Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3883/2022
02 серпня 2022року місто Київ
справа № 757/47384/19-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року про задоволення подання, постановлену під головуванням судді Матвійчук Г.О., у справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувачі: Акціонерне товариство «Альфа Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,-
У вересні 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кузьменко О.С. звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2010 року №6-51/10.
В мотивування вимог посилався на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ знаходиться зведене виконавче провадження №59860129 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , який є боржником у вказаному провадженні.
Вказував, що боржник не подав йому декларації про доходи та майно боржника.
Зазначав, що 02 травня 2018 року та 17 серпня 2018 року ним винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими накладено арешт на все майно боржника в межах сум стягнення.
Посилався на те, що 16 грудня 2018 року ним винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до всіх діючих банківських установ.
Вказував, що ним на адресу боржника неодноразово направлялись виклики, якими було зобов'язано боржника з'явитися до державного виконавця, проте, останній на вказані виклику жодного разу не з'явився.
Зазначав, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом з сім'єю. Майно, яке знаходиться в квартирі, міститься в переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами згідно Закону України «Про виконавче провадження». Вказана квартира перебуває в іпотеці АТ «ОТП Банк».
Посилався на те, що земельна ділянка, площею 0,2000 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована в с. Забороль, Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, яка належить на праві власності боржнику, перебуває в іпотеці АТ «ОТП Банк».
Вказував, що АТ «ОТП Банк», як іпотекодержатель не надав згоду щодо реалізації вказаного нерухомого майна.
Зазначав, що на сьогодні рішення щодо погашення заборгованості перед стягувачем, боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кузьменка О.С. задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2010 року №6-51/10 про стягнення заборгованості та за виконавчим написом приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О. від 31 жовтня 2017 року №17860 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказував що виконавцем не надано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів, що могли б підтвердити факт свідомого ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього відповідними рішеннями.
Зазначав, що боржник визнає факт наявності заборгованості, жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, проте не має можливості його виконати у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
Посилався на те, що жодних відомостей про фактичне направлення та вручення (або невручення) викликів, матеріали справи не містять. Зокрема, відсутні копії зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення або конвертів, що повернулись без вручення тощо.
Вказував що неподання боржником декларації про доходи і майно, неприбуття за вимогою не може давати підстави стверджувати про вчинення боржником свідомих дій, направлених на ухилення від виконання судового рішення, які можна було б вважати достатніми для вжиття обмежувальних заходів.
Зазначав, що ні держаний виконавець, ні суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначають, яким чином обмеження боржника у пересуванні вплине на можливість виконання рішення суду.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С., стягувачі: АТ «Альфа Банк», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що дії боржника ОСОБА_1 свідчать про ухилення останнього від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновкомсуду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №59860129 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до складу якого входять:
виконавче провадження №57021973 по виконанню виконавчого листа Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2010 року №6-51/10 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості, яка складається з заборгованості по кредиту - 1445000 доларів США, заборгованості по процентам - 70433,24 доларів США;
виконавче провадження №56297313 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець P.O. від 31 жовтня 2017 року №17860 про стягнення на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 коштів у розмірі 115433,63 доларів США.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 02 травня 2018 року відкрито виконавче провадження №56297313.
Згідно супровідного листа від 02 травня 2018 року №5648-33-18/20-1/9 державним виконавцембуло направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Конверт з постановою повернувся на адресу виконавчої служби з відміткою «за терміном зберігання».
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 17 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження №57021973.
Згідно супровідного листа від 17 серпня 2018 року №22243-33-18/20-1/9 державним виконавцембуло направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Конверт з постановою повернувся на адресу виконавчої служби з відміткою «за терміном зберігання».
02 травня 2018 року та 17 серпня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими накладено арешт на все майно боржника в межах сум стягнення.
Головним державним виконавцем 06 грудня 2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до всіх діючих банківських установ. За інформацією банківських установ кошти боржника на рахунках у банках відсутні.
З метою надання пояснень з приводу виконання вказаних виконавчих документів, надання інформації про майновий стан та надання підтверджуючих документів про сплату заборгованості державним виконавцем на адресу боржника: АДРЕСА_1 неодноразово - 14 червня 2018 року , 01 жовтня 2018 року, 20 березня 2019 року надсилались виклики за штрихкодовими номерами 0100163243665, 0100166283978, 0405341653754, якими зобов'язано боржника з'явитися до державного виконавця. Виклики повернулися до виконавчої служби з відміткою «за терміном зберігання».
ОСОБА_1 на неодноразові виклики головного державного виконавця жодного разу не з'явився.
Вимогами державного виконавця від 14 червня 2018 року та 20 березня 2019 року (за штрихходові номери 0100163243665, 0405341653746) зобов'язано боржника з моменту одержання вимоги заповнити декларацію про доходи та майно боржника та надати повну інформацію про майновий стан, місцезнаходження та наявність майна, тощо.
ОСОБА_1 не надано державному виконавцю декларації про доходи та майно боржника за минулі роки, не надано інформації про майновий стан, місцезнаходження та наявність майна.
Відповідно до постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 червня 2018 року було створено при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчу групу по виконавчому провадженню №56297313
Виходом старшого державного виконавця Грицені Г.Г., що увійшла до виконавчої групи утвореної при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 разом із сім'єю: дружина - ОСОБА_4 , діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Майно, яке знаходиться в квартирі, міститься у переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами згідно Закону України «Про виконавче провадження». Квартира за вказаною адресою перебуває в іпотеці ЗАТ «ОТП Банк», про що складено акт державного виконавця від 12 липня 2018 року.
Вказаний акт був підписаний також боржником ОСОБА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 75,1 кв.м, що належить йому на підставі договору дарування, №4626, посвідченому 22 вересня 2006 року, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В. Вказану квартиру передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» на підставі договору іпотеки від 06 липня 2007 року №1546 посвідченого приватним нотаріусом Куртою Н.В.
Також боржнику належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер 07:228:818:00:01:001:0333, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в с.Забороль Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, реєстраційний номер земельної ділянки 1196. Вказану земельну ділянку передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» на підставі іпотечного договору реєстровий №1219, посвідченого 06 липня 2007 року приватним нотаріусом Гаврилюк М.В. та додаткового договору №1 від 20 травня 2011 рокудо договору іпотеки від 06 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Гаврилюк М.В.
Державним виконавцем надіслано АТ «ОТП Банк» запит щодо надання згоди або заперечення щодо звернення стягнення державним виконавцем на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 75,1 кв.м, належну ОСОБА_1 , а також земельну ділянку площею 0,2000 га, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в с. Забороль Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий номер 07:228:818:00:01:001:0333, що перебувають в іпотеці АТ «ОТП Банк».
Однак, АТ «ОТП Банк», як іпотекодержатель письмово не надав згоду щодо реалізації вказаного нерухомого майна, що перебуває в іпотеці банку.
За повідомленням Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, ОСОБА_1 має документований паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 19 грудня 2012 року органом видачі 0701.
Розмір заборгованості в загальній сумі 1630866,87 доларів США, колегія суддів визнала значною, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2010 року та виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець P.O. від 31 жовтня 2017 року №17860 залишаються не виконаними протягом тривалого часу.
Головним державним виконавецм надані завірені копії документів виконавчого провадження, в яких містяться докази вжиття заходів на виконання набравшого законної сили судового рішення та виконавчого напису нотаріуса, у т.ч. надіслання боржнику повідомлень і викликів до державного виконавця щодо виконання судового рішення.
З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що всі процесуальні документи, які виносилися головним державним виконавцем направлялися за адресою проживання боржника АДРЕСА_1 та поверталися з відміткою «за терміном зберігання».
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини.
Дії боржника ОСОБА_1 були направлені на неотримання повідомлень від виконавчої служби, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що жодних відомостей про фактичне направлення та вручення (або невручення) викликів, матеріали справи не містять, спростовуються вищевикладеним та доказами, які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 будучи обізнаним про відкриття виконавчого провадження відносно нього та необхідність виконати рішення суду та виконавчого напису нотаріуса, не вчиняв дій на виконання вимог державного виконавця та фактично ухилявся від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що при зверненні до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань колегія суддів відхиляє, оскільки будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо виконання своїх зобов'язань останнім надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відсутні.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2022 року.
Головуючий:
Судді: