27 липня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/1256/22
номер провадження: 22-ц/824/5955/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року у складі судді Ковальчук Л.М., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
У січні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця Боднара Д.В. перебуває виконавчий лист № 369/9135/17, виданий 01 листопада 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 лютого 2017 року у загальному розмірі 3 499 507 грн 98 коп., з яких: заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 267 359 грн 80 коп., вісім процентів річних у розмірі 205 913 грн 00 коп. та пеня у розмірі 1 068 989 грн 18 коп. 12 грудня 2019 року приватним виконавцем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 60869968 щодо боржника ОСОБА_1 та зобов'язано її подати декларацію про доходи та майно. Зазначав, що вказана постанова була надіслана боржнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Також ОСОБА_1 була попереджена про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 12 грудня 2019 року постановою приватного виконавця був накладений арешт на все майно боржника у межах суми стягнення та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Також 12 грудня 2019 року постановою приватного виконавця був накладений арешт на кошти боржника, що містяться на банківських рахунках або будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, яка направлена до банківських установ. За інформацією, яка надійшла від банківських установ, відкритих рахунків у ОСОБА_1 немає.
Вказував, що акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк») листом від 16 грудня 2019 року повідомило його про те, що боржник має відкритті рахунки, залишок коштів на рахунках становить 1,66 доларів США. Також з рахунків боржника в акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») було стягнуто 15 грн 74 коп., які перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу. Зазначав, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є учасником юридичних осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛІОН» (далі - ТОВ «ТІЛІОН»), а також товариства з обмеженою відповідальністю «Київська консалтингова група» (далі - ТОВ «Київська консалтингова група»). 13 грудня 2019 року постановою приватного виконавця був накладений арешт на частку учасника у вищезазначених товариствах, копії якої відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» направлено ТОВ «ТІЛІОН» та ТОВ «Київська консалтингова група» з вимогою надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника. Однак зазначена постанова приватного виконавця повернулась від ТОВ «ТІЛІОН» з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а ТОВ «Київська консалтингова група» вказану вимогу не виконало.
Вказував, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 192779983 від 12 грудня 2019 року за ОСОБА_1 не значиться зареєстрованого нерухомого майна. Разом з тим, у 2017 році та у 2019 році, тобто в період наявності прострочених невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , боржником було відчужено все своє нерухоме майно. Зазначав, що 21 січня 2020 року він отримав інформацію від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА) про те, що ОСОБА_1 станом на 21 січня 2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, боржнику було направлено рекомендованою кореспонденцією вимогу за вказаною адресою та попередньою адресою про надання декларації про доходи та майно боржника й прибути до виконавця 07 лютого 2020 року для з'ясування обставин, що мають значення для виконання рішення.
Зазначав, що у зв'язку з виходом за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що двері квартири ніхто не відчиняв, про що складено відповідний акт. В подальшому представник стягувача листом від 11 лютого 2021 року повідомив приватного виконавця про те, що під час розгляду у Голосіївському районному суді місті Києва цивільної справи № 752/8834/20 про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, співвідповідач у справі ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_1 , разом з відзивом на позов направила ОСОБА_2 докази на підтвердження проживання ОСОБА_1 з 19 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 . З метою перевірки отриманої інформації та майнового стану боржника, 16 лютого 2021 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за вказаною вище адресою проживання боржника та встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, за даною адресою боржник не проживає, про що приватним виконавцем складено акт. Вказував, що ОСОБА_1 обізнана про відкрите стосовно неї виконавче провадження, оскільки вона неодноразово (18 березня 2021 року, 20 травня 2021 року) оскаржувала дії приватного виконавця до Міністерства юстиції України.
Вказував, боржником не вживаються заходи, спрямовані на виконання рішення суду. Кореспонденція, яку стягувач ОСОБА_2 в лютому 2021 року та в березні 2021 року направляла на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , поверталася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про те, що боржник не проживає за вказаною адресою. Зазначав, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 ще в 2018 року змінила адресу реєстрації місця проживання, вона та її адвокати не повідомили суд про зміну місця проживання. Крім того, приватний виконавець вказував, що звертаючись до суду 27 жовтня 2017 року з апеляційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_1 зазначила адресу, за якою вона проживала до 28 липня 2016 року, а саме: АДРЕСА_3 і ця адреса вказана у виконавчому листі.
