Справа №760/7505/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2780/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
27 липня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року задоволено клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100090002603 від 22 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування, яке було виявлено та вилучено в ході обшуку від 22.09.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 4 комп'ютерні флеш-накопичувачі, ноутбук «Mac Book pro» сірого кольору та зарядний пристрій до нього, ноутбук «Mac Book pro, Retina 13 iren» earlу 2015, серійний номер CO2QYIRNFVH8 сірого кольору та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон марки «Iphone 12 mini» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. 12.11.2021 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва було відмовлено у накладенні арешту на вказане майно, та з 12.11.2021 року по даний час майно ОСОБА_6 , що було тимчасово вилучено під час обшуку, в порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України йому не повернуто та незаконно перебуває у володінні органу досудового розслідування.
В даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Також апелянт зазначає, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не здійснюється розслідування кримінального правопорушення за ст. 301-1 КК України, якою передбачена відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження, а відтак вилучені у ОСОБА_6 речі не можуть бути процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження №12021100090002603 за ст. 156 ч.2 та підлягають доказуванню під час його розслідування.
Безпідставними є висновки слідчого судді про те, що вилучене під час обшуку майно не є тимчасово вилученим майном.
Апелянт вважає, що з урахуванням приписів ст. 167 та ст. 234 КПК України вилучені під час обшуку речі та предмети, які входять до переліку, визначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, мають статус тимчасово вилученого майна, а відтак відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт такого майна повинно бути подано прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Разом з тим в порушення вказаних вимог закону клопотання про арешт майна подано до слідчого судді лише 28.06.2022 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, яка заперечувала щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважала оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна, не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що в провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП України у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100090002603 від 22 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2021 року надійшла заява від ОСОБА_9 про те, що невстановлений чоловік в період часу з 01.09.2021 року по 11.09.2021 року вчиняв дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням геніталій.
В ході оперативно-розшукових заходів було встановлено, що даним чоловіком являється ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
22.09.2021 року слідчим Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 , на підставі ч.3 ст. 233 КПК України, враховуючи невідкладний випадок, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: 4 комп'ютерні флеш-накопичувачі, ноутбук «MacBook Pro» сірого кольору та зарядний пристрій до нього, поміщено до спец. пакету №SUD4008922; ноутбук «MacBook Pro, Retina 13 Iren» earlу 2015, серійний номер CO2QYIRNFVH8 сірого кольору та зарядний пристрій до нього, поміщено до спец. пакету №SUD4008923; мобільний телефон марки «iPhone 12 mini» синього кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , поміщено до спец. пакету №SUD1140927.
В ході огляду вищезазначеного ноутбуку було виявлено, що в ньому знаходяться відео-матеріали, на яких зафіксовані дії сексуального характеру у вигляді орального проникнення між неповнолітніми хлопцями, в ході огляду вищезазначеного мобільного телефону, який належить ОСОБА_6 , було виявлено відео-матеріали порнографічного характеру за участю неповнолітніх осіб, також в телефоні знаходяться переписка з неповнолітнім ОСОБА_10 , який надсилав йому свої фотографії без верхнього одягу. Також було виявлено, що ОСОБА_6 в соціальній мережі «Інстаграм» підписаний на сторінки еротичного характеру за участю неповнолітніх та групи з дитячою порнографією з неповнолітніми хлопцями.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року надано дозвіл на проведення обшуку житла за адресою мешкання ОСОБА_6 та вилучення відповідного майна.
Постановою слідчого від 23.09.2021 року вилучені під час обшуку речі було визнано речовим доказом.
Крім того, з метою підтвердження чи належать відповідні відеозаписи, що виявлені в ноутбуках та телефонах ОСОБА_6 до дитячої порнографії слідчим СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві було призначено відповідну експертизу.
28.06.2022 року прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на: 4 комп'ютерні флеш-накопичувачі, ноутбук «Mac Book pro» сірого кольору та зарядний пристрій до нього, ноутбук «Mac Book pro, Retina 13 iren» earlу 2015, серійний номер CO2QYIRNFVH8 сірого кольору та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон марки «Iphone 12 mini» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_4 комп'ютерні флеш-накопичувачі, ноутбук «Mac Book pro» сірого кольору та зарядний пристрій до нього, ноутбук «Mac Book pro, Retina 13 iren» earlу 2015, серійний номер CO2QYIRNFVH8 сірого кольору та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон марки «Iphone 12 mini» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 .
На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що вищевказані речі є процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.
30.06.2022 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя встановив, що майно, яке було вилучено під час обшуку 22.09.2021 року, не є тимчасово вилученим, оскільки входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
А також слідчий суддя врахував, що постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві від 23 червня 2022 року призначено комплексну комп'ютерно-технічну та мистецтвознавчу експертизи вказаного майна. Відповідність його критеріям ст. 98 КПК України та доведеність правової підстави для арешту майна, передбачену ч. 3 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також заслухано доводити прокурора та пояснення представника власника майна, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та відношення вилученого майна до обставин кримінального провадження що розслідується в межах кримінального провадження №12021100090002603 від 22 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке зберегло на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всупереч твердженням апелянта слідчим суддею перевірено, що вказане майно, яке було вилучено під час обшуку 22.09.2021 року, не є тимчасово вилученим, оскільки входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року було надано дозвіл на проведення обшуку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення: 4 комп'ютерних флеш-накопичувачів, ноутбуку «Mac Book pro» сірого кольору та зарядного пристрою до нього, ноутбуку «Mac Book pro, Retina 13 iren» earlу 2015, серійний номер CO2QYIRNFVH8 сірого кольору та зарядний пристрій до нього, мобільного телефону марки «Iphone 12 mini» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 . Вилучене майно відповідає переліку майна, наведеному в ухвалі слідчого судді від 21.10.2021 року, якою надано дозвіл на його відшукання і вилучення, а також визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, що розслідується, а тому воно було вилучене правомірно, а підстав вважати зазначене майно тимчасово вилученим немає.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Твердження апелянта, що з урахуванням приписів ст. 167 та ст. 234 КПК України вилучені під час обшуку речі та предмети, які входять до переліку, визначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, мають статус тимчасово вилученого майна, спростовується вище зазначеним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4