Номер провадження 22-ц/821/852/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/381/22 Категорія: 308010000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
02 серпня 2022 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Зінченко Ю.О.,
учасники справи:
позивач - Військова частина А НОМЕР_3;
відповідач - ОСОБА_1 ;
третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква;
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Черкаси та в режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом Військової частини А НОМЕР_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква про виселення із службової (штатно-посадової) квартири,
У січні 2022 року військова частина НОМЕР_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церквапро виселення зі службової (штатно-посадової) квартири.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2019 № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19.02.2020 № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у збройних Силах України проводиться експеримент.
З метою виконання наказу був виданий Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.02.2019 (зі змінами від 25.07.2019 та від 04.09.2019), житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.07.2019 № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 закріплена на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_3.
Наказами командира військової частини НОМЕР_3 від 11.09.2019 № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно-посадового житла у військовій частині НОМЕР_3» та від 27.07.2020 № 264 «Про внесення змін до наказу від 11.09.2019 № 540», за посадою головного інженера-заступника командира частини була закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02.12.2019 № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини щодо розподілу штатно-посадового житла серед військовослужбовців, що перебувають на обліку на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_3», у кв. АДРЕСА_2 був розміщений підполковник ОСОБА_1 з сім'єю.
Між військовою частиною НОМЕР_3 та підполковником ОСОБА_1 був укладений Договір надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 02.01.2020 № 3.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 369 від 01.10.2020 підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за п.«б» п. 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 24.10.2020 № 229 (по стройовій частині) підполковника запасу ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.
В умовах укладеного договору зазначено, що житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження ним служби. Договір не надає користувачу та членам його сім'ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім'ї. Користувач зобов'язаний використовувати житлове приміщення за призначенням. У разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов'язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім'ї. При цьому дія Договору припиняється у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Умовами договору також передбачено, що власник (управитель) має право вимагати від користувача звільнення житлового приміщення, у разі використання його не за призначенням, переміщення на іншу посаду, звільнення користувача з військової служби, отримання іншого житла чи компенсації за нього. Укладення договору не створює для користувача та членів його сім'ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, даруванню, викупу, передачі у заставу або займу чи в користування третім особам. Єдиним документом, що підтверджує надання житлового приміщення користувачу та звільнення ним житлового приміщення є підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщення, в якому зазначається стан житлового приміщення, обладнання чи іншого майна, яке знаходиться в житловому приміщенні.
Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 погодився на умови Договору, і, відповідно, закріпив цю згоду своїм підписом, але до цього часу використовує житло на власний розсуд всупереч волі позивача, фактичне вивільнення штатно-посадової квартири за адресою АДРЕСА_1 та повернення її позивачу - не відбулося.
Відтак, просив виселити відповідача разом із сім'єю із службової (штатно-посадової) квартири.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року позов військової частини А НОМЕР_3 задоволено.
Виселено ОСОБА_1 разом із сім'єю зі штатно-посадової квартири АДРЕСА_2 .
Рішення мотивовано тим, що оскільки службове (штатно-посадове) житло надавалося підполковнику ОСОБА_1 в порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України в тимчасове користування, тобто на час зайняття ним відповідної посади, тому після виключення ОСОБА_1 із списків особового складу частини, він разом із сім'єю підлягає виселенню із службової (штатно-посадової) квартири.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким у задоволенні вимог військової частини А НОМЕР_3 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що з 25.07.1997 по 24.10.2020 він проходив військову службу в Збройних Силах України. 24.10.2020 був звільнений з військової служби на підставі наказу командира військової частини А НОМЕР_3 № 229 за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу частини. На день звільнення вислуга його років становить 23 роки 02 місяці 29 днів. Під час проходження військової служби в Збройних Силах України він періодично проходив військову службу на території Донецької області, тобто брав участь в АТО та ООС, має посвідчення учасника бойових дій. З 21.03.2003 зарахований на загальний квартирний облік для отримання житла, а з 07.10.2015 отримав право, як учасник бойових дій, на першочергове отримання житла при військовій частині А НОМЕР_3. 11.09.2019, відповідно до витягу з наказу командира військової частини А НОМЕР_3 № 540, ОСОБА_1 разом з сім'єю заселився в квартиру АДРЕСА_2 , яка була включена до числа службових, відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2019, та стали проживати в ній без реєстрації, оскільки місце реєстрації скаржника і його сім'ї залишається військова частина А НОМЕР_3, так як з черги для отримання житла ОСОБА_1 знято не було, окрім того, його взято на облік для отримання позачергового житла, відповідно до наказу командира військової частини А НОМЕР_3 від 14.07.2021.
Скаржник зазначає, що 02.01.2020, у зв'язку з незабезпеченістю житлом в Уманському гарнізоні, між ним та військовою частиною А НОМЕР_3 було укладено договір № 3 надання в користування військовослужбовцям Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла за вище вказаною адресою, в якому скаржник з сім'єю вже проживали. Даний договір діє з дати його підписання і до моменту виключення військовослужбовця зі списків військової частини А НОМЕР_3.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що оскільки він є військовослужбовцем, звільненим з військової служби за станом здоров'я, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи війни, перебуває на квартирному обліку військової частини, як у черзі для отримання житла, так і в черзі для першочергового отримання житла, відтак, на підставі ст.125 ЖК України він не може бути виселеним без надання іншого жилого приміщення.
Крім того, суд першої інстанції в порушення норм процесуального закону не вирішив клопотання відповідача про залучення до участі у справі органу опіки та піклування. Суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зупинення справи у зв'язку з мобілізацією ОСОБА_1
17.06.2022 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, представник військової частини А НОМЕР_3, вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, вказує, що скаржнику було надано у тимчасове користування спірну квартиру на договірних умовах. Договір про надання в користування ОСОБА_1 штатно-посадового житла було укладено добровільно, скаржник не заперечував проти його умов, і, відповідно, закріпив цю згоду своїм підписом. Однак, умови договору ОСОБА_1 не виконуються і вивільнення зазначеної штатно-посадової квартири не відбулося. Житлові права ОСОБА_1 не порушуються, він продовжує перебувати на квартирному обліку у військовій частині А НОМЕР_3, як в загальній черзі, так і в списках першочергових. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи таке.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням особового складу штабу командування Сухопутних військ 29.09.2015 безтерміново, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 57).
31.01.2019 Міністром оборони України видано наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (а.с. 9).
19.02.2020 наказом № 51 Міністерства оборони України продовжено проведення експерименту із забезпечення службовим житлом. Вказаний експеримент триває і на цей час, він не визнаний таким, що суперечить законодавству України (а.с. 61).
Згідно з Порядком проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.02.2019 (зі змінами від 25.07.2019 та від 04.09.2019), житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.07.2019 № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна», штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 закріплена на праві оперативного управління за військовою частиною А НОМЕР_3 (а.с. 10).
Наказами командира військової частини А НОМЕР_3 від 11.09.2019 № 540 «Про закріплення за посадами та військовослужбовцями штатно-посадового житла у військовій частині НОМЕР_3» та від 27.07.2020 № 264 «Про внесення змін до наказу командира військової частини А НОМЕР_3 від 11.09.2019 № 540», за посадою головного інженера-заступника командира частини була закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-14).
Наказом командира військової частини А НОМЕР_3 від 02.12.2019 № 677 «Про рішення, прийняті на засіданнях житлової комісії частини» у кв. АДРЕСА_2 був розміщений підполковник ОСОБА_1 з сім'єю (а.с. 15-17).
02.01.2020 між військовою частиною А НОМЕР_3 та підполковником ОСОБА_1 був укладений Договір № 3 надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла, згідно з яким спірну квартиру було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування (а.с. 18-20).
Пунктом 1.6. вказаного договору визначено, що цей договір не надає користувачу та членам його сім'ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім'ї.
Пунктом 3.12 договору передбачено, що користувач зобов'язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом з членами сім'ї у разі, зокрема, отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби. При цьому дія договору припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 7.2 договору його укладення не створює для користувача та членів його сім'ї будь-яких інших прав на житлове приміщення, крім права тимчасового користування.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 369 від 01.10.2020 підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за п. «б» п. 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби).
Наказом командира військової частини А НОМЕР_3 від 24.10.2020 № 229 (по стройовій частині) підполковника запасу ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини (а.с. 21).
Станом на 24.10.2020 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить 23 роки 02 місяці 29 днів.
Наказом командира військової частини А НОМЕР_3 від 17.11.2020 № 406 «Про рішення, прийняті на засіданні житлової комісії частини», підполковника запасу ОСОБА_1 залишено на квартирному обліку військової частини А НОМЕР_3 (а.с. 23).
Протоколом засідання комісії військової частини А НОМЕР_3 № 12 від 09.12.2020, зобов'язано передати до 01.05.2021 службові (штатно-посадові) житлові площі представнику військової частини А НОМЕР_3 з оформленням акта прийому-передачі, так як договір на користування житловою площею припинив дію у зв'язку зі звільненням з лав Збройних сил України, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 24).
Листами № 1588/39/1970 від 19.11.2020, № 1588/39/514 від 07.04.2021, №1588/39/1115 від 21.07.2021, № 1588/39/1280 від 28.08.2021 військова частина А НОМЕР_3 повідомляла ОСОБА_1 про необхідність звільнення житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 та передачі її представнику військової частини, з огляду на завершення дії договору, та неправомірного проживання в квартирі ОСОБА_1 (а.с. 26-29).
З довідки, виданої ТОВ «Греків ліс» № 8 від 28.03.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає з сім'єю: дружина - ОСОБА_2 , 1981 року народження, син - ОСОБА_3 , 2003 року народження, донька - ОСОБА_4 , 2013 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до наказу командира військової частини А НОМЕР_3 № 540 від 11.09.2019.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини А НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.02.2022 № 47, підполковника ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 25.02.2022, призначеного на посаду старшого офіцера управління, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2, з 27 лютого 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 73).
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 044702, виданої 29.03.2021, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 80 відсотків (а.с. 59).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради 09.04.2021, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 58).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2019 № 446 «Про включення квартир до числа службових», з метою забезпечення військовослужбовців Уманського гарнізону житлом, квартиру АДРЕСА_2 включена до числа службових (а.с. 165).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, зокрема, п. 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу (п. 10 розділу 7).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 9 Житлового кодексу (далі - ЖК) України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 121 ЖК України визначено, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється, цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання.
Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті.
Апеляційний суд звертає увагу, що при розгляді справ щодо виселення осіб зі службових житлових приміщень, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від встановлених обставин та на підставі вимог закону, а також враховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання їм інших жилих приміщень, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їх сімей на житло.
Судом апеляційної інстанції попередньо встановлено, що відповідач у справі є учасником бойових дій, інвалідом 2 групи, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, станом на 24.10.2020 - день звільнення з військової служби вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України складала 23 роки 02 місяці 29 днів, на момент розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язкузі збройною агресією російської федерації проти України, відповідач знову перебуває в складі Збройних Сил України.
Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утримані, зокрема, малолітню дитину, 2013 року народження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Втручання у право на повагу до житла має бути також "необхідним у демократичному суспільстві". Тобто, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності" та бути домірним переслідуваній легітимній меті (рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2009 року у "Zehentner v. Austria", заява № 20082/02).
Вирішуючи питання про "необхідність у демократичному суспільстві" виселення відповідачів зі службового житла, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2007 року у справі "Stankova v. Slovakia", заява № 7205/02).
Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення Європейського суду з прав людини від 05 січня 2000 року у справі "Beyeler v Italy", заява № 33202/96).
Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення відносно такої особи статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 14 грудня 2017 року у справі "Dakus v. Ukraine", заява № 19957/07, від 02 березня 2011 року "Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine", заява № 30856/03, від 17 травня 2018 року "Sadovyak v. Ukraine", заява № 17365/14.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд зазначає, що законодавством дійсно не передбачено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв'язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції. Принцип пропорційності, який є також і принципом цивільного судочинства (пункт 6 частини третьої статті 2, стаття 11 ЦПК України) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача, відповідача та загальними інтересами.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Відтак, переглядаючи рішення суду першої інстанції, та вирішуючи даний спір по суті, враховуючи всі обставини справи, зокрема, вислугу скаржника у Збройних Силах України більше 20 років, а також те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи війни, перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утриманні малолітню дитину, беручи до уваги положення статті 125 ЖК України та введення на території України воєнного стану, у зв'язку з чим, скаржник з 27.02.2022 і на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, перебуває в складі Збройних Сил України, колегія суддів вважає, що виселення ОСОБА_1 разом з сім'єю з житла, яке відповідно до рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2019 № 446 включене до числа службових, без надання іншого житлового приміщення є обмеженням конституційного права відповідача на житло та не є пропорційним переслідуваній позивачем меті, легітимність якої наразі піддається сумніву.
Крім того, з позовних вимог вбачається, що позивач просив виселити з житлового приміщення відповідача разом з сім'єю.
При цьому, з матеріалів справи встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: дружина - ОСОБА_2 , 1981 р.н., син - ОСОБА_3 , 2003 р.н. та донька - ОСОБА_4 , 2013 р.н.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Уманської міської ради, однак таке клопотання судом залишились не вирішеним, що на ряду з іншим, є порушенням норм процесуального права (а.с. 70-71).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог військової частини А НОМЕР_3, неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2022 - скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно дост. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, на підтвердження чого надав довідку МСЕК серії 12 ААА № 346939 від 29.03.2021 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.04.2021 (а.с. 58, 60), а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, за подання апеляційної скарги з Військової частини А НОМЕР_3 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 3 405,00 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд у складі колегії суддів, керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2022 року у даній справі скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Військової частини А НОМЕР_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква про виселення із службової (штатно-посадової) квартири, відмовити.
Стягнути з Військової частини А НОМЕР_3 на користь держави за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 3 405,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2022 року.
Судді: Ю. В. Сіренко Н. І. Гончар
Т. Л. Фетісова