справа №367/2208/21 Головуючий у І інстанції - Мерзлий Л.В
апеляційне провадження №22-ц/824/6095/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
28 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бучанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Буча міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Ребезова В.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї,-
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Бучанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Буча міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Ребезова В.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвоката Приймак О.Ю. подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив заборонити власнику земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, яким є ОСОБА_1 , та іншим особам вчиняти будь-які дії відносно об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у тому числі тих, які частково перебувають на земельній ділянці кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, створювати перешкоди щодо користування позивачем своїм майном, здійснювати на земельній ділянці кадастровий номер 3210800000:01:063:0002 будь яке будівництво до вирішення справи по суті.
Заяву обґрунтовано тим, що у 2020 році ОСОБА_2 дізналася, про те, що вона позбавлена можливості змінити межі власної земельної ділянки, оскільки, частина земель, за рахунок яких мала здійснитись зміна конфігурації, почала відноситися до земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, категорія - землі житлової та громадської забудови, наданої згодом тією ж міською радою у власність ОСОБА_3 .
Більш того, частина будинку ОСОБА_2 розташована на земельній ділянці, яка після реєстрації зміни конфігурації мала належати Позивачу на праві власності. Однак, внаслідок передачі цієї частки землі разом з іншою земельною ділянкою, якій присвоєний кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, у власність ОСОБА_3 , Позивач позбавлена можливості на законних підставах розпоряджатись власним будинком внаслідок фактичного перебування його частини на сусідній земельній ділянці.
Також внаслідок незаконного надання у власність ОСОБА_3 вказаних земель, ОСОБА_2 позбавлена можливості внести зміни до Державного земельного кадастру щодо нових меж зміненої конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 3210945300:01:063:0006. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 10.12.2020 в погодженні нових меж цієї земельної ділянки, листом Бучанської міської ради від 14.01.2021 № В-3327 відмовлено у цьому, з підстави неактуальної інформацію технічної документації із землеустрою.
Вказує про те, що необхідність у забезпеченні позову виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 здійснюєються будівельні роботи, в тому числі, частково на належній ОСОБА_2 спірній частині земельної ділянки. Та як наслідок, в разі невжиття судом шляхом застосування визначених законом заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зможе завершити будувати на спірній частині вказаних земельних ділянок будівельні об'єкти, та отримати право власності на розташовані під ними земельні ділянки в силу ч. 1 ст. 120 ЗК України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Приймак О.Ю. про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено власнику земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, яким є ОСОБА_1 , та іншим особам вчиняти будь-які дії відносно об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які частково перебувають на земельній ділянці кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, створювати перешкоди щодо користування ОСОБА_2 своїм майном, здійснювати на земельній ділянці кадастровий номер 3210800000:01:063:0002 будь яке будівництво до вирішення справи по суті.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказує на порушення судом норма матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали.
В обгрнутування апеляційної скарги вказує, що оскаржуваною ухвалою порушено його право на вільне володіння своїм майном. Зазначає, що позивач під час розгляду заяви про забезпечення позову не обґрунтував та не підтвердив доказами своє припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом, яких звернувся до суду. Вказує на недоведеність вимог заявника та на не співмірність заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи докази та обгрнутування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушеного права та охоронюваних інтересів позивача суд першої інстанції прийшов до висновку за можливе задовольнити заяву.
Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.
Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (Постанова Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20).
Як видно з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 фактично виник спір, щодо меж земельної ділянки, яка ще у встановлено порядку не оформлена позивачем.
Одночасно судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи і позивачем ОСОБА_2 те, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:063:0002, площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, набута у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному 26.11.2020р. з ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кінащук В.С. та зареєстрований в реєстрі за №2694.
Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Бучанської міської ради від 24.09.2020р.
Суміжна зі спірною земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:063:0006 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2013р.
Рішенням Бучанської міськради Київської області №2561-81- VI від 22.10.2015р. надано дозвіл позивачу на зміну конфігурації земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210945300:01:063:0006, що розташована по АДРЕСА_1 , без зміни площі, та гр. ОСОБА_4 на зміну конфігурації земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210945300:01:063:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , без зміни площі.
З 22.10.2015р. позивачем не змінено конфігурацію земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210945300:01:063:0006, та не внесено зміни до Державного земельного кадастру.
23.07.2020р. Бучанською міською радою розглянуто заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 , відповідно до графічного додатку, на якому було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та враховуючи затверджену містобудівну документацію: Генеральний план міста та План зонування, було прийнято рішення №5184-81-VII та надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 , за рахунок земель не наданих у власність або користування, землі житлової та громадської забудови.
Одночасно відповідач ОСОБА_1 у передбачений ст. 131 ЗК України набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу від 26.11.2020р.
Відповідач ОСОБА_1 після придбання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 звернувся до ТОВ «Будпром проект» з вимогою проведення обстеження земельної ділянки та встановлення межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002, в ході якого відповідно до Акту про поновлення меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 12.04.2021р. встановлено межі земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:063:0002 в межах АДРЕСА_2 і перенесено їх в натуру (на місцевість).
На підставі підготованої ТОВ «Будпром проект» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку змінив конфігурацію своєї земельної ділянки шляхом зменшення ширини своєї земельної ділянки та передачі цієї частки у комунальну власність Бучанській міськраді, поступившись 1,2 м завширшки при довжині 35,95 м, з метою подальшого можливого передання цієї частки земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для обслуговування її житлового будинку за рахунок земель комунальної власності.
Як пояснив представник ОСОБА_1 , що у такий спосіб ОСОБА_1 відступив від паркана позивача уздовж межі їхньої земельної ділянки для забезпечення права позивача на набуття цієї частини земельної ділянки у відповідності до рішення Бучанської міської ради Київської області №2561-81-VI від 22.10.2015 року.
Таким чином, розмір земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 замість розмірів відповідно до ОСОБА_5 земельної ділянки на момент отримання її у власність як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 : від А до Б і від В до Г - 35,95 м, та від Б до В і Г до А - 16,70 м, став відповідно до Абрісу земельної ділянки на 28.05.2021р.: від А до Б і від В до Г - 38,72 м, та від Б до В і Г до А - 15,5 м. Залишена частка земельної ділянки між межами, суміжної з земельними ділянками з кадастровими номерами 3210800000:01:063:0002 і 3210800000:01:063:0006 передана до земель Бучанської міськради.
Межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 відповідно до Абрісу земельної ділянки на 28.05.2021р.: від А до Б і від В до Г - 38,72 м, та від Б до В і Г до А - 15,5 м, зареєстровані в Державному земельному кадастрі, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222860572021 від 28.05.2021р.
Вже на підставі нововизначених меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 рішенням виконавчого комітету Бучанської міськради Київської області від 15.06.2021р. № 438/2 об'єкту нерухомого майна - з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002, що належить на праві власності ОСОБА_1 , присвоєна адреса: АДРЕСА_2 .
22.07.2021р. відповідачем у відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області з урахуванням нових меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:063:0002 отримано Будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яким визначено комплекс містобудівних та архітектурних вимог щодо розміщення і будівництва житлового будинку ОСОБА_1 з урахуванням дотримання ДБН та суміжних з земельною ділянкою будівель, зокрема житлового будинку, що належить позивачу по АДРЕСА_1 на земельній ділянці позивача.
Між тим, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 здійснює будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:063:0006 , а тому забезпечення позову у той спосіб, про який просить заявник в заяві від 04.11.2021р. про забезпечення позову, суперечить вимогам частини третьої статті 150 ЦПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції не з'ясовано обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Наявність зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Враховуючи викладене та те, що обраний позивачем спосіб забезпечення є неспівмірним з заявленими вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України неспівмірна заявленим позовним вимогам, а ухвала суду скасуванню оскільки фактично спір виник ,щодо земельної ділянки право власності на яку відповідно до закону не виникло. Такі висновки апеляційного суду відповідають висновкам викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року, у справі №381/4019/18, щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами .
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник