Ухвала
25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 127/21573/20
провадження № 61-6339ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Віталія Віталійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 47 761,53 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн - моральної шкоди та 3 000 грн - витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ СК «Альфа-Гарант») - 29 763,63 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 10 червня 2020 року о 12 год. 10 хв. на 436 км автодороги Стрий-Знам'янка відбулася ДТП за участю належного йому автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Mazda-6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП його транспортний засіб було пошкоджено. Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 06 липня 2020 року у справі № 930/1342/20 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТзДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 30 липня 2020 року № 95Е-07/20 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 196 681,31 грн, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу, а ринкова вартість транспортного засобу після ДТП складає 48 919,78 грн. ТзДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило йому страхове відшкодування в сумі 70 236,37 грн. Однак заподіяна йому матеріальна шкода в розмірі 77 525,16 грн, що становить різницю між ринковою вартістю його автомобіля до та після ДТП з відрахуванням страхового відшкодування (196 681,31 грн - 48 919,78 грн - 70 236,37 грн), залишилася не відшкодованою.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в розмірі 42 538,72 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в сумі 3 000 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Стягнуто з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в розмірі 27 763,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9 186,10 грн, що складаються із судового збору, витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження та судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 6 223,69 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 962,41 грн. Стягнуто з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 046,42 грн, що складаються із судового збору, витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження та судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 3 419,01 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 627,41 грн.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року в частині стягнення з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 27 763,63 грн, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 42 538,72 грн та в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзДВ СК «Альфа-Гарант» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 261,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 9,60 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу - в сумі 53 грн.
10 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко В. В. подав до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.
Ціна позову в цій справі становить 90 525,16 грн (47 761,53 грн + 10 000 грн + 3 000 грн + 29 763,63 грн), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Тобто справа № 127/21573/20 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко В. В. мотивував тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не надав доказів вартості автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після ДТП, що унеможливлює встановлення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто розмір заподіяної матеріальної шкоди. Однак з метою встановлення цих обставин апеляційний суд не призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України, не запропонував сторонам подати клопотання про призначення додаткової судової експертизи для визначення дійсної вартості залишків пошкодженого транспортного засобу, чим порушив права сторін на захист, передбачені статтями 4, 5 ЦПК України. Стягнута місцевим судом сума відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є значною і позивач позбавлений можливості захистити своє порушене право на отримання цього відшкодування в інший спосіб, крім подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду. Тому справа має для нього виняткове значення.
При цьому в касаційній скарзі відсутні посилання на те, що сторона позивача подавала до апеляційного суду клопотання про призначення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України, а також не наведено обставин, які перешкоджали позивачу подати до апеляційного суду клопотання про призначення додаткової судової експертизи для визначення дійсної вартості залишків його пошкодженого транспортного засобу.
Аргументи заявника фактично зводяться до незгоди з оцінкою апеляційним судом доказів у справі та оскаржуваним судовим рішенням, наведення власного бачення застосування правових норм та є проханням про повторний перегляд справи і переоцінку встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
В резолютивній частині оскаржуваної постанови апеляційного суду зазначено про те, що вона не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка В. В. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Віталія Віталійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко