Справа № 364/333/22
Провадження № 2/364/155/22
04.08.2022 року Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Глазкової Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Кулинич Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Володарка Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
12.07.2022 до суду надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Солодовнікова О.П. до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно судового наказу Володарського районного суду Київської області від 29.08.2018 року.
Шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем у справі розірвано на підставі рішення Володарського районного суду Київської області від 10.12.2018 року.
Також позивач відповідно до судового наказу Володарського районного суду Київської області від 20.06.2022 сплачує аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У зв'язку з тим, що з заробітку позивача відраховується щомісячно 50% доходу на утримання обох синів, то він вважає, що розмір утримання не відповідає вимогам ч.5 ст. 183 СК України, зазначає, що аліменти на утримання двох дітей повинні утримуватись у розмірі 1/3 частки його доходу. Крім того посилається на те, що оскільки згідно судового наказу з 10.06.2022 він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ј частки усіх доходів і до досягнення ним повноліття, то змінився його сімейний стан та наявні підстави для зменшення розміру аліментів, а тому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходу з 10.06.2022 та до досягнення дитиною повноліття.
В судове засіданні позивач та його представник не з'явились, повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, надали суду заяву, в якій позов підтримали, просили його задовольнити, справу розглядати без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів. Крім того, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано згідно копії рішення Володарського районного суду Київської області від 10.12.2018 року, після розірвання шлюбу відповідачу відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».
Відповідно до копії судового наказу Володарського районного суду Київської області від 29.08.2018 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судовим наказом Володарського районного суду Київської області від 20.06.2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому, відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, за загальним правилом, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічне роз'яснення міститься у Пленумі Верховного Суду України в п.23 Постанови «Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3.
Таким чином, конструкція ч.1 ст.192 СК передбачає альтернативні підстави для зміни розмірів аліментів: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, в інших випадках. При цьому, з аналізу ст. 192 СК України та наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Суд вважає, що батьки дитини повинні виконувати свої батьківські обов'язки сумлінно, дбати про здоров'я та матеріальний добробут дитини виходячи тільки з найкращих інтересів дитини. Найкращі інтереси дитини - це принцип зі сфери захисту прав дитини, що стосується прийняття рішень. В статті 3 Конвенції ООН про права дитини говориться: в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. В оцінці найкращих інтересів дитини необхідно дотримуватись балансу всіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей .
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Зі змісту статей 181, 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним; у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів; значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13: розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
ВС зазначив, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни рішення встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає можливість зробити висновок, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу№ 554/3355/20, в якій досліджував питання зменшення розміру аліментів, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні сина та матір, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем - дочки, та суперечитиме її інтересам, а наявність сина та матері, на користь яких за рішеннями судів стягуються аліменти на їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Звертаючись із даним позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався як на підстави свого позову на те, що він має двох неповнолітніх дітей, яким він сплачує аліменти у сукупному розмірі 50% свого доходу, що не відповідає вимогам ст. 183 СК України та на зміну його сімейного стану у зв'язку із ухваленням судом судового наказу про стягнення аліментів на другу дитину.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину ( ч.5 ст. 183 СК України).
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, на одну дитину віком від 6 до 18 років з 1 січня 2022 року становить - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 статті 76 ЦПК України).
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Предметом позову у цій справі є зменшення розміру аліментів, отже позивач повинен довести підстави, зміни свого матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я.
Позивачем у позові зазначено, що у нього змінився сімейний стан, у зв'язку із виплатою аліментів на другу дитину, що на його думку, є підставою для зменшення розміру аліментів, які присуджені на першу дитину, проте жодного доказу, який би надавав суду підстави для застосування ст. 192 СК України суду не надано.
Також суд на це посилання позивача зазначає, що наявність іншої дитини, яку батько зобов'язаний утримувати не може вважатись зміною його сімейного стану та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, при зменшенні розміру аліментів на першу дитину з 1/4 на 1/6 частку усіх доходів відповідача не буде забезпечувати її мінімальний рівень для повного та гармонічного розвитку особистості дитини та буде суперечити інтересам самої дитини. Також суд вважає, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, оскільки це призведе до дисбалансу та не буде відповідати принципу рівного обов'язку щодо утримання дітей батьками.
Крім того, на переконання суду, факт народження ще однієї дитини, на яку особа сплачує аліменти, не змінює сімейний стан останньої та не свідчить про погіршення матеріального стану.
Суд критично відноситься до доводів позивача щодо відрахування з його доходу 50% на утримання дітей, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки згідно абзацу 4 п.17 Постанови «Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду
постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. У ч.3 ст. 70 Законі України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Позивачем під час звернення до суду та під час розгляду справи у суді не надано достатніх та допустимих доказів про зміну його сімейного стану, погіршення його майнового стану, що не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі, встановленому судовим наказом від 29.08.2018 року , як це передбачено ст.81 ЦПК України і є процесуальним обов'язком, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його сімейного стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265,268, 273 ЦПК України, ст.11, 27,104,105,110, 111,112, 180,181, 182, 184, 191, 192 СК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04.08.2022.
Суддя Ю. О. Глазкова