27 липня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/279/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Карпа М.Ю.
Розглянув справу
за позовом: Керівника Бучацької окружної прокуратури, 48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул.Міцкевича, 10А, в інтересах держави в особі:
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, 46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3
позивача 2: Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, 48601, Тернопільська область, м. Заліщики, вул. С.Бандери, 15 "Б"
до відповідача: Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", 48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Шевченка, 42
про відшкодування 190 665,31 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
За участю прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури Куликовської Лілії Богданівни;
представника від:
Позивача 1: Мартинюка Зеновія Івановича, завідувача сектору правового забезпечення - юрисконсульта
Позивача 2: не з'явився
Відповідача: не з'явився
Суть справи:
Керівник Бучацької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області до Державного підприємства "Чортківське лісове господарство" про відшкодування 190 665,31 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги мотивовані неналежними виконанням посадовими особами відповідача своїх посадових обов'язків, що привело до незаконної рубки невстановленими особами 26 дерев різних порід та пошкодження 3 дерев, в результаті завдано шкоду в розмірі 190 655,31 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.06.2022, головуючим суддею для розгляду справи № 921/279/22 визначено суддю Чопко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/279/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/279/22 призначено на 27.07.2022.
В судовому засіданні 27.07.2022 прокурор та представник Державної екологічної інспекції у Тернопільській області позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Заліщицька міська рада Тернопільської області участі представника в судовому засіданні не забезпечила, водночас клопотанням №03-23/1270 від 07.07.2022 повідомила, що заперечень щодо позовної заяви не має та просить суд розглянути спір за відсутності її представника.
27.07.2022 відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся у відповідності до ст.120 ГПК України.
Судом здійснено відстеження поштової кореспонденції на сайті Укрпошти "Пошук поштових відправлень" та встановлено, що рекомендоване поштове відправлення за №4602510332452 (копія ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28 червня 2022 року) вручене відповідачу 01.07.2022.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Приписами ст.248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Частиною 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За даних обставин, зважаючи на те, що: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; участь останнього не визнавалась судом обов'язковою; наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд прийшов до висновку, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представника позивача 1, господарським судом встановлено наступне.
На підставі наказу №30 від 04.03.2020 працівниками Тернопільского обласного управління лісового та мисливського господарства проведено рапотову ревізію лісових масивів Заліщицького лісництва ДП "Чортківський лісгосп".
Під час проведення ревізії встановлено що відповідачем не належно здійснювалися заходи, спрямованні на збереження лісів, запобігання незаконних порубок внаслідок чого допущено незаконну рубку невстановленими особами 26 дерев: різних-порід та пошкодження 3 дерев до ступеня припинення росту в кварталі 93 виділі 2 та кварталі 56 виділі 10 на території Заліщицького лісництва ДП "Чортківське лісове господарство", а саме:
- 14 дерев породи "клен" та 3 дерева породи "граб звичайний" (всього 17 дерев, загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 3,229 куб. м) в кварталі 93 виділі 2 в урочищі "Вошилівка" Заліщицького лісництва ДП "Чортківське лісове господарство";
- 9 дерев породи "дуб звичайний" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 19,51: куб. м.) в кварталі 56 виділі 10 в урочищі "Дуплиська" Заліщицького: лісництва ДП "Чортківське лісове господарство".
За результатами проведеної ревізії, складено акти огляду місця івчинення правопорушення лісового законодавства від 04.03.2020 та 06.03.2020. Дані акти підписані представниками підприємства без зауважень та заперечень.
Про проведену ревізію та її наслідки Тернопільським обласним управлінням лісового та мисливського господарства листом №02-2/355 від 11.03.2020 повідомлено Управління СБУ в Тернопільській області та Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.
Заліщицьким ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області за вищезгаданим фактом 18.03.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове-розслідування кримінального і провадження №12020210080000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбачёного ч.1 ст.246 КК України.
Старшим слідчим СВ Заліщицького ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, за участі представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, проведено огляд місця події та встановлено що у кварталі 56 виділі 10 Заліщицького лісництва ДП "Чортківське лісове господарство" виявлено 9 пнів незаконно зрубаних дерев породи "дуб" та З пні дерев породи "граб", пошкоджених до ступеня припинення росту; у кварталі 93 виділі 2 Заліщицького лісництва ДП "Чортківське лісове господарство" в межах національного природного парку "Дністровський каньйон" виявлено 17 пнів незаконно зрубаних дерев породи "граб" та "клен", про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 03.06.2020.
Як вбачається з матеріалів справи особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.
Уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу", проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 56 виділі 10 лісових насадженнях Заліщицького лісництва Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", яка складає 167 886,31 грн;
Також відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд", проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 93 виділі 2 лісових насадженнях Заліщицького лісництва Державного підприємства "Чортківське лісове господарство" на території національного природного парку "Дінстровський каньйон", яка складає 22 779 грн
Розмір завданої шкоди згідно проведених розрахунків становить 190 665,31 грн та постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.
Дослідивши наявні у справі докази в сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України"Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Заліщицької міської ради Тернопільської області, яка є органом місцевого самоврядування.
Бучацька окружна прокуратура Тернопільської області листом №952ВИХ-22 від 13.05.2022 повідомила Заліщицьку міську раду про встановлені факти незаконної рубки дерев на території ради та повідомили про розмір завданої школди та вжиття відповідних заходів реагування.
Заліщицька міська рада листом №03-23/939 від 23.05.222 повідомила окружну прокуратуру, що не вживала жодних заходів, в тому числі і звернення до суду, щодо стягнення з Державного підприємства завданої шкоди.
А згідно повідомлення №03-23/1064 від 08.06.2022 міська рада повідомила, що заходи щодо стягнення завданої шкоди вживатися не будуть.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу 2 відповідного повідомлення, міська рада жодних заходів не вживала та як свідчить матеріали справи не планувала їх вживати, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак свідчить про їх бездіяльність.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з п. 3.1 статуту Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.
Одним з напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження вначслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів (п.п. 3.2.2., 3.2.3. Статуту).
Пунктом 4.6 Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.
Обов'язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів; (п. 6.2.1. Статуту).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності, суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Згідно з ст.ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).
Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129,238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", Тернопільська область, м.Чортків, вул. Шевченка, 42 (код 00993053) до спеціального фонду місцевого бюджету Заліщицької міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області, Тернопільська область, м.Заліщики, вул. С.Бандери, 15Б (код 04058396) - 190 665 (сто дев'яносто тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 31 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3.Стягнути з Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", Тернопільська область, м.Чортків, вул. Шевченка, 42 (код 00993053) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4 (код 02910098) судовий збір в розмірі 2859 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 98 коп. судового збору
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 3 серпня 2022 року.
Суддя Ю.О. Чопко