Справа № 486/1359/21
Провадження № 2/486/122/2022
25 липня 2022 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Савіна О.І.,
при секретарі Салагор С.О.,
з участю: представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у порядку Закону України «Про захист прав споживачів»,
без участі позивача, представника позивача та відповідача,
18.08.2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якому просить стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані невиконанням договору виготовлення кухонних меблів в розмірі 45000,00 грн., неустойки в сумі 2100,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 04.03.2021 року вона замовила у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , яка займається виготовленням меблів на замовлення, вбудовану кухню довжиною 7 метрів за індивідуальним проектом на суму 70000,00 грн.. Відповідач склала проект кухонних меблів, узгодивши їх з нею, і вони оформили угоду про те, що замовлення буде виконано та здано позивачу не пізніше 05.06.2021 року. Позивач частково оплатила замовлення на суму 55000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 04.03.2021 року. У встановлений договором строк виготовлення кухні не відбулось, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулась до відповідача з претензією, вказавши в ній десятиденний строк передачі їй замовленої кухні у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а в разі її відсутності повернути їй гроші. Відповідач на претензію не відповіла. У серпні 2021 року ОСОБА_3 привезла і встановила в квартирі частину елементів кухонного гарнітура, а саме частину каркасів і стільницю, але не виготовила і не завезла головний і найдорожчий елемент кухні - фасад, а також полиці і ящики. Частина каркасів і ящиків не встановлені через дефекти їх виконання. За підрахунками позивача вартість елементів кухні, встановлених в її квартирі, становить близько 10000,00 грн.. Ці 10000,00 грн. позивач відрахувала від сплаченого авансу за кухонний гарнітур, знижуючи його борг перед нею до 45000,00 грн. У зв'язку з невиконанням умов договору ОСОБА_2 розірвала з ОСОБА_3 договір підряду на виготовлення кухні. Зазначає, що відповідач, отримавши замовлення від позивача на виготовлення кухні в березні 2021 року і закінчення монтажу 05.06.2021 року, приступила до робіт лише 22.06.2021 року, про що свідчить накладна на ім'я відповідача від 22.06.2021 року на закупівлю матеріалів на монтаж замовленої позивачем кухні. Вважає, що відповідач при укладенні договору взагалі не мала наміру виконувати замовлення у встановлені в договорі строки.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч.1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
13.01.2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на те, що 04.03.2021 року сторони домовилися про виготовлення меблів - кухонного гарнітуру за індивідуальним замовленням позивача, вартість матеріалу склала 55000,00 грн., яку відповідач отримала від відповідача, а вартість робіт по встановленню кухні склала 15000,00 грн.. Зазначає, що сторони не встановлювали конкретної дати встановлення кухні, лише погодили, що це має бути липень-серпень 2021 року. Після закінчення ремонту в квартирі позивача відповідач прибув до квартири та встановив виготовлений ним каркас кухні, шафи, полички, зняв остаточні розміри та замовив їх виробництво вже з врахуванням змін, які були внесені позивачем. За кілька днів до моменту надходження фасадів кухні від виробника відповідачу, наприкінці серпня 2021 року позивач повідомила, що відмовляється від договору та почала вимагати повернути її кошти. На неодноразові спроби відповідача виконати умови договору і встановити кухню категорично відмовилася і вимагає повернення коштів. Зазначає, що станом на 22.08.2021 року відповідачем встановлені каркаси і шафи кухні в квартирі позивача, виготовлені і перебувають у відповідача фасади і остання готова до їх встановлення, тобто частина договору щодо встановлення фасадів кухні, яку позивач категорично відмовляється оплачувати у відповідності до умов договору.
Позивач у встановлений законом строк відповідь на відзив не подала.
08.06.2022 року ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Савіна О.І. від розгляду справи.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_4 надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та участі позивача за наявними матеріалами по справі.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово телефонувала і писала ОСОБА_2 про те, що фасади виготовлені по її замовленню і знаходяться у м. Южноукраїнську, і що відповідач готова їх встановити, але позивач відмовляється їх отримати. Як на окрему підставу для відмови у задоволенні позову вказав на вимоги п. 3 ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно до яких у разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця).
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані письмові докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 04.03.2021 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений усний договір на виготовлення меблів - вбудованої кухні довжиною 7 метрів за індивідуальним проектом на суму 70000,00 грн..
Сторони узгодили, що замовлення повинно бути виконано не пізніше 05.06.2021 року.
На виконання умов договору, позивач сплатила відповідачу 55000,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку 04.03.2021 року (а.с. 11).
З дня укладення договору та внесення попередньої оплати, і до теперішнього часу, меблі, які замовила позивач, відповідачем не доставлено. Всупереч вимогам договору відповідач порушила строк виконання робіт, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.
В матеріалах справи є претензія ОСОБА_2 від 24.07.2021 року на ім'я ОСОБА_3 , згідно до якої позивач вказує на порушення строку виготовлення кухні та просить, у відповідності до вимог ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» в десятиденний строк поставити їй замовлену у відповідача кухню, а в разі її відсутності повернути гроші. Після зазначеного терміну і невиконання умов договору, позивачем буде розірвано договір підряду на виготовлення кухні і остання змушена буде звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди (а.с. 6-7).
Споживачем, права якого захищаються на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», є громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний та письмовій правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 865 ЦК України визначено, що за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 3 ст. 865 ЦК України, до відносин за договором підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Статтею 846 ЦК України визначено строки виконання роботи.
Так, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що відповідачем не доставлено замовлення позивачу в строк - не пізніше 05.06.2021 року та на день розгляду справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Такі вимоги Закону кореспондуються із ч. 2 ст. 849 ЦК України, згідно якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представник відповідача, як доказ поважності причин невиконання ОСОБА_3 замовлення визначеного договором на виготовлення меблів, надав копію диску з відеозаписом розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_2 ..
Однак, представник позивача ОСОБА_4 18.07.2022 року надала до суду клопотання про визнання даного доказу недопустимим, пославшись на те, що Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.09.2019 року у справі № 520/5474/19 вказав, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи. Згоди на запис свого голосу позивач ОСОБА_2 не надавала і не знала про те, що телефон чи інший прилад увімкнений і записує її голос. Крім того, ст. 31 Конституції України гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а ст. 32 Конституції України забороняє втручання в особисте життя, не допускає збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Суд погоджується з клопотанням представника позивача та вважає даний доказ недопустимим.
Крім того, суд вважає помилковим посилання представника відповідача на вимоги п. 3 ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно до яких у разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця), оскільки ці вимоги застосовуються у разі укладення договору на відстані.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо відмови саме позивачем виконати умови договору, оскільки останньою направлялася на адресу ОСОБА_3 претензія щодо виконання умов договору та відповідно до вимог ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлювався десятиденний термін для поставлення замовленої кухні. Однак, відповідач у цей строк умови договору не виконала, у зв'язку з чим ОСОБА_2 був розірваний даний договір.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач сплатила відповідачу 55000,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку 04.03.2021 року.
За підрахунками позивача, вартість елементів кухні, які були виготовлені та установлені відповідачем, становить 10000,00 грн.. Ці 10000,00 грн. позивач відрахувала від сплаченої нею суми 55000,00 грн. за кухонний гарнітур, у зв'язку з чим з просить стягнути з ОСОБА_3 збитки, завдані невиконанням договору виготовлення кухонних меблів, у розмірі 45000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків, завданих невиконанням договору виготовлення кухонних меблів, у розмірі 45000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розв'язуючи спір в частині вимог стягнення неустойки, суд прийшов до такого.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, позов в цій частині також підлягає задоволенню, а саме у сумі 2100 грн. (70000,00 грн. (вартість замовлення) х 3% (загальної вартості замовлення) : 100%).
Щодо стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Питання відшкодування моральної шкоди регулюється спеціальним у виниклих правовідносинах Законом України «Про захист прав споживачів», а саме, статтями 4 та 22.
У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок: «Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».
Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., яка була завдана позивачу неправомірним невиконанням відповідачем умов договору, внаслідок якого позивач зазнала незручностей та відчуття безпорадності.
З урахуванням того, що позивач на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Тому, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у порядку Закону України «Про захист прав споживачів», задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , збитки, завдані невиконанням договору виготовлення кухонних меблів, у розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 коп., неустойку у розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп., всього підлягає стягненню 50100 (п'ятдесят тисяч сто) гривень 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 03 серпня 2022 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олександр САВІН