Постанова
Іменем України
02 серпня 2022 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7066/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року
в складі судді Шролик І.С.
у справі №756/14884/21 Оболонського районного суду м. Києва
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Оболонського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила забезпечити майбутній позов про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , а саме на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 74 машиномісця в кількості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частку у спільній сумісній власності на нежитлові приміщення з №1 по №5 за адресою: АДРЕСА_3 ; два машиномісця по АДРЕСА_4 ; Ѕ частку у спільному сумісному майні на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 та корпоративні права, які стосуються суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «Марінер», ТОВ«Креміньпропангаз», ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс» та ТОВ «ІТ Інвест».
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_2 може вживати всіх можливих заходів ухилення від такого поділу, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що в разі прийняття судом позитивного рішення, спірне майно буде поділене між подружжям, але внаслідок вчинення відповідачем правочинів, які направлені на відчуження спірного майна унеможливить відновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд безпідставно застосував положення ч. 7 ст. 43 ЦПК України та як наслідок дійшов помилкового висновку щодо повернення заяви про забезпечення позову з підстав не долучення доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Суд не врахував, що єдиною законодавчо закріпленою підставою для повернення заяви про забезпечення позову є не додержання вимог, визначених у статті 151 ЦПК України.
Зазначила, що хибним є висновок суду про те, що при подачі заяви про забезпечення позову в електронній формі заявник зобов'язаний долучити до такої заяви докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, тоді як не виконання такої умови не є підставою для повернення заяви у розумінні приписів ст. 151, ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
За вказаних обставин просиласкасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28.12.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.12.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява, яка подана в електронній формі, не відповідає вимогам ч. 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки не надано доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.
Порядок та підстави забезпечення позову врегульовані окремою главою 10 ЦПК України, частина друга статті 149 якої передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 151 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову.
Зокрема, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Аналіз частини 10 статті 153 ЦПК України свідчить, що єдиною законодавчо закріпленою підставою для повернення заявнику його заяви про забезпечення позову є недодержання вимог, які визначені статтею 151 цього Кодексу.
Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову відповідає всім вимогам щодо форми та змісту, які наведені у статті 151 ЦПК України.
Ненадання заявником до заяви про забезпечення позову доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ч. 7 ст. 43 ЦПК України), не може бути підставою для повернення заяви, оскільки стаття 151 ЦПК України, яка є спеціальною нормою щодо вирішення питання про забезпечення позову, не містить вимоги щодо необхідності подання таких доказів, навіть у разі подання заяви в електронній формі.
При цьому, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 151 ЦПК України, в якій визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову, не передбачено такої умови як надання суду копії заяви про забезпечення позову разом з додатками для надсилання іншим учасникам справи.
Більше того, згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оскільки, положеннями ст. 151 ЦПК України не передбачено подання копії заяви про забезпечення позову для інших учасників справи та враховуючи, що за приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів без повідомлення учасників справи, колегія суддів вважає недоречним висновок суду першої інстанції про обов'язок заявника надати докази надсилання заяви іншим учасникам справи.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково повернуто заяву про забезпечення позову у даній справі на підставі частини 10 статті 153 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позовупостановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі №757/395/19-ц зазначив, оскільки суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, то ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець