01 серпня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/5593/19
номер провадження: 22-ц/824/3628/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Кашперської Т.Ц., Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року у складі судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17 липня 2019 року, просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2017 року між ОСОБА_2 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 ; припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 лютого 1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. За час шлюбу позивачі на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 1996 року набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстроване за ОСОБА_2 . Вказували, що шлюб між ними було розрізано 24 грудня 1996 року. Зазначали, що у 2016 року позивачу ОСОБА_2 діагностувано онкологічне захворювання, після якого він видав довіреність на свого позашлюбного сина ОСОБА_2 з правом розпорядження належним йому майном. Вказували, що відповідач ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності, продав спірну квартиру своїй матері ОСОБА_3 . При цьому відповідачі достеменно знали, що спірна квартира належить позивачам на праві спільної сумісної власності і ОСОБА_1 згоди на відчуження такої квартири не надавала та, скориставшись хворобливим і безпорадним станом ОСОБА_2 , здійснили відчуження належної позивачам квартири. Тому позивачі вважали, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 05 травня 2017 року містить ознаки договору, вчиненого за зловмисною домовленістю представника співвласника майна та іншої сторони. Крім того, зазначали, що всупереч вимог чинного законодавства такий правочин вчинено без фактичної оплати вартості майна. Наведені обставини, на думку позивачів, є підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири від 05 травня 2017 року недійсним.
Також вказували, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 18 січня 2019 року власником спірного майна є ОСОБА_3 , але не на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, а на підставі договору дарування від 03 серпня 2018 року. Тому вважали, що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем, а відтак її право власності на цю квартиру підлягає припиненню з визнанням такого права власності за титульним власником - позивачем ОСОБА_2 . З наведених підстав позивачі просили їх позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 до вступу у справу правонаступників померлого.
26 січня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції із заявами про залучення їх до участі у справі як правонаступників померлого ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вони є спадкоємцями померлого.
02 лютого 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. подав до суду першої інстанції заяву про поновлення провадження у справі та просив залучити до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , які є його спадкоємцями.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича, а також клопотань ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про залучення правонаступників померлого ОСОБА_2 - відмовлено.
Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 - закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Єрмак Олег Віталійович подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що правовідносини, які виникли між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_2 щодо виконання довіреності є нерозривно пов'язаними з особою позивача та не можуть допускати процесуального правонаступництва. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що підставою для пред'явлення позову у цій справі є наявність зловмисної домовленості між відповідачами, а наслідком можливого задоволення позовних вимог буде відновлення порушеного права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. Тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спір виник виключно щодо виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків як повіреного.
Зазначає, що з урахуванням положень ч.1 ст.1216 ЦК України після смерті позивача ОСОБА_2 спірна квартира мала б відійти до складу спадкової маси та бути успадкованою спадкоємцями. Саме можливість включення даної квартири (чи її частини) до складу спадкової маси обумовило майновий інтерес правонаступників щодо предмету спору, для захисту якого вони подали відповідне клопотання, та залучення їх до розгляду справи у якості правонаступників. Тому представник позивачки вважає, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України й виходив із того, що оспорюваний договір купівлі - продажу квартири було вчинено на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03 жовтня 2016 року, виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_2 , а ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у справі №760/23439/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання цієї довіреності недійсною закрито провадження за відсутністю правонаступництва. Також суд першої інстанції зазначив, що видача вказаної довіреності та укладення на її підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерозривно пов'язані з особою ОСОБА_2 , оскільки видаючи відповідне доручення останній діях на власний розсуд. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сукупність вчинених ОСОБА_2 дій носять особистий характер останнього та нерозривно пов'язані з його особою, оскільки стосуються наслідків укладання ним договору доручення та видачі довіреності, що в подальшому стало підставою для укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, що свідчить про наявність саме суб'єктивних прав спадкодавця, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17 липня 2019 року просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 ; припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 липня 2020 року (а.с. 168, т.3).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі до вступу правонаступників померлого позивача ОСОБА_2 (а.с.178, т.3).
17 вересня 2020 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №865/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що після його смерті у встановленому законом порядку шляхом подання заяв про прийняття спадщини прийняли його діти: дочка ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 , а також син ОСОБА_2 (215-216, 218, т.3)
26 січня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , кожна окремо, звернулися до суду першої інстанції із заявами про залучення їх до участі у справі як правонаступників позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.198-203, т.3).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Частиною 1 ст.55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції помилково виходив із того, що оскільки оспорюваний правочин було вчинено на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03 жовтня 2016 року, виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_2 , а ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у справі №760/23439/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання цієї довіреності від 03 жовтня 2016 року недійсною, закрито за відсутністю правонаступництва, то спірні правовідносини у цій справі 760/5593/19 не допускають правонаступництва, так як видача вказаної довіреності та вчинення на її підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерозривно пов'язані з особою ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 05 травня 2017 року між ОСОБА_2 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 , позивачі зазначали, що цей правочин вчинено за зловмисною домовленістю відповідачів, а також, що всупереч вимог чинного законодавства такий правочин вчинено без фактичної оплати вартості майна.
Тобто підстави позову у даній справі не пов'язані із вимогами щодо дійсності довіреності від 03 жовтня 2016 року, виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_2 .
Таким чином, закриття провадження у справі №760/23439/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання недійсною вищевказаної довіреності від 03 жовтня 2016 року не може бути підставою для висновку, що правовідносини у даній справі нерозривно пов'язані з особою ОСОБА_2 та не допускають правонаступництва.
Апеляційний суд вважає, що у даній справі спірні правовідносини носять майновий характер та допускають правонаступництво, оскільки спадкоємці позивача ОСОБА_2 набувають право вимоги майнового характеру щодо спірної квартири АДРЕСА_1 , титульним власником якої був ОСОБА_2 . У випадку задоволення позову це майно може належати до спадкової маси після померлого ОСОБА_2 , що свідчить про майновий інтерес його спадкоємців відносно предмета спору.
Однак суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва та закрив провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення суду призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: