Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 953/7178/20
провадження № 61-15465св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подає касаційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 30 листопада 2019 року на загальну суму 1 274 282,00 грн.
24 травня 2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_3 просив прийняти до спільного розгляду його позов як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У позовній заяві просив визнати договір позики від 30 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним внаслідок його фіктивності.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву ОСОБА_3 повернуто заявнику та роз'яснено право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року повернуто особі, яка з нею звернулась.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що оскаржувана ухвала відсутня в переліку процесуальних документів, визначених у статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому в силу статті 357 ЦПК України скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 вересня 2021 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повернув апеляційну скаргу посилаючись на те, що частиною першою статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його у якості третьої особи у справі. Заявник вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення його позову є фактично ухвалою про повернення заяви заявнику, яка підлягає оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України. Оскаржувана ухвала позбавляє заявника на апеляційне оскарження та обмежує його доступ до правосуддя, що є неприпустимим. Право на апеляційне оскарження є важливим та невід'ємним для будь-якої особи, яке передбачено Конституцією України, а також практикою Європейського суду з прав людини.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У абзаці 6 частини другої статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя статті 193 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частини третя статті 194 ЦПК України).
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 30 листопада 2019 року у сумі 1 274 282,00 грн.
У рамках цієї справи 24 травня 2021 року ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору позики від 30 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним внаслідок його фіктивності.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву ОСОБА_3 повернуто заявнику та роз'яснено право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на статті 193, 194, 195 ЦПК України, зазначив, що виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про залучення його у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, оскільки ним не доведено, яким чином ухвалене в майбутньому рішення суду може безпосередньо вплинути на його права чи обов'язки.Суд вказав на відсутність підстав, визначених у статті 193 ЦПК України для прийняття позову ОСОБА_3 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України, - повернув позовну заяву ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення містить частина третя статті 2 ЦПК України, яка встановлює, що до основних засад (принципів) цивільного судочинства належать: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»). Однак, застосовані обмеження не можуть зменшувати (обмежувати) право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1 Конвенції, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).
ЄСПЛ у своїх рішеннях також зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubac v. Croatia («Зубац проти Хорватії») від 05 квітня 2018 року).
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.
Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (первісної, зустрічної, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином, існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (первісної, зустрічної, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору).
У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року судом першої інстанції було вирішено питання про повернення ОСОБА_3 позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України. Така ухвала суду охоплюється поняттям «заява позивача (заявника)», яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 26 січня 2022 року в справі № 462/7482/19.
Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 по оскарженню ухвали суду першої інстанції про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є помилковим.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
При вирішенні питання права особи на апеляційне оскарження визначальним є саме зміст процесуального рішення суду першої інстанції.
Із змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року видно, що фактично судом першої інстанції була постановлена ухвала про повернення ОСОБА_3 на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Отже, така ухвала, відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук