Ухвала
Іменем України
25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 489/576/21
провадження № 61-6313ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максименко Світлани Вікторівни на додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2021 року позов задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908 грн судового збору.
20 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савчак Я. О. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що ОСОБА_2 поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді в розмірі 24 500 грн.
Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Савчака Я. О. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500 грн є завищеними та не обґрунтованими належним чином, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
08 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максименко С. В. подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу в повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. В цій справі були відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що в період з 01 березня по 09 грудня 2021 року на розгляді Ленінського районного суду перебувала справа № 489/385/21, в якій предмет спору був аналогічний - визначення місця проживання дочки сторін. Обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій та підготовку документів, є явно неспівмірними зі складністю виконаних ним робіт, наприклад, таких, як підготовка клопотання про відкладення розгляду справи. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою, восьмою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Судами встановлено, що 21 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Савчак» в особі директора Савчака Я. О. було укладено договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 21-04/2021, за умовами якого адвокат надає правничі послуги при розгляді в Центральному районному суді міста Миколаєва справи № 489/576/21, оплата здійснюється погодинно у розмірі 500 грн за одну годину роботи.
До матеріалів справи стороною позивача також було долучено: акт надання послуг від 01 липня 2021 року № 128; акт щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката від 17 грудня 2021 року № 17-12/2021; меморіальні ордери про сплату адвокатських послуг від 20 травня 2021 року № @2PL697652, від 30 червня 2021 року № @2PL642698, від 18 серпня 2021 року № @2PL144584, від 29 липня 2021 року № @2PL388359, від 18 серпня 2021 року № @2PL127387; рахунок-фактуру № СФ-2406211 на оплату експертних послуг від 24 червня 2021 року.
Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач понесла в період з 21 квітня по 17 грудня 2021 року у зв'язку з розглядом цієї справи, визначений Денисенко І. О. та її адвокатом в акті щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката від 17 грудня 2021 року № 17-12/2021, в сумі 24 500 грн.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц (провадження № 61-11695св19) зазначено, що беручи до уваги надані позивачем до місцевого суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, апеляційним судом було враховано такі обставини як складність цієї справи; тривалість участі представників позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції; час, об'єктивно необхідний для підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів, поданих до суду першої інстанції. Отже, апеляційний суд правильно визначив розмір витрат на оплату правничої допомоги, заявлений до стягнення, який є співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг).З урахуванням того, що наданими до суду документами підтверджено обґрунтованість, необхідний фактичний обсяг та співмірність витрат на правничу допомогу позивачем у справі, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, на яку посилалася представник заявника в касаційній сказі, вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши доводи заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Савчака Я. О. про ухвалення додаткового рішення, врахувавши складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, а також витрачений час на надання послуг, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500 грн є завищеними та не обґрунтованими належним чином, а тому зменшив розмір цих витрат до 8 000 грн, що відповідає критеріям реальності та розумності.
Такі висновки судів попередніх інстанцій, за встановлених обставин, узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у вищенаведеній постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, на яку послалася представник заявника в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Максименко Світлани Вікторівни на додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко