Справа № 463/3838/22
Провадження № 2/463/1175/22
04 серпня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 12136,86 грн., та за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16191,53 грн., а також судового збору в розмірі 2481 грн.
Позов мотивує тим, що відповідачі проживають та зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг, що надаються ЛКП «Львівтеплоенерго» за даною адресою, зокрема послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, для чого відповідачам присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилались повідомлення про оплату послуги централізованого опалення. Розрахунки кількості та вартості наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання здійснювались позивачем відповідно до вимог постанови КМУ від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води». Зокрема нарахування вартості послуг з централізованого опалення проводиться відповідно до показів будинкового приладу обліку теплової енергії та встановлених тарифів, а нарахування вартості послуги з централізованого постачання гарячої води - відповідно до показів квартирних вузлів обліку гарячого водопостачання відповідно до спожитої кількості та чинного тарифу на послугу. Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами зобов'язань порушені права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк, внаслідок чого за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року розмір заборгованості останніх за спожиті послуги з централізованого опалення становить 12136,86 грн., а за послуги з централізованого постачання гарячої води - 16191,53 грн. Заборгованість відповідачів підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви. Неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність розрахунків відповідачів за надані послуги з централізованого опалення ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. 7 лютого 2022 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Личаківського районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу та стягнення заборгованості з відповідачів, однак 1 квітня 2022 року Личаківський районний суд своєю ухвалою скасував судовий наказ №463/14306/21 та роз'яснив заявнику його право звернутися до суду в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи наведене позивач звертається до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 27 травня 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 14 червня 2022 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито у ній провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами на 5 липня 2022 року. Копію вказаної ухвали, а також копію позовної заяви з додатками того ж дня скеровано сторонам для відома, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення отримано такі відповідачами 22 червня 2022 року.
24 червня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про здійснення переходу з розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Подане клопотання мотивувала зокрема тим, що вона є співвласником, а не єдиним власником квартири. Вказала, що Личаківським районним судом міста Львова у справі №463/3397/15-ц за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу було стягнуто заборгованість з співвласників квартири, однак оскільки лише вона офіційно працевлаштована, всю суму боргу було стягнуту з її заробітної плати та таким чином інші співвідповідачі уникли виплати. Зазначила, що оплачує комунальні послуги по мірі наявної в неї можливості, однак інші співвідповідачі, які також проживають у даній квартирі та користуються наданими послугами, офіційно не працевлаштовані, а відтак відмовляються оплачувати комунальні послуги.
Ухвалою суду від 24 червня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено. Копію даної ухвали було вручено відповідачу ОСОБА_1 4 липня 2022 року.
У зв'язку з тим, що станом на визначену дату розгляду справи строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, не сплив, ухвалою суду від 5 липня 2022 року розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами відкладено на 4 серпня 2022 року. Копію ухвали скеровано сторонам справи для відома.
15 липня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення, в яких остання вказує, що долучені нею квитанції свідчать про те, що саме нею здійснюється часткова та інколи повна оплата на надані послуги позивачем. Звертає увагу на те, що 24 лютого 2022 року Президент України указом №64/2022 ввів воєнний стан на території України, який затвердила Верховна Рада Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Відтак вказує, що війна, яка фактично триває з 2014 року, є форс-мажорною обставиною непереборної сили, а відтак вона відповідно до положень ч. 1 ст. 617 ЦК України має бути звільнена від відповідальності за порушення нею зобов'язання. Звертає увагу на те, що Торгово-промислова палата України своїм листом №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року засвідчила форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Вказує, що цим листом ТПП України підтвердила, що ці обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення - надзвичайні, невідворотні та об'єктивні обставини для фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Також вказує, що 6 березня 2022 року КМУ прийняв рішення, яким заборонив: нараховувати та стягувати штраф, пеню, інфляційних втрати, відсотки річних за несвоєчасну або неповну оплату за комунальні послуги; припиняти надання комунальних послуг у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Вважає, що несплата комунальних платежів не може завдавати шкоди державі чи виконавцю комунальних послуг, натомість примус до сплати комунальних платежів не відповідає справедливості, оскільки людям необхідно зберегти кошти. Окрім того повторно звернула увагу на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 21 жовтня 1996 року не є власником квартири, як це зазначає позивач, а співвласником такої, та на відміну від інших відповідачів сплачує за надані послуги.
З наведеного вище вбачається, що про розгляд даної справи судом сторони повідомлені належним чином, станом на 4 серпня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення, в яких викладено її заперечення на позов та надано з такими наявні у неї докази, а іншими відповідачами та позивачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або ж про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів до суду не подано, відтак суд вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом без проведення судового засідання, тобто за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію № 1 від 16 листопада 2021 року (а.с. 11), а також отриманими судом відповідями Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України у Львівській області про реєстрацію їх місця проживання від 3 червня 2022 року (а.с. 28-32). При цьому як вбачається з вказаної вище довідки та наданої відповідачем копії свідоцтва про право власності на квартиру від 21 жовтня 1996 року, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів (а.с. 43), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є в тому числі співвласниками зазначеної квартири, інші відповідачі проживають у такій як члени сім'ї останніх.
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» стверджує, що за вказаною вище адресою ним надаються відповідачу послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що визнається стороною відповідача в заявах по суті, а відтак згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість, що виникла за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року, відтакправовідносини, що виникли між сторонами справи, регулюються Житловим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року, Законом України «Про теплопостачання»,та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року, з відповідними змінами та доповненнями.
Так відповідно до визначень, викладених в пунктах 2 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, в тому числі підпунктом 79 п. 1 такої - тарифи на послуги, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 даної статті Кодексу). Також відповідно до ч. 3 такої цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 541 Кодексу солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 543 Кодексу визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. При цьому відповідно до ч. 4 даної статті кодексу виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Так відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з положеннями дев'ятого абзацу ч. 2 ст. 25 даного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву споживача прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 даної статті Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічний обов'язок споживача закріплено в ст.ст. 68, 162 ЖК України, згідно з якими наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. При цьому згідно з ст. 156 Кодексу члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Також відповідно до ст. 160 такого повнолітні члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
При цьому відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Так згідно представлених позивачем розрахунків заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_3 , за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року, відповідачами не здійснювалося оплати наданих послуг за даний період, внаслідок чого станом на листопад 2021 року розмір заборгованості останніх за спожиті послуги з централізованого опалення становив 12136,86 грн. (а.с. 13), а за послуги з централізованого постачання гарячої води - 16191,53 грн. (а.с. 14).
Львівське міське комунальне підприємство «Льввітеплоенерго» зверталось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 30538,55 грн., однак ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2022 року судовий наказ №2-н/463/575/22, виданий Личаківським районним судом м. Львова 7 лютого 2022 року, було скасовано за заявою боржника ОСОБА_2 (а.с. 10).
Оцінюючи заперечення відповідача ОСОБА_1 слід зауважити що, як вже зазначалось вище, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок як безпосередніх власників житла, так і повнолітніх членів їх сім'ї оплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг. При цьому за неналежне виконання своїх зобов'язань такі відповідають солідарно. Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості не лише до ОСОБА_1 , а й до інших власників квартири та повнолітніх (дієздатних) членів їх сімей, що проживають у такій. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах по утриманню будинку (квартири) згідно з ст. 156 ЖК України вирішуються в судовому порядку.
Судом не беруться до уваги подані відповідачем ОСОБА_1 разом з клопотанням та письмовими поясненнями копії квитанцій, оскільки такі не стосуються оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року.
Щодо посилань відповідача на те, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами вона звільняється від оплати вартості житлово-комунальних послуг слід зазначити наступне.
Так дійсно відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас частиною даної статті визначено, що не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас з аналізу даної норми вбачається, що особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання такого загалом. При цьому, як вказує сама відповідач у своїх письмових поясненнях, форс-мажор не звільняє від оплати комунальних послуг під час війни та не означає, що нараховані борги не треба оплатити.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 1 квітня 2020 року по 1 листопада 2021 року, а воєнний стан в Україні введено Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, саме з 24 лютого 2022 року. А Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якого з 2014 року на території України проводилась антитерористична операція, місце проведення такої - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, м. Львів до переліку таких населених пунктів не входило.
Окрім того 5 березня 2022 року Кабінету Міністрів України винесено постанову № 206 від «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Пунктом 1 такої встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. З наведеного вбачається, що дана постанова заборони щодо стягнення безпосередньо самої заборгованості, утвореної внаслідок несвоєчасного та/або неповного внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, не містить.
При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що несплата комунальних платежів не може завдавати шкоди державі чи виконавцю комунальних послуг, оскільки у зв'язку з несплатою такої виконавець комунальних послуг буде позбавлений коштів, необхідних для виплати заробітної плати працівникам, утримання переданого йому у відання комунального майна, та поточного надання комунальних послуг споживачам.
Відтак, оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено, суд приймає вказані вище розрахунки заборгованості відповідачів як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
При цьому враховується позиція Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, і згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути в рівних частках понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 2481 грн., оплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією (а.с. 8).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 332, 509, 526, 541, 543 ЦК України, ст.ст. 68, 160, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
ухвалив:
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 12136 (дванадцять тисяч сто тридцять шість) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок, та за надані послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16191 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто одна) гривня 53 (п'ятдесят три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05506460; р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Київ, МФО 305299.
Відповідачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_4 ;
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_5 ;
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_6 ;
ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_7 .
Суддя: Стрепко Н.Л.