Іменем України
04 серпня 2022 року Справа № 360/1020/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом адвоката Попкова Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Попкова Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, що виявилися у невірному розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 у довідках від 11.01.2022 № 44/22-вих та від 11.01.2022 № 45/22-вих;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області видати ОСОБА_1 у двох екземплярах довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком № 22 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 23-1 від 25.01.2008 (у редакції постанови № 25-1 від 20.03.2017) з подальшими змінами і доповненнями: станом на 01.01.2021 виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270 грн. без застосування встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня на рівні 2102 гривні; станом на 01.01.2022 виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481 грн. без застосування встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня на рівні 2102 гривні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.12.2021 позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області з заявою про видачу довідок для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 та 01.01.2022, з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою реалізації права на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно отриманих 17.01.2022 довідок відповідача від 11.01.2022 № 44/22-вих та 11.01.2022 № 45/22-вих, розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача вказано виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2102 грн., без врахування його збільшення згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 до 2270 грн. та згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 до 2481 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідно до приписів спеціального законодавства, що регламентує правовідносини щодо матеріального забезпечення суддів, відповідач повинен був розраховувати суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., а на 1 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн.
Отже, позивач вважає вказані дії відповідача протиправними.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 12.07.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 та з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні.
Відповідач вказує, що під час складання довідок розрахунок суддівської винагороди позивача здійснено на підставі вищенаведених норм права, штатних розписів місцевих загальних судів Луганської області на 2021 та 2022 роки та наказів про введення їх у дію, а також для визначення розміру доплати за вислугу років враховано стаж роботи позивача.
З посиланням на приписи статті 95 Конституції України, правові позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 27.11.2008 № 26-рп/2008 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 24.06.2022 відповідачу продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву та повторно витребувано докази.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 є суддею у відставці Стахановського міського суду Луганської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
22.12.2021 позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 та 01.01.2022, з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для реалізації права на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області видало позивачеві на його заяву довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.01.2022 № 44/22-Вих. та № 45/22-Вих, в яких базовий розмір посадового окладу судді вказано виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн., без урахування його збільшення згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 до 2270 грн., та згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 до 2481 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частин 1, 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII).
У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
До того ж, у рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ) установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривень.
Разом з тим, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі - Закон № 1928-ІХ) установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривня.
Абзацом 5 частини першої статті 7 Закону № 1082-ІХ установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. У 2022 році, згідно абзацу 5 частини першої статті 7 Закону № 1928-ІХ, установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді також у розмірі 2102 гривні.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таку правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-рп/2018.
При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Як вказувалось вище, пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) цей Закон відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Окрім того, Верховний Суд зауважував що Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Натомість, статтями 7 Законів № 1082-ІХ та № 1928-ІХ, разом із встановленням на 01 січня 2021 та 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн. та 2481 грн., відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за 2021 та 2022 роки, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Суд також звертає увагу, що для спірних правовідносин щодо визначення розміру посадового окладу судді місцевого суду спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів № 1082-ІХ та № 1928-ІХ.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Відтак, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Тому, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн. та станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню (з корегуванням способу захисту порушених прав).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією від 04.02.2022 № 0.0.2445126184.1.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (ідентифікаційний код 26297948, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.01.2022 № 44/22-Вих та від 11.01.2022 № 45/22-Вих, із зазначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 із зазначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2270 грн. та станом на 01.01.2022 із зазначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2481 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984,80 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок