26 липня 2022 року м. Львів
справа № 380/22711/21
провадження № П/380/22949/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Федорів І.Я.
відповідача: представник - Тістечко Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA209000/2020/210014/1 від 17 червня 2021 року;
- судові витрати стягнути з Відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час митного оформлення товару надав митному органу вичерпний перелік документів, необхідних для його здійснення, та обрав основний метод визначення митної вартості товару. Натомість відповідач жодним чином не обґрунтував з посиланням на норми законодавства, чому, визначена позивачем вартість товару, є недостовірною. Крім цього, відповідач не аргументував, в чому саме полягає суперечність в поданих документах, та яким чином згадка про дату замовлення впливає на визначену вартість товарів, що підтверджується як контрактом, так і рахунком-фактурою, а також митною декларацією країни відправлення. У всіх цих документах фігурує чітко визначена загальна вартість товару, а саме 450 євро. Позивач стверджує, що подані ним документи не містили жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів, повністю відображають митну вартість товару, а тому у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Посилання відповідача на одноосібне підписання контракту тільки продавцем є таким, що не відповідає дійсності, оскільки цей контракт підписаний обома його сторонами. Позивач підсумовує, що відповідач безпідставно скоригував митну вартість декларованого товару, що призвело до збільшення розмір платежів, які підлягають сплаті внаслідок переміщення товару через кордон, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210014/1 від 17 червня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
11 липня 2022 року представник позивача подала пояснення, в яких додатково зазначає, що оскаржуване рішення прийняте 17 червня 2021 року, а наказ Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201, на який покликається відповідач в цьому рішенні, втратив чинність 21 липня 2020 року. Наголошує, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості товару не за ціною договору, а за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, поданому 30 грудня 2021 року. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з таких підстав.
Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 15 червня 2021 року № UA209140/2021/060098 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Під час митного огляду встановлено, що задекларований товар відповідає 1998 року виробництва, дані маркувальної таблички марковані продавцем (з фото митного огляду при ЕМД № 1-14 ihg видно, що товар без видимих ознак експлуатації). Під час розгляду документів було виявлено, що поданий до митного оформлення контракт № 106/21 від 10 червня 2001 року не відповідає вимогам наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201 та не містить конкретних умов виконання угоди, а саме: у контракті відсутні умови поставки та умови розрахунку за товар; цей контракт підписаний одноосібно тільки продавцем. Під час здійснення перекладу за допомогою Інтернет перекладача виявлено умову згідно якої покупець приймає товар відповідно до загальних та спеціальних умов, які «зазначені на звороті». Проте до митного оформлення дані, зазначені на звороті, не подавались. Таким чином, інформація про спеціальні умови продажу відсутня в документах, поданих до митного оформлення. У СМR - графа 22 не заповнена, що суперечить статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року № 57-V. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості товару. На вимогу декларантом надано: витяги з інтернет ресурсів щодо вартості продажу товарів, які не стосуються цього товару; переклад фактури, який не відповідає оригіналу, та здійснений на бланку продавця й завірений печаткою та підписом продавця; інші документи, які дублюють графу 44 митної декларації. Проведено консультації з декларантом згідно з вимогами статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; для товарів 2 та 5 - не застосовано метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № UA102160/2021/40419 від 14 червня 2021 року. Відповідач стверджує, що у позовній заяві позивач не спростував виявлених розбіжностей під час митного оформлення товару, які зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості. Зауважує, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару. Обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач уважає, що посадові особи Галицької митниці Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним та не підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у відповідача усі докази, що слугували підставою для прийняття спірного рішення в тому числі вимога про надання додаткових документів та надані на її виконання документи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; джерело інформації для коригування митної вартості МД № UA102160/2021/40419 від 14 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року замінено відповідача у справі - Галицьку митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на його правонаступника - Львівську митницю (код за ЄДРПОУ ВП 43971343).
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справ відмовлено.
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою суду від 07 червня 2022 року, яка занесена в протокол судового засідання, у задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідка відмовлено.
Ухвалою суду від 07 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідив долучені сторонами до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх у сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10 червня 2021 року між RM Di Ramadori Michele та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 106/21, за умовами якого позивач придбав швейне обладнання для виробництва та ремонту взуття, а саме: вживаний станок (ціна - 450 євро), вживана машина для підготовки отворів під шнурки взуття (ціна - 350 євро), вживана машина для чистки підошви взуття від клею (ціна - 200 євро), вживана машина для прошивки взуття по борту (ціна - 900 євро).
З метою оформлення придбаного товару (вживаний станок (ціна - 450 євро)) позивач подав до митного органу митну декларацію від 15 червня 2021 року № UA209140/2021/060098.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом з митною декларацією подав митному органу наступні документи: договір № 106/21 від 10 червня 2021 року, рахунок-фактуру № 77/Е від 10 червня 2021 року, автотранспортну накладну, сертифікат з перевезення, митну декларацію країни відправлення.
Загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури № 77/Е від 10 червня 2021 року становить 450 євро.
15 червня 2021 відповідач надіслав позивачу повідомлення митного органу, в якому запропоновав декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені частинами 3-4 статті 53 Митного кодексу України.
Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/001102 на підтвердження достовірності митної вартості товару, що зазначена в митній декларації № UA209140/2021/060096 від 15 червня 2021 року, позивач надав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 77/Е від 10 червня 2021 року; автотранспортну накладну б/н від 10 червня 2021 року; декларацію про походження товару № 77/Е від 10 червня 2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № S 537860 від 11 червня 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 106/21 від 10 червня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01 серпня 2019 року; інші некласифіковані документи: зображення товару № 1 від 10 червня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 21ITQ0F1T0017295E9 від 11 червня 2021 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA209140/2021/060098 від 15 червня 2021 року.
