснення коригування, вона повинна довести, що її вимога є обгрунтованою.
4. Коригування щодо розрахунку величин різниць у зазначених нижче факторах, які впливають на порівнянність цін, здійснюється за такими правилами щодо: 1) фізичних характеристик. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми, що відповідають прийнятним величинам різниць у ринковій вартості товару, який є об'єктом розгляду, залежно від його фізичних характеристик; 2) податків і зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при імпорті. Нормальна вартість коригується на суми обов'язкових платежів, що справляються при імпорті товару, та (або) непрямих податків і зборів, якими оподатковується подібний товар та (або) матеріали, що є його фізичними складовими (в сумі фактичної сплати), якщо цей товар призначається для споживання в країні експорту, та які підлягають поверненню у разі експорту його в країну імпорту; 3) знижок та обсягів продажу. Знижки (цінові та інші торгові знижки, пільги тощо), які використовуються для стимулювання збуту та (або) збільшення обсягів продажу, враховуються, якщо вони справді застосовувалися або можна довести, що існують достатні підстави вважати, що вони надаються та безпосередньо стосуються продажу товару, що є об'єктом розгляду. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць знижок, включаючи ті, що надаються залежно від обсягів продажу, якщо ці знижки належним чином обчислюються щодо обсягів продажу товару, що є об'єктом розгляду, та безпосередньо стосуються цього продажу. Коригування на суму відстрочених знижок також може здійснюватися, якщо вимога заінтересованої сторони грунтується на фактичних даних за попередні періоди щодо отримання знижок, включаючи домовленість щодо обсягів; 4) базисних умов поставки. Базисними умовами поставки для мети коригування вважаються умови франко-завод. Коригування на суму різниць у базисних умовах поставки здійснюється у разі, якщо: встановлюється, що для збутової мережі на двох ринках експортна ціна, включаючи конструйовану експортну ціну, практикується на основі різних базисних умов поставки стосовно нормальної вартості; така різниця у зазначених базисних умовах поставки впливає на порівнянність цін, що доводиться наявністю постійних і чітких відмінностей у функціях і різниці у цінах продавців у зв'язку з різними базисними умовами поставки на внутрішньому ринку країни експорту. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми, що відповідають встановленим таким чином різницям у ринковій вартості товару, який є об'єктом розгляду; 5) витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження) та додаткових витрат. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць у витратах, що безпосередньо стосуються товару, який є об'єктом розгляду, та підлягають сплаті за доставку товару від складських приміщень експортера до першого незалежного покупця лише у разі, якщо ці витрати включено до відповідних цін. До цих витрат включаються витрати на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження) та додаткові витрати; 6) витрат на пакування. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць у витратах, безпосередньо пов'язаних з пакуванням товару, який є об'єктом розгляду; 7) витрат по кредиту. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць вартості кредиту, наданого для відповідного продажу товару, у разі, якщо цей фактор буде використаний при встановленні ціни на цей товар; 8) витрат після продажу. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць у прямих витратах, безпосередньо пов'язаних з наданням поручительства, гарантій, технічної допомоги (консультацій) та послуг, що передбачаються законодавством країни експорту (походження або порівняння) та (або) угодою купівлі-продажу; 9) витрат на комісійні винагороди. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць комісійних винагород, сплачених у процесі продажу товару, який є об'єктом розгляду; 10) витрат, пов'язаних з перерахунком валют. Якщо для порівняння цін необхідно провести перерахунок валют, такий перерахунок здійснюється з використанням валютного курсу на дату продажу товару, який є об'єктом розгляду. У разі, якщо продаж іноземної валюти, безпосередньо пов'язаний з продажем на експорт, здійснювався за угодами на строк, то використовується валютний курс, що практикується при продажу за угодами на строк. Датою продажу за угодою на строк вважається дата, яка зазначається у відповідному рахунку, але може використовуватися і дата укладення контракту, дата замовлення або дата підтвердження замовлення, або інша дата, якщо вона є більш прийнятною для встановлення істотних умов продажу. У процесі антидемпінгового розслідування поточні коливання валютного курсу не враховуються, а заінтересованим експортерам надається не менше ніж 60 днів для відображення тривалого коливання валютного курсу в період розслідування; 11) суми коригувань. Сума коригувань розраховується на основі фактичних даних, що стосуються певного антидемпінгового розслідування та періоду розслідування, або фактичних даних останнього фінансового року.
5. В результаті порівняння нормальної вартості та експортної ціни визначається демпінгова маржа, величина якої становить різницю, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну.
6. У разі, якщо демпінгові маржі є різними, може розраховуватися середньозважена величина демпінгової маржі.
7. Наявність демпінгової маржі протягом періоду розслідування визначається, як правило, шляхом порівняння: 1) середньозваженої величини нормальної вартості із середньозваженою величиною цін всіх експортних операцій в країні імпорту; 2) або індивідуальної нормальної вартості з індивідуальними експортними цінами в країні імпорту за кожною операцією.
8. Середньозважена величина нормальної вартості може порівнюватися з цінами усіх індивідуальних експортних операцій в країні імпорту за наявності таких умов: 1) структура експортних цін значно відрізняється у різних покупців, у різних регіонах або протягом певного періоду (періодів); 2) методами, зазначеними у частинах шостій, сьомій і пункті 1 цієї частини, неможливо визначити фактичну величину демпінгової маржі.
9. При визначенні демпінгової маржі відповідно до цієї статті можуть застосовуватися також вибіркові методи відповідно до статті 30 цього Закону.
10. У разі якщо товар імпортується в країну імпорту не з країни походження, а з країни експорту, експортна ціна цього товару може порівнюватись з ціною на внутрішньому ринку цієї країни експорту. Однак у разі якщо товар перевозиться транзитом через країну або такий товар не виробляється у країні експорту, або для нього відсутня порівняльна ціна в країні експорту, порівняння може здійснюватись із ціною в країні походження товару.
12.3. Стаття 10.
1. У процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм, якщо інше не передбачено цим Законом: 1) істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику; 2) загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику; 3) істотне перешкодження створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару, який є об'єктом розгляду.
2. Визначення наявності шкоди грунтується на доказах і включає об'єктивне дослідження таких факторів: 1) обсяги демпінгового імпорту та вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на ринку країни імпорту; 2) наслідок цього імпорту для національного товаровиробника, що є логічним результатом дії факторів, зазначених у пункті 1 цієї частини.
3. Щодо обсягу демпінгового імпорту розглядається, чи мало місце значне зростання демпінгового імпорту чи то в абсолютних показниках, чи відносно виробництва або споживання відповідних товарів в країні імпорту.
Щодо впливу демпінгового імпорту на ціни подібного товару розглядається: 1) чи були ціни на товар, що є об'єктом демпінгового імпорту, значно нижче цін на подібний товар; 2) чи призвів демпінговий імпорт до значного зниження цін на подібний товар; 3) чи перешкоджав демпінговий імпорт значному зростанню цін на подібний товар, яке мало б місце за умови відсутності демпінгового імпорту.
При дослідженні питання, зазначеного в пункті 1 частини другої цієї статті, розглядається більше ніж один фактор із зазначених у цій частині.
4. У разі, якщо імпорт з однієї або більше країн одночасно стає об'єктом антидемпінгових розслідувань, вплив цього імпорту оцінюється сукупно за наявності таких умов: 1) демпінгова маржа, встановлена у зв'язку з імпортом з кожної країни, є вищою за мінімальний рівень, визначений відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону; 2) обсяг імпорту з кожної країни не може бути визначений як незначний; 3) сукупна оцінка впливу імпорту відповідає умовам конкуренції між імпортними товарами та умовам конкуренції між імпортними товарами і подібними товарами походженням з країни імпорту.
5. Вивчення впливу демпінгового імпорту на національного товаровиробника включає оцінку всіх економічних факторів та показників, що стосуються становища національного товаровиробника, в тому числі того факту, що національний товаровиробник ще перебуває в стадії відновлення від наслідків минулого демпінгу або субсидування, величини фактичної демпінгової маржі, фактичного і потенційного зниження обсягів продажу, прибутків виробництва продукції, частки на ринку, продуктивності, прибутку від інвестицій, використання потужностей; факторів, що впливають на ціни національного товаровиробника; фактичного та потенційного негативного впливу на рух готівки, матеріально-виробничі запаси, зайнятість, заробітну плату, економічне зростання, здатність збільшувати капітал або інвестиції. Цей перелік не є вичерпним, і один або кілька цих факторів не можуть самі по собі обов'язково мати вирішальне значення для прийняття рішення.
6. Заподіяння демпінговим імпортом шкоди доводиться у процесі розгляду відповідними доказами, які стосуються певного антидемпінгового розслідування і подані Міністерству.
При цьому необхідно довести, що обсяги та (або) рівні цін, зазначені у частині третій цієї статті, спричиняють для національного товаровиробника настання наслідку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, і цей наслідок є істотним.
Доведення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою, заподіяною національному товаровиробнику, грунтується на дослідженні всіх доказів стосовно предмета розслідування, що є у розпорядженні Міністерства.
7. Міністерство може також досліджувати інші відомі фактори, внаслідок одночасної дії яких заподіюється шкода національному товаровиробнику. Шкода, заподіяна внаслідок дії цих факторів, не вважається шкодою, заподіяною внаслідок демпінгового імпорту. У цьому разі заінтересована сторона може подати інформацію щодо одного (або кількох) з таких факторів: 1) обсягів та ціни імпорту товару, який є об'єктом розгляду, не проданого за демпінговими цінами; 2) звуження ринку або зміни у структурі споживання; 3) запровадження торговельних обмежень українськими та іноземними виробниками і конкуренції між цими виробниками; 4) розвитку техніки та технології; 5) результатів експортної діяльності та рівня продуктивності виробництва національного товаровиробника.
8. Вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно виробництва подібного товару національним виробником, якщо наявні фактичні дані дають змогу порівнювати це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж і прибутки виробників. Якщо таке порівняння цього виробництва є неможливим, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом дослідження виробництва групи або асортименту найбільш споріднених товарів, що включають подібний товар, необхідні дані щодо якої (якого) можна одержати.
9. Загроза заподіяння істотної шкоди визначається на підставі фактів. Обставини, що призведуть до заподіяння демпінгом шкоди, повинні чітко передбачатися та бути неминучими.
10. Під час визначення наявності загрози заподіяння істотної шкоди враховуються такі фактори: 1) значні темпи зростання демпінгового імпорту в країну імпорту, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу імпорту; 2) наявність в експортера достатнього експортного потенціалу або його неминуче та значне зростання, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу демпінгового експорту на ринок країни імпорту, з урахуванням наявності інших експортних ринків, на які можуть бути здійснені додаткові експортні поставки; 3) надходження в країну імпорту імпорту, який може значно вплинути на зниження цін або значно перешкодити зростанню цін і зумовить ймовірне зростання потреб у нових імпортних поставках; 4) запаси товару іноземного походження, який є об'єктом антидемпінгового розслідування.
11. При винесенні висновку про те, що подальший демпінговий імпорт у країну імпорту з країни експорту (країн експорту) є неминучим та заподіюватиме істотну шкоду, якщо не буде застосовано заходів для запобігання цьому, всі фактори, зазначені у частині десятій цієї статті, повинні розглядатися сукупно.
12.4. Стаття 31.
1. У разі, якщо заінтересована сторона відмовляє у доступі до необхідної інформації або не подає її у строки, встановлені цим Законом, або перешкоджає антидемпінговому розслідуванню, Міністерство може на підставі інформації, якою воно володіє, робити відповідні позитивні або негативні попередні чи остаточні висновки щодо необхідності термінового застосування антидемпінгових заходів.
Якщо у процесі антидемпінгового розслідування Міністерство визначає, що заінтересована сторона подала недостовірну або помилкову інформацію, Міністерство: 1) не бере до уваги зазначену інформацію; 2) інформує заінтересовані сторони про наслідки ухилення від співпраці з Міністерством.
2. Факт неподання відповіді на інформаційному носії не вважається ухиленням від співпраці з Міністерством, якщо заінтересована сторона доведе, що подання відповіді у визначених Міністерством формах може призвести до надмірних побічних або надмірних додаткових витрат.
3. У разі, якщо інформація, подана заінтересованою стороною, неповна, вона береться Міністерством до уваги за умов, що: 1) її неповнота не ускладнює можливості Міністерства зробити точні висновки; 2) ця інформація була подана Міністерству у відповідні строки; 3) ця інформація придатна до перевірки; 4) заінтересована сторона, яка подала інформацію, діє добросовісно в міру своїх можливостей.
4. У разі, якщо докази або інформація не беруться до уваги Міністерством, сторона, яка їх подала, терміново інформується про причини їх відхилення та їй надається можливість у визначені Міністерством строки подати додаткові коментарі. Якщо ці коментарі вважаються недостатніми, причини відхилення зазначених доказів або інформації передаються відповідній заінтересованій стороні і зазначаються у висновках, що публікуються в газеті.
5. Якщо висновки, включаючи висновки щодо нормальної вартості, робляться відповідно до частини першої цієї статті, зокрема на підставі інформації, яка подається у відповідній скарзі, ця інформація перевіряється, якщо це можливо та з урахуванням встановлених строків антидемпінгового розслідування, за іншими незалежними джерелами, які є у розпорядженні Міністерства та (або) які надходять у процесі антидемпінгового розслідування від інших заінтересованих сторін і стосуються: 1) переліків цін, що публікуються; 2) статистичної звітності та митної статистики, що ведеться органами державної влади відповідної країни.
6. У разі, якщо заінтересована сторона повністю або частково ухиляється від співпраці з Міністерством та у зв'язку з цим не подається інформація, що стосується антидемпінгового розслідування, результат антидемпінгового розслідування для цієї сторони може бути менш сприятливим, ніж у випадку, коли сторона не ухиляється від співпраці.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
14. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії № АД-437/2020/4411-03 від 21.02.2020 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь» та зобов'язання Комісії прийняти рішення про припинення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь без застосування антидемпінгових заходів.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду скарги Всеукраїнської асоціації виробників автоклавного газобетону від 10.10.2018, від імені ТОВ «Орієнтир-Буделемент» за підтримки ТОВ «Аерок», рішенням Комісії № АД 414/2019/4411-03 від 17.04.2019 порушено проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь, 11.06.2019 Міністерством відповідно до положень чинного законодавства було направлено запитальник позивачу-1. Судами з наявних у матеріалах справи встановлених основних фактів та висновків у рамках проведення антидемпінгового розслідування встановлено, що за результатами розгляду відповідей позивача-1 та пов'язаних компаній на запитальник для іноземного виробника і/або експортера Міністерством встановлено, що надана в них інформація є неповною та такою, що ускладнювала можливості Міністерства зробити точні висновки щодо нормальної вартості, експортної ціни та здійснити їх справедливе порівняння.
З метою отримання необхідної для проведення розслідування інформації Міністерство направило вказаній заінтересованій стороні додатковий запит. В отриманих відповідях на додатковий запит виявлено численні недоліки, суперечності, відсутність значної частини запитуваної інформації, що не давали можливості належним чином визначити нормальну вартість та експортну ціну товару, провести справедливе порівняння товару, який реалізовувався на внутрішній ринок Республіки Білорусь, із товаром, що експортувався до України. З огляду на неповноту наданої у відповідях на запитальник для іноземного виробника і/або експортера та відповідях на додатковий запит інформації Міністерство відповідно до положень частини четвертої статті 31 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» запропонувало зазначеним заінтересованим сторонам подати додаткові коментарі, однак подані такими додаткові коментарі були недостатніми для зміни відповідних висновків Міністерства.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у рамках проведення розслідування Міністерство забезпечило позивачу-1 можливість подати інформацію, необхідну для здійснення розрахунку індивідуальної демпінгової маржі та при цьому, неодноразово продовжувало останньому строки надання відповіді на запитальник, а також направляло додатковий запит за результатами аналізу отриманої відповіді та запропонувало надати додаткові коментарі, що не спростовано РВТУП «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» жодними належними, допустимими та достатніми доказами.
Крім того, скаржниками не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушення Міністерством вимог чинного законодавство щодо проведення вказаної перевірки або неврахування інформації/даних наданих учасниками розслідування при прийнятті відповідного рішення, тоді як судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Міністерством було дотримано вимог чинного законодавства та здійснено всі можливі та залежні від нього дії з метою сприяння учаснику розслідування в реалізації права останнього на участь в розслідуванні.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи, зокрема, РВТУП «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» щодо розширення опису товару-об'єкта розслідування не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновків контролюючого органу щодо надання заінтересованою стороною достатньої інформації для здійснення Міністерством точних розрахунків індивідуальної демпінгової маржі, що не спростовано позивачем-1. Крім того, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено доводи РВТУП «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» та ТОВ «БК «Комфорт-Буд ЛТД» щодо сумнівності у достовірності даних та матеріалів ДП «Укрпрозовнішекпертиза», оскільки такі дані та матеріали є офійними, тоді як судами встановлено, що позивачами не було надано до Міністерства достатньої інформації на спростування цих даних, а тому Міністерство правомірно сформувало висновки на підставі наявних відомостей.
Щодо визначення демпінгової маржі, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Міністерство відповідно до положень статті 9 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» порівнювало нормальну вартість та експортну ціну без врахування вартості піддонів. Міністерство не здійснювало коригування вартості інших елементів пакування, оскільки не мало в розпорядженні даних щодо наявності істотних різниць у вартості таких елементів. Міністерством під час судового розгляду також було надано роз'яснення, що наявність піддонів є обов'язковою умовою для забезпечення безпечного транспортування товару, що не заперечувалось позивачами у справі. До вартості імпортованого в Україну товару входила вартість піддонів, а до вартості реалізованого товару на внутрішньому ринку країни імпорту могла не входити, при цьому, коригування вартості пакування здійснювалось виключно щодо вартості піддонів.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі, якщо визначені відповідно до цього Закону нормальну вартість та експортну ціну не можна порівнювати відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється коригування на величини різниць, обчислених під час коригування факторів, про наявність яких у процесі антидемпінгового розслідування заінтересовані сторони стверджують та доводять, що ці фактори впливають на ціни і на їх порівнянність. При здійсненні таких коригувань не повинні повторюватися коригування у знижках, обсягах і базисних умовах поставки. У разі, якщо заінтересована сторона вимагає здійснення коригування, вона повинна довести, що її вимога є обґрунтованою. Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не було надано інформації (розрахунку) про різницю вартості елементів пакування та його вплив на визначення демпінгової маржі, а за відсутності інформації про істотну різницю їх вартості в Україні та Республіки Білорусь, коригування шляхом виключення вартості піддонів є виправданим та не суперечить національному законодавству та релевантним міжнародним угодам.
Щодо правомірності висновків контролюючого органу в частині визначення загрози заподіяння шкоди національному товаровиробнику та причинно-наслідкового зв'язку між виявленим демпінгом та загрозою заподіяння шкоди, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне.
Згідно змісту статті 10 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» передбачено, що у процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм, якщо інше не передбачено цим Законом, зокрема, загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику. Під час визначення наявності загрози заподіяння істотної шкоди враховуються такі фактори: значні темпи зростання демпінгового імпорту в країну імпорту, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу імпорту; наявність в експортера достатнього експортного потенціалу або його неминуче та значне зростання, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу демпінгового експорту на ринок країни імпорту, з урахуванням наявності інших експортних ринків, на які можуть бути здійснені додаткові експортні поставки; надходження в країну імпорту імпорту, який може значно вплинути на зниження цін або значно перешкодити зростанню цін і зумовить ймовірне зростання потреб у нових імпортних поставках; запаси товару іноземного походження, який є об'єктом антидемпінгового розслідування. При винесенні висновку про те, що подальший демпінговий імпорт у країну імпорту з країни експорту (країн експорту) є неминучим та заподіюватиме істотну шкоду, якщо не буде застосовано заходів для запобігання цьому, всі фактори, зазначені у частині десятій цієї статті, повинні розглядатися сукупно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведених розрахунків на підставі інформації та доказів, що були в наявності, Міністерством встановлено факт демпінгу при імпорті в Україну товару походженням з республіки Білорусь та розраховано демпінгову маржу на рівні 34,19 %. Досліджуючи наявність загрози заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику, Міністерство встановило, що демпінговий імпорт товару з Республіки Білорусь мав стійкий тренд до значного зростання та за період дослідження стрімко зріс більше ніж в 28 разів. Поруч із таким зростанням відбулось суттєве зростання його частки в загальному імпорті на 5,99% та частки на ринку України майже в 28 разів. Білоруські виробники мають значні обсяги невикористаних виробничих потужностей, що складають близько чверті споживання товару на внутрішньому ринку. Також, Міністерством було встановлено, що ціни на товар з Білорусі були нижче цін українських виробників та мали «пригнічуючий» вплив на ціни українських виробників - перешкоджали зростанню цін вітчизняних виробників, яке б мало місце за умови відсутності демпінгового імпорту. Крім того, зростання частки демпінгового імпорту у споживанні у 2017-2018 рр. вже призвело до витіснення національних товаровиробників з внутрішнього ринку, як наслідок - падіння обсягів продажу та обсягів виробництва національних товаровиробників, та відповідно скорочення рівня завантаженості виробничих потужностей.
Таким чином, оскільки Міністерство керувалось наявною інформацією, висновок про наявність ризику заподіяння шкоди національному товаровиробнику ґрунтується на дослідженні достатньої кількості обставин, які впливають на ринкові умови, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та загрозою заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику.
16. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачами у адміністративних позовах та апеляційних скаргах, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
17. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року слід залишити без задоволення.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційні скарги Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфорт-Буд ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 640/6762/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова