03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/3764/20
адміністративне провадження № К/9901/21561/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (головуючий суддя - Потабенко В.А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)
у справі № 380/3764/20
за позовом ОСОБА_1
до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі -Львівська митниця ДФС, відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - Галицька митниця Держмитслужби, відповідач), з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №104-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 №176-о "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Рава - Руська" Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.04.2020 до моменту винесення рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС №104-о від 13.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС №256-о від 27.04.2020 "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Львівській митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС з 28.04.2020.
Стягнуто з Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 70468 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 20 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8755 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 21 коп допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 380/3764/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після слова «прогулу» доповнено словами «без врахування податків та інших обов'язкових до сплати платежів».
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 380/3764/20 залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що звільненню позивача з посади передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця. Суди також зазначили, що надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип правової визначеності. Відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді цього публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі, відповідачами не надано суду доказів невідповідності позивача займаній посаді чи недостатньої кваліфікації. Отже, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, а тому оскаржувані накази порушують конституційне право позивача на працю.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
14 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Оскаржуючи оспорювані судові рішення скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-IX, а також про наявність виняткових обставин, передбачених ч.5 ст.328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
25 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на вказану касаційну скаргу, в якому вважає доводи останньої необґрунтованими. Просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Також просить розглядати справу без його участі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працював у митних органах України з 1996 року. З 11 листопада 2014 року відповідно до записів у трудовій книжці обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з наказом ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато процедуру реорганізації Львівської митниці ДФС, а саме: утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС та встановлено трьохмісячний строк проведення реорганізації митниць ДФС з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
24 квітня 2020 року наказом ДФС України внесено зміни до п. 4 наказу від 25 листопада 2019 року № 30-рг, зокрема, слова «три місяці» замінено на «шість місяців».
28 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08 грудня 2019 року.
Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільську митницю ДФС. Штатна чисельність Івано-Франківської митниці ДФС затверджена в кількості 104 одиниці, штатна чисельність Тернопільської митниці ДФС становила 79 одиниць.
Судами встановлено, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Станом на 28 грудня 2019 року у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 316 посад, станом на 10 березня 2020 року - 269 посад, станом на 13 квітня 2020 року у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 255 посад.
17 грудня 2019 року позивач подав в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву, в якій просив призначити його у порядку переведення з Львівської митниці ДФС на посаду рівнозначну у Галицьку митницю Держмитслужби.
Листом від 13 січня 2020 року № 7.4-08-12/12/725 в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.
21 грудня 2019 року керівником Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС прийнято наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» згідно зі списком, в який був включений і ОСОБА_1 . Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т. М .
Наказом Галицької митниці Держмитслужби від 25 лютого 2020 року № 78 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2020 рік Галицької митниці Держмитслужби" затверджено 1150 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами у сумі 5975850,00 грн.
07 лютого 2020 року наказом Львівської митниці ДФС № 03 "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 "Про попередження про наступне вивільнення" наказ № 666 від 21 грудня 2019 року був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено. Тобто наказ № 666 від 21 грудня 2019 року був скасований як такий, що не реалізований.
10 березня 2020 року наказом Львівської митниці ДФС № 07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», у п. 122 додатку до якого зазначено ОСОБА_1 .
Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 власноручно ознайомився 10 березня 2020 року.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №104-о ОСОБА_1 з 15 квітня 2020 року звільнено із посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС відповідно до п 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Підставою звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
Наказом Львівської митниці ДФС від 15 квітня 2020 року №176-о "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС" внесено зміни до наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №104-о "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині дати звільнення, а саме: зазначено, що датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
У подальшому, у наказі Львівської митниці ДФС від 27 квітня 2020 року № 256-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 " зазначено, що датою звільнення ОСОБА_1 є 27 квітня 2020 року.
Не погоджуючись із вищевказаними наказами, вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся в суд з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - № 889-VIII).
Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Положення частин другої-третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» визначають, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.
Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074 (далі - Порядок N 1074).
Пунктами 1, 4 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з цього.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Суд підкреслює, що касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з реорганізацією державного органу.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.
Також Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України щодо обов'язку пропозиції вакантних посад при реорганізації державного органу, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону № 889-VIII, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати обов'язок пропонування посад.
Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, пов'язували момент виникнення спірних відносин у цій справі із початком реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), проте колегія суддів Верховного Суду із цим не погоджується.
Верховний Суд наголошує, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Дане твердження підтверджується і тим, що трудове законодавство саме з цього моменту покладає обов'язок на роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач проходив державну службу на Львівській митниці ДФС, яка в подальшому була реорганізована у Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання.
Пунктом 4 Порядку №1074 визначено, що орган виконавчої влади утворюється, зокрема, в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
10 березня 2020 року позивач попереджений про наступне звільнення, а з 27 квітня 2020 року фактично він був звільнений.
Отже, спірні правовідносини виникли 10 березня 2020 року і тривали до 27 квітня 2020 року, у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №640/11024/20, від 13.10.2021 у справі № 520/11687/2020, від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 10.02.2022 у справі № 380/3597/20.
Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу потрібно задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та в порядку статті 351 КАС України ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Окрім того, Суд зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року зупинено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 380/3764/20 в частині стягнення з Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 70468 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Водночас, зважаючи на те, що за результатами касаційного розгляду, вирішено скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову, то Суд не вбачає підстав для поновлення виконання оскаржуваних рішень, відповідно до ч. 3 ст. 375 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська