печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18834/22-к
28 липня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого третього відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62022000000000506 від 12.07.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
підозрюваний ОСОБА_4
28.07.2022 слідчий третього відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000506 від 12.07.2022 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання останнього під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказавши на те, що вказані слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не підтверджуються матеріалами справи. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин, посилаючись на міцні соціальні зв'язки підозрюваного, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний доводи захисника підтримав.
Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення підозрюваного, його захисника, прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000506 від 12.07.2022 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
26.07.2022 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 27.07.2022 йому повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя дослідив долучені до матеріалів клопотання докази, а саме:
•протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 15.07.2022, 22.07.2022 та 26.07.2022;
•протокол затримання ОСОБА_4 від 26.07.2022 під час проведення якого було виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 20 000 дол. США;
•протокол обшуку квартири за адресою мешкання ОСОБА_4 ;
•-інші матеріали кримінального провадження в сукупності.
З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваного. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ "Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 є колишнім співробітником поліції, а тому використовуючи свої зв'язки, які здобув під час, коли працював в правоохоронній сфері, може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, в тому числі на тих, яких на даний час не встановлено через обмежений час з моменту реєстрації кримінального провадження, та які не приймали участь у слідчих діях чи при прийнятті процесуальних рішень, а ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що в разі перебування на волі, ОСОБА_4 може вчиняти дії щодо приховування майна, яке підлягає конфіскації, а також вчиняти дії щодо уникнення відповідальності шляхом перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, оскільки він тривалий час працював в органах поліції, і у нього наявні відповідні фінансові та організаційні можливості, особистісні та ділові зв'язки.
Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993).
Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інший заявлений ризик передбачений п. 4 ст. 177 КПК України містить характер припущення та належним чином не обґрунтований.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також на наявність визначених у клопотанні ризиків.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні "Мамедова проти Росії" (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Таким чином, з урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що одна лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи захисника підозрюваного з цих обставин.
Слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 з вищою освітою, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні трьох дітей: дочок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має міцні соціальні зв'язки.
Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховується посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 до затримання не намагався будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення від кримінальної відповідальності, до затримання не переховувався, при затриманні не чинив опір.
З огляду на наведене прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце постійного проживання, із покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названого вище ризику.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , - строком до 22.09.2022 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги.
Підозрюваного ОСОБА_4 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 22.09.2022 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали до 22.09.2022.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, організацію виконання ухвали слідчого судді покласти на прокурора.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_12