Не погодившись із заявленою позивачем у митній декларації № UA209140/2021/060098 від 15 червня 2021 року митною вартістю товару, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210014/1 від 17 червня 2021 року.
Згідно з пунктом 33 цього рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено:
«Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
При вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена наступна інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: у ТСД відсутні будь-які відомості .щодо якісних характеристик, що впливають на рівень митної вартості товару, а саме (рік виробництва товару).
При митному огляді встановлено, що вищезазначений товар відповідає 1998 року виробництва, даний шильдік маркований продавцем (з фото митного огляду при даній ЕМД № 1-14ihg видно, що товар без видимих ознак експлуатації).
Під час розгляду документів було виявлено, що контракт не відповідає вимогам Наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201. У контракті від 10.06.2021 № 106/21 відсутні умови поставки та умови розрахунку за даний товар. Даний контракт підписаний одноосібно тільки продавцем. Під час здійснення перекладу за допомогою Інтернет перекладача виявлено, що в контракті зазначено, що покупець приймає такі товари за загальними та спеціальними умовами продажу, зазначеними на звороті, про що він повністю обізнаний (дані умови відсутні в документах поданих до митного оформлення).
У СМR гр. 22 незаповнена, що суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V.
Таким чином, Галицькою митницею Держмитслужби були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Зважаючи на викладене, митницею, відповідно до ч. 3 ст. 63 МКУ декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів:
1) рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом надано:
- витяги з інтернет ресурсів щодо вартості продажу товарів, які не стосуються даного товару;
- переклад фактури, яка не відповідає оригіналу та незавірена належним чином, вчинена на бланку продавця;
- та інші документи, які дублюють гр. 44 даної МД.
Всіх документів зазначених у вимозі не надано.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 26 (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA № 102160/2021/40419 від 14.06.2021».
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/001102.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210014/1 від 17 червня 2021 року, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210014/1 від 17 червня 2021 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України), який набув чинності з 01 червня 2012 року та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 та частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Так, як вже зазначалося вище та слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/001102 на підтвердження достовірності митної вартості товару, що зазначена в митній декларації № UA209140/2021/060096 від 15 червня 2021 року позивач надав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 77/Е від 10 червня 2021 року; автотранспортну накладну б/н від 10 червня 2021 року; декларацію про походження товару № 77/Е від 10 червня 2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № S 537860 від 11 червня 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 106/21 від 10 червня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01 серпня 2019 року; інші некласифіковані документи: зображення товару № 1 від 10 червня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 21ITQ0F1T0017295E9 від 11 червня 2021 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA209140/2021/060098 від 15 червня 2021 року.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Втім, як встановлено судом зі змісту оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених положенням частини 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17.
При цьому відповідач, доводячи наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару вказує, що під час розгляду документів було виявлено, що контракт не відповідає вимогам наказу Міністерства економіки з питань євроінтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201. У контракті від 20 червня 2021 року № 106/21 відсутні умови поставки та умови розрахунку за товар. Цей контракт підписаний одноосібно тільки продавцем.
Щодо таких тверджень відповідача суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару було винесено 17 червня 2021 року, а наказ Міністерства економіки з питань євроінтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201, на який покликався відповідач у своєму рішенні, втратив чинність 21 липня 2020 року на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 липня 2020 року № 1275 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201».
В той же час відповідно до вимог частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет і ціна, тому аргумент відповідача про те, що у контракті від 20 червня 2021 року № 106/21 відсутні умови поставки та умови розрахунку за товар не впливають ні на можливість оцінити вартість цього товару, ні на чинність цього контракту в принципі.
Також згідно з пунктом 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у частині 2 статті 53 МК України, а також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, натомість обмежився витребуванням усіх документів, передбачених у частинах 3-4 статті 53 МК України.
Крім того, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар або підлягає сплаті.
З приводу цього суд зауважує, що договір № 106/21 від 10 червня 2021 був укладений на загальну суму 1900,00 євро, що підтверджується рахунком фактурою № 78/Е на суму 1450,00 євро (не є предметом цього спору), а також рахунком фактурою № 77/Е на суму 450,00 євро (є предметом цього спору).
Відповідно позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення в іноземній валюті від 13 серпня 2021 року до контракту № 106/21 від 10 червня 2021 року на суму 1900,00 євро за два рахунки фактури і доводить оплату контракту на суму, яка в ньому вказана.
Відтак покликання відповідача на ту обставину, що заявлена вартість не підтверджена документально, не відповідає дійсності, оскільки позивачем долучено до поданої митної декларації документи відповідно до визначеного статтями 52, 368 МК України переліку, які підтверджують цю вартість, рахунок-фактура відповідає вимогам і містить вартість ввезеного товару, що збігається із договором, зазначеною вартістю у декларації країни відправлення.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, в якій Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар, та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Аналіз вказаних підстав у сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Слід також зауважити, що згідно з частинами 1, 2 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем застосовано резервний метод.
Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК України. За правилами частин 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Приписами частини 2 статті 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г, а застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації, а саме: МД № UA № 102160/2021/40419 від 14 червня 2021 року.
Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари, тощо.
Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.
Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
Вказана позиція суду підтверджується уставленою судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17.
Ураховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення в частині застосування саме резервного методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи частини 2 статті 2 КАС України, а тому рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210014/1 від 17 червня 2021 року, прийняте Галицькою митницею Державної митної служби України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції № ПН1321132 від 20 жовтня 2021 року позивач сплатив 2270,00 грн судового збору. Отже, враховуючи задоволення судом позову у повному обсязі, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці, яка виступає відповідачем у справі, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належить 2270,00 грн судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/210014/1 від 17 червня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270,00 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № ПН1321132 від 20 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 04 серпня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.