Зазначав, що інформація з офіційного сайту судової влади України та Єдиного реєстру судових рішень щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у справі №752/21998/20 свідчить про те, що перебуваючи в статусі боржника, ОСОБА_1 в повсякденному житті користується автомобілем представницького класу «Jaguar». За результатами вжитих заходів, майно, на яке можливо звернути стягнення, у ОСОБА_1 , не виявлено. За повідомленням Державної прикордонної служби України від 15 грудня 2021 року № 91- 48663/0/15-21 з моменту відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України. Вказував, що на його неодноразові виклики ОСОБА_1 на не з'являлася, про причини неявки не повідомляла, декларацію про доходи та майно не подавала.
Вказував, що наведені вище обставини порушують права стягувача на виконання рішення суду та унеможливлюють відновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, та порушують принципи судочинства, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили підлягають обов'язковому виконанню.
З урахуванням наведеного, приватний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань по сплаті грошових коштів у розмірі 3 499 507 грн 00 коп. на користь ОСОБА_2 з виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2019 року у справі № 369/9135/17.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 на строк до повного виконання зобов'язань по сплаті грошових коштів у розмірі 3 499 507 грн 00 коп. на користь ОСОБА_2 по рішенню Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2019 року у справі № 369/9135/17.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто справу без повідомлення боржника ОСОБА_1 , чим порушено її право на участь у судовому засіданні.
Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково послався на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 01 листопада 2019 року та те, що на підставі цього рішення був виданий виконавчий лист № 369/9135/17, оскільки це рішення суду першої інстанції було скасовано згідно з постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року і саме на виконання цієї постанови апеляційного суду мав бути виданий виконавчий лист № 369/9135/17 від 01 листопада 2019 року.
Стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що з 19 лютого 2018 року вона фактично проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому фактична адреса місця її проживання не відноситься до виконавчого округу, в якому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. має право здійснювати виконавчу діяльність.
Зазначає, що матеріали подання не містять достатніх доказів того, що вона ухиляється від виконання постанови Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №369/9135/17.
Крім того, виказує, що у справі №369/9135/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були відсутні підстави для задоволення позову, оскільки укладений 17 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір позики носить безгрошовий характер.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. та заінтересована особа: ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частиною 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
За змістом наведених норм підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Відповідно до змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року у цивільній справі №369/9135/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 299 422 грн 92 коп., 8% річних у розмірі 288 572 грн 46 коп., пеню у розмірі 300 000 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 23 452 грн 26 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 лютого 2017 року у загальному розмірі 3 499 507 грн 98 коп., з яких: заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246 грн 00 коп., інфляційній втрати у розмірі 267 359 грн 80 коп., вісім процентів річних у розмірі 205 913 грн 00 коп. та пеня у розмірі 1 068 989 грн 18 коп. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 39 205 грн 05 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
На виконання вказаної постанови Київського апеляційного суду, 01 листопада 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 369/9135/17 (а.с.81, т.1).
Судом першої інстанції встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. від 12 грудня 2019 року відкрито виконавчого провадження № 60869968 з виконання вказаного вище виконавчого листа № 369/9135/17 (а.с.83, т.1). Боржник ОСОБА_1 була обізнана про відкрите стосовно неї виконавче провадження.
12 грудня 2019 року постановою приватного виконавця був накладений арешт на кошти боржника, що містяться на банківських рахунках або будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, яка направлена до банківських установ (а.с.42-43, т.1).
АТ «Сбербанк» листом від 16 грудня 2019 року повідомило про те, що боржник має відкритті рахунки, залишок коштів на рахунках становить 01,66 доларів США. З рахунків боржника в АТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто 15 грн 74 коп., які перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу (а.с.45-49, т.1). В інших банківських установах ОСОБА_1 відкритих рахунків не має.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є учасником юридичних осіб: ТОВ «ТІЛІОН», ТОВ «Київська консалтингова група».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. від 13 грудня 2019 року був накладений арешт на частку учасника у вищезазначених товариствах, копії якої направлено до ТОВ «ТІЛІОН» та ТОВ «Київська консалтингова група» з вимогою надати відомості, які необхідні для розрахунку вартості частки боржника. Зазначена постанова приватного виконавця повернулась від ТОВ «ТІЛІОН» з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а ТОВ «Київська консалтингова група» вказану вимогу приватного виконавця не виконало.
Згідно з інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №192779983 від 12 грудня 2019 року за ОСОБА_1 не значиться зареєстрованого нерухомого майна.
Судом першої інстанції встановлено, що в 2017 році та в 2019 році, тобто в період наявності прострочених невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , боржником було відчужено все своє нерухоме майно.
Відповідно до інформації КМДА, отриманої приватним виконавцем 21 січня 2020 року, боржник ОСОБА_1 станом на 21 січня 2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим, приватним виконавцем було направлено за вказаною адресою та попередньою адресою боржнику ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією вимогу про надання декларації про доходи та майно боржника й прибути до виконавця 07 лютого 2020 року для з'ясування обставин, що мають значення для виконання рішення. Вказана вимога приватного виконавця боржником не виконана.
По справі встановлено, що у зв'язку з виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що двері квартири на дзвінки ніхто не відчинив, про що приватним виконавцем складено відповідний акт.
11 лютого 2021 року приватний виконавець отримав від представника стягувача докази на підтвердження проживання ОСОБА_1 з 19 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.92, т.1).
З метою перевірки отриманої інформації та майнового стану боржника, 16 лютого 2021 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 та встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, за даною адресою боржник не проживає, про що приватним виконавцем складено акт в присутності представника стягувача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що проживає по АДРЕСА_4 (а.с. 96-97, т.1).
Також вставлено, що приватним виконавцем на адресу боржника направлялися виклики з'явитись до виконавця, однак ОСОБА_1 на виклики приватного виконавця не з'являлася, про причини неявки не повідомляла, а також декларацію про доходи та майно не подавала.
Згідно з листом Державної прикордонної служби України від 15 грудня 2021 року № 91- 48663/0/15-21 боржник ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження неодноразово перетинала державний кордон України: 03 січня 2020 - виїзд; 11 січня 2020 року - в'їзд; 21 лютого 2020 року - виїзд; 28 лютого 2020 року - в'їзд; 07 серпня 2020 року - виїзд; 12 серпня 2020 року - в'їзд; 18 грудня 2020 року - виїзд; 30 грудня 2020 року - в'їзд; 08 квітня 2021 року - виїзд; 19 квітня 2021 року - в'їзд; 13 червня 2021 року - виїзд; 20 червня 2021 року - в'їзд; 09 липня 2021 року - виїзд; 12 липня 2021 року - в'їзд; 24 вересня 2021 року - виїзд; 02 жовтня 2021 року - в'їзд; 25 жовтня 2021 року - виїзд; 31 жовтня 2021 року - в'їзд (а.с.10, т.1).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши наведені вище докази у їх сукупності відповідно до приписів ст.89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , оскільки її поведінка протягом тривалого часу свідчить про свідоме ухилення від виконання судового рішення і грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу без повідомлення боржника ОСОБА_1 , чим порушено її право на інформацію про час і місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ч.4 ст. 441 ЦПК України суд розглядає подання державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі №369/9135/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були відсутні підстави для задоволення цього позову ОСОБА_2 , оскільки вони не мають правового значення для вирішення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню з таких підстав.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246 грн 00 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507 98 грн 00 коп.
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246 грн 00 коп. залишено без змін (а.с.5-6, т.2).
Тобто, 10 лютого 2020 року було скасоване судове рішення, на виконання якого 01 листопада 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 369/9135/17 та відкрито виконавче провадження №60869968 в рамках якого, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 27 січня 2022 року тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Відповідно до п.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
По справі встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. від 22 лютого 2022 року закінчено виконавче провадження №60869968 з виконання виконавчого листа № 369/9135/17 від 01 листопада 2019 року. Припинено чинність постанови про арешт коштів боржника від 12 грудня 2019 року, постанови про арешт майна боржника від 12 грудня 2019 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.7-8, т.2).
Отже, враховуючи, що виконавче провадження №60869968 з виконання виконавчого листа № 369/9135/17 від 01 листопада 2019 року, в рамках якого оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 27 січня 2022 року тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, закінчено на підставі п.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів приходить до висновку, що з урахування імперативних вказівок ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржувана ухвала суду від 27 січня 2022 року не відповідає передбаченим ст.263 ЦПК України критеріям верховенства права і завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом, а тому не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенніподання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Д.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Тому апеляційна скарга підлягає задоволення частково.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: