Справа № 742/998/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/184/22
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
03 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
слідчого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2022 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого передбаченого ч.3 ст.307 КК України, підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.08.2022 року.
Слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, заявлені ризики, якими виправдовується тримання підозрюваного під вартою, не зменшились та продовжують існувати.
Не погодившись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Також, просить визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави на рівні мінімальної межі відповідно до п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Вказує, що ухала слідчого судді не містить інформації, які ризики були прокурором доведені в судовому засіданні, та які суд вважає доведеними. В оскаржуваній ухвалі та в клопотанні слідчого не наведено доводів про неможливість застосувати більш м'якого запобіжного заходу та неможливість застосування застави. Вважає, що суд не в повній мірі надав оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, та не врахував, що підзахисний має постійне місце проживання на протязі тривалого часу, міцні соціальні зв'язки, має вагітну цивільну дружину та пасинка, репутацію останнього, яка є виключно позитивною, відсутність судимостей. Звертає увагу на те, що клопотання до суду було подано лише 13.07.2022 , тобто поза межами строків визначених КПК.
Також, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки пропущений з поважних причин, а саме повний текст ухвали отримала лише 18.07.2022 року.
Заслухавши доповідь судді; підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою; дослідивши матеріали кримінального та судового провадження, перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що повний текст ухвали було оголошено 15.07.2022 року, який отримано захисником 18.07.2022, а вже 20.07.2022 подала апеляційну скаргу.
За таких підстав, з урахуванням вимог ст.ст. 115, 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2022 року вважається не пропущеним.
З матеріалів провадження вбачається, що 19 травня 2022 року до ЄРДР за №№12022270330000367 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
19 травня 2022 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_8 .
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про що йому було письмово повідомлено 20 травня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.05.2021 року підозрюваному ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії якої закінчується 16 липня 2022 року.
Постановою керівника Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_10 від 11.07.2022 року продовжено строк у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270330000367 від 19.05.2022 до трьох місяців, тобто до 17 серпня 2022 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали і продовжують існувати, а саме, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії умисного особливо тяжкого злочину, що передбачають покарання у виді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, не працевлаштований та немає постійного джерела доходів, на території міста Прилуки не зареєстрований,що свідчить про те, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду. Крім того, не припинив існувати ризик того, що підозрюваний може знищити або спотворити будь-які із речей чи документи, перешкодити кримінальному провадженню та вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, а наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та те, що має вагітну цивільну дружину не знижують значимості наведених ризиків.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення та тяжкість покарання, визначених санкцією статті, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст.194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1,2,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом в скарзі не наведено.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою є не виправданим, а також про те, що жоден із передбачених ст. 177 КПК України ризиків не підтверджується об'єктивними, належними та допустимими доказами, а доводи сторони обвинувачення є тільки припущеннями, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Посилання апелянта на порушення слідчим строку для подання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбаченого ч.1 ст. 199 КПК України, є непереконливими.
Як убачається з матеріалів справи, клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу було подано до суду 13 липня 2022 року, хоча слідчий мав би подати таке клопотання до 11 липня 2022 року, що на думку колегії суддів, не є суттєвим порушенням.
Враховуючи що, ч.1 ст. 199 КПК України встановлює строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч.5 ст. 199 КПК України не пов'язує обов'язок суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням.
З огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, то відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави немає.
Що стосується прохання апеляційної скарги захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то вони не заслуговують на увагу, адже жодних обґрунтованих доводів щодо можливості в даному випадку застосування такого запобіжного заходу, і це цілком буде гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, вказано не було, як не було обґрунтовано і в судовому засіданні апеляційного суду.
З огляду на це, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що суд порушив вимоги закону та необґрунтовано продовжив відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
За таких підстав, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_4