Головуючий у суді першої інстанції Соловей Г.В.
Єдиний унікальний номер справи № 381/4608/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/6974/2022
28 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Ігнатченко Н.В.,Савченка С.І.
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Горохової Ольги Валеріївни Відділу державної реєстрації юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців, прав на нерухоме майно та їх обтяжень про скасування державної реєстрації права власності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Вимоги обґрунтовував тим , що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .
Вказане право власності було зареєстровано 26 грудня 2019 року в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно за № 2001726632112.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, вказане рішення було скасовано, а позивача визнано особою , яка позбавлена права забезпечення житлом позачергово.
У зв'язку із скасуванням рішення, позивач звернувся в письмовій формі до Фастівського відділу державної реєстрації юридичних осіб з заявою про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , однак отримав відмову.
Як зазначає позивач, факт скасування судового рішення, яке слугувало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, є підставою для скасування відповідного рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, оскільки скасована підстава набуття третьою особою права власності, а отже й підстава проведення державної реєстрації прав.
У прохальній частині позову просив :
Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно на квартиру зха адресою : АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 з моменту скасування реєстрації права власності на квартиру, звільнити квартиру за зняти з реєстрації усіх зареєстрованих осіб за зазначеною адресою.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження з підстав п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України ( якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства )
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою про відмову у відкритті провадження, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права , і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції до іншого суду .
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на ту обставину , що суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження не з'ясував характер спірних правовідносин , оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин ,з яких виник спір. не врахував , що позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 28 липня 2022 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило, а тому колегія суддів вважає ,що відсутні підстави вважати причини неявки осіб поважними .
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 (справа №826/14759/18) зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.
Пунктом 3 частини першої статті 2 Закону №1952-IV, заявником щодо вчинення реєстраційних дій є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Таким чином, державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Суд першої інстанції правильно пославшись на судову практику , разом з тим не з'ясував характер правовідносин що виникли між сторонами , суб'єктний склад , що має вирішальне значення для розгляду справи , а відтак прийшов до помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі .
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .
Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).
Позивач заявив вимогу про скасування запису( скасування державної реєстрації) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно на квартиру зха адресою : АДРЕСА_1 .
Зобов'язання ОСОБА_2 з моменту скасування реєстрації права власності на квартиру, звільнити квартиру за зняти з реєстрації усіх зареєстрованих осіб за зазначеною адресою.
З даними вимогами позивач звернувся до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, право на нерухоме майно та їх обтяжень Горохової О.В.
Суд першої інстанції вважав останнього належним відповідачем.
Проте колегія суддів з цим висновком судів не погоджується.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, як слідує із позову , підтверджує, що спір у позивача виник саме з ОСОБА_2 щодо права власності на квартиру та правомірності дій щодо реєстрації за нею такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.
Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора , якого позивач визначив відповідачем.
Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Вказані висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року № 369/14294/17.
Крім того суд не врахував , що позивачем заявлені вимоги і до ОСОБА_2 щодо звільнення ( виселення ) квартири , які відносяться до правовідносин , які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства .
За таких обставин, ухвала суду про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,375,379,381 - 384 ЦПК України , суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 серпня 2022 року.
Головуючий
Судді