Провадження № 2/760/5196/22
в справі № 761/25618/18
14 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Скаженик Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів,-
У лютому 2018 року адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_2 та інших позивачів звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із даним позовом до відповідача в якому просить суд стягнути із відповідача на користь позивача пеню у розмірі 657 742,50 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 05.05.2017 між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_2 було укладено договір № 148/3/ШК про купівлю-продаж майнових прав, за яким відповідач продає, а позивач купує майнові права на Об'єкт нерухомості у вигляді квартири, спорудження якої здійснює відповідач.
Вказує, що за Договором №148/3/ШК відповідач зобов'язався забезпечити будівництво та введення в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва - житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:050:0046, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі договору №28/05 - ФЗ/14 від 28.05.2014, укладеного між Державним ВНЗ «Київський індустріальний коледж» та ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» (далі - Об'єкт капітального будівництва; Будинок) та передати Позивачу майнові права на Об'єкт нерухомості - розташовану в Будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,52 кв.м. (далі - Об'єкт нерухомості; квартира № 485) (п.п. 1.1., 1.2., 2.2. Договору).
Позивач за Договором №148/3/ШК зобов'язався оплатити майнові права на Квартиру АДРЕСА_1 , орієнтовна загальна вартість яких складає 707 325,50 грн. (правильною є сума 707 250,00 грн., яка розраховується з нижчевказаних: 426 075,00 грн. + 281 175,00 грн.), перерахувавши кошти на поточний рахунок відповідача у наступному порядку (п.п. 4.2., 4.3., 4.3.1 Договору):
61,6% (26,22 м.кв.) вартості (по фіксованій вартості 1 м.кв. 16 250,00 грн.), а саме 426 150,50 грн. (звертає увагу на неправильність математичного розрахунку в Договорі - насправді 26,22 * 16 250,00 = 426 075,00 грн.) - до 12.05.2017;
Залишок 38,4% (16,3 м.кв.) сплачувати по фіксованій вартості 1 м.кв. 17 250,00 грн. (за розрахунком це 16,3 * 17 250,00 = 281 175,00 грн.) з розстроченням платежу до 24.12.2019 щомісячно не пізніше 27 числа кожного місяця, щомісячний платіж 11 730,00 грн.
У відповідності до умов Договору №148/3/ШК позивач сумлінно сплачував передбачені платежі, зокрема 10-11.05.2017 сплатив 426 150,50 грн.
Однак згодом позивачу стало відомо, що 06.07.2017 набрала законної сили Постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/4089/16, якою фактично визнано незаконним будівництво та зобов'язано знести дві секції (зокрема Секцію №3) багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 , які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт.
Стверджує, що дана постанова, фактично, заблокувала виконанням відповідачем Договору №148/3/ШК, а відповідач в порушення п. 5.2.4. Договору позивача не повідомляв.
За такої обставини позивач своєю заявою від 27.09.17 (отримана 19.10.2017) повідомив відповідача про обґрунтоване зупинення своїх, фактично, авансових платежів за Договором.
Таким чином позивач вважає, що зобов'язання позивача перед відповідачем можна вважати виконаними.
Посилається, що будівництво та введення в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва відповідач зобов'язався забезпечити у термін - 4 квартал 2017 року (п.п. 2.4., 5.2.5. Договору).
Зазначає, що відповідач у зазначений термін будівництво будинку не завершив, відповідно в експлуатацію його не введено.
Вказує, що таким чином з боку відповідача має місце невиконання умов Договору № 148/3/ШК.
Посилається, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому позивач вправі вимагати від відповідача, передбаченої ч. 5 ст. 10 цього Закону - виплати за кожний день прострочення виконання пені у розмірі 3% загальної вартості замовлення.
Враховуючи ту обставину, що сума договору складає 707 250,00 грн., термін прострочення 31 день (з моменту 01.01.2018 ), то позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 657 742,50 грн.
З урахуванням викладеного просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2018 справу було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцезнаходження нерухомого майна, щодо якого виник спір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2018 позовні вимоги було роз'єднано в самостійні провадження, зокрема, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів та стягнення пені.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2019 справу було передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва за місцезнаходження відповідача, при цьому не враховуючи вимоги ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються, а тому ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.08.2019 справу було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
17.02.2021 представником відповідача ТОВ «ВКФ Фарби України» - Мороз С.С. було подано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання, заяву про поновлення процесуального строку на подачу відзиву та відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень вказує, що договором № 148/3/ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 не визначено строку завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, що в свою чергу нівелює твердження позивача щодо невиконання відповідачем умов попереднього договору.
Вказує, що позивач в свою чергу, не наводить посилань на докази, що свідчили б про обов'язок відповідача завершити будівництво та ввести будинок в експлуатацію в певний, чітко регламентований строк, а тому твердження позивача про порушення строків завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, що нібито допущені відповідачем є безпідставними, та такими що не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Крім цього вказує, що дійсно 06.07.2017 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято зазначену позивачем постанову, що набрала законної сили із дати її прийняття.
Зазначає, що саме ця постанова на думку позивача слугує підставою для невиконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати грошових коштів за Об'єкт нерухомості.
Проте посилається, що 27.07.2017 Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВКФ Фарби України».
Стверджує, що на момент звернення позивача до суду із заявою 27.09.2017 уже протягом двох місяців існувала ухвала суду, якою було прийнято касаційну скаргу ТОВ «ВКФ Фарби України» на постанову Київським апеляційним адміністративним судом від 06.07.2017 до розгляду.
У подальшому, 22 травня 2018 року, Постановою Великої Палати Верховного Суду було частково задоволено касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» та Київського національного університету будівництва і архітектури, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасовано, а справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ», Київського національного університету будівництва та архітектури передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стверджує, що ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» обґрунтовано вважало постанову Київського апеляційного адміністративного суду такою, що прийнята з порушенням вимог матеріального й процесуального права, що в подальшому слугувало підставою для її скасування Верховним Судом.
Вважає, що таким чином посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, як на підставу невиконання своїх зобов'язання за договором № 148/3/ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 є безпідставним.
Вказує, що в разі виникнення у позивача застережень щодо подальшого унеможливлення виконання зобов'язання відповідачем, позивач був наділений правом на розірвання Договору з власної ініціативи.
Так, п. 8.5. Договору визначено, що Покупець має право до запланованої дати введення Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію розірвати цей Договір надавши письмову належним чином оформлену заяву на розгляд Продавця.
Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Покупця, на умовах, викладених у цьому договорі. Продавець протягом 30 (тридцяти) банківських днів після реалізації майнових прав по цьому Договору на користь третьої особи, повертає без індексації отримані грошові кошти'від Покупця, з утриманням винагороди у розмірі, зазначеному в цьому розділі.
Стверджує, що позивач правом на розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів не скористався, а прийняв рішення щодо подальшого умисного невиконання взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів, про що особисто зазначав у своїй заяві від 27.09.2017.
Вважає, що підстав для припинення сплати регулярних платежів за Договором не існувало. Рішення Позивача про припинення сплати грошових коштів, обов'язок сплати яких позивач прийняв на себе з укладенням Договору, є нічим іншим ніж порушенням позивачем умов Договору.
Вказує, що згідно пп. 4.3.1. сторонами визначено наступний порядок розрахунків за Договором:
Покупець перераховує за 61,6% (26,22 м. кв) вартості Об'єкту фінансування визначеної у п. 4.2. цього Договору, а саме 426 150 грн. 50 коп. (Чотириста двадцять шість тисяч сто п'ятдесят грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 71 025 грн. 75 коп. на поточний рахунок Продавця до 12.05.2017 року включно. По фіксованій вартості метра квадратного 16 250 гривень 00 коп.(Шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.). в тому числі ПДВ 20% - 2 708 гривень 33 коп.
Залишок 38,4% (16,3 м. кв.) не сплачених метрів Покупець перераховує Об'єкту фінансування по фіксованій вартості метра квадратного 17 250 гривень 00 коп.(сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 2 875 гривень 00 коп. Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 27 числа кожного місяця. Розстрочка до 24 травня 2019 року. Щомісячний платіж складає 1 1730 грн. 00 коп.
Зазначає, що відповідно до п. 4.2. Договору орієнтовна вартість майнових прав на Об'єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає 707 325 грн. 50 коп. (сімсот сім тисяч триста двадцять п'ять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 1 17 887 грн. 50 коп.
Вказує, що позивачем визнається та матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено грошові кошти у сумі 426 150 грн., за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 281 175 грн. 50 коп. (з розрахунку 707325,50 (орієнтовна вартість майнових прав) - 426150 (сплачено позивачем) = 281175,50 (сума заборгованості за Договором)).
З урахуванням викладеного стверджує, що позивачем не виконано у повному розмірі свої зобов'язання № 148/3/ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017.
Вказує, що п. 4.5. Договору визначено, що після повної сплати Покупцем вартості Майнових прав за Об'єкт нерухомості, визначений в п. 2.2. даного Договору, Продавець видає йому Довідку про повну оплату вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості згідно цього Договору.
Однак, зазначеної Довідки позивачем не надано, оскільки така довідка не видавалась та не могла бути видана відповідачем за вищезазначених обставин, що додатково підтверджує факт порушення позивачем виконання взятих на себе за Договором зобов'язань.
Стверджує, що відповідно до п. 3.3. Договору, сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості загальної площі Об'єкта нерухомості, Покупець не набуває права на частину майнових прав, а тому позивач не є володільцем частини майнових прав. Неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором не може слугувати підставою для застосування до відповідача будь-яких санкцій.
Окрім цього вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначає, що 25 вересня 2020 року на адресу позивача, що зазначена у Договорі № 148/3/ШК купівлі-продажу майнових прав від 05 травня 2017 року, а саме - АДРЕСА_4 , відповідачем направлено повідомлення про розірвання договору купівлі продажу майнових прав.
Стверджує, що підставою для розірвання Договору слугувало невиконання позивачем п. 4.3. Договору, а саме несплата грошових коштів за Договором та наявність заборгованості.
А тому вважає, що Договір № 148/3/ШК купівлі продажу майнових прав від 05 травня 2017 року є розірваним з 15 жовтня 2020 року з ініціативи відповідача.
Однак, зазначений лист з невідомих причин не був отриманий позивачем, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошти.
Вказує, що метою додаткового інформування позивача про розірвання Договору, 15 лютого 2021 року на адресу останнього повторно направлено повідомлення про розірвання Договору, яким додатково зауважено позивачу про розірвання зазначеного Договору з 15 жовтня 2020 року.
Зазначає, що внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань зі сплати грошових коштів, обов'язок відповідача щодо передачі майнових прав або вчинення будь-яких інших дій не виникає.
Стверджує, що право на пред'явлення вимоги щодо стягнення пені кореспондується з обов'язком позивача виконати взяті на себе зобов'язання за Договором, тобто здійснити сплату грошових коштів у розмірі та в строки, що визначені Договором.
Тобто позивач, допустивши порушення сплати грошових коштів, за змістом ч. 1 ст. 594 ЦК України, не мас права вимагати виконання зобов'язання відповідачем, що в свою чергу нівелює право позивача на пред'явлення вимоги про стягнення пені за нібито порушення строку виконання зобов'язання.
Окрім цього вказує, що позивачем здійснено розрахунок пені у спосіб, що прямо суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та усталеній судовій практиці.
З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва, яка занесена протоколу судового засідання від 18.02.2021 було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про повернення до підготовчого засідання.
11.06.2021 представником відповідача ТОВ «ВКФ Фарби України» - Мороз С.С. було подано до суду клопотання про доручення доказів до матеріалів справи та клопотання про поновлення процесуального строку.
11.06.2021 представником відповідача ТОВ «ВКФ Фарби України» - Мороз С.С. було подано до суду письмові пояснення відповідача, у яких остання просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
11.06.2021 представником відповідача ТОВ «ВКФ Фарби України» - Мороз С.С. було подано клопотання про доручення доказів.
02.12.2021 представником відповідача ТОВ «ВКФ Фарби України» - Мороз С.С. було подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача. У задоволенні позовних вимог просила суд відмовити у повному обсязі.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, 14.07.2022 представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано до суду заяву у якій останній просить суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, разом із тим в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповдіача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 05.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір № 148/3/ШК купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначається загальні положення про купівлю-продаж майнових прав. Сторони домовилися, що Об'єкт нерухомості, Майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартиру АДРЕСА_1 , кількість кімнат 1, загальна площа 42,52, поверх 22, секція 3 (а.с. 16-23).
Згідно із п. 2.4. запланований термін будівництва та введення в експлуатацію та введення в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва - 4 квартал 2017 року.
Відповідно до п. 3.1. Договору, майнові права на Об'єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцеві шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об'єкта нерухомості, що визначена у п. 2.2 цього договору, введення Об'єкта капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п. 4.3. даного Договору.
Згідно із 3.3. Договору сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості зазначеної площі Об'єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що в день укладення цього Договору вартість Майнових прав 1 м2 Об'єкту нерухомості складає 16 635,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 772,50 грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору, орієнтована загальна вартість майнових прав на Об'єкт нерухомості у день укладення цього договору складає 707 325,50 грн., в тому числі ПДВ 20% - 117 887,50 грн.
Згідно п.п. 4.3.1. сторонами визначено наступний порядок розрахунків за Договором:
Покупець перераховує за 61,6% (26,22 м2) вартості Об'єкту фінансування визначеної у п. 4.2. цього Договору, а саме 426 150,50 грн., в тому числі ПДВ 20% - 71 025,75 грн. на поточний рахунок Продавця до 12.05.2017 включно. По фіксованій вартості метра квадратного 16 250, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 708,33 грн.
Залишок 38,4% (16,3 м2) не сплачених метрів Покупець перераховує Об'єкту фінансування по фіксованій вартості метра квадратного 17 250,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 875,00 грн. Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 27 числа кожного місяця. Розстрочка до 24 травня 2019 року. Щомісячний платіж складає 11 730,00 грн.
У разі не виконання інкасових зобов'язань Продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.
Пунктом 4.3.2. Договору встановлено, що у разі не виконання Покупцем фінансових зобов'язань, визначених пп. 4.3.1. цього Договору, останній втрачає право на купівлю Майнових прав на Об'єкт нерухомості на умовах, визначених пп. 4.1., 4.2. цього Договору і набуває право на купівлю Майнових прав на Об'єкт нерухомості за іншою ціною і на умовах, про що Сторони укладають Додаткову угоду до цього Договору або має право розірвати договір, на умовах, викладених у п. 6.1. цього Договору.
Відповідно до п. 5.4.1. Покупець зобов'язується здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Уклавши договір купівлі-продажу майнових прав, позивач взяв на себе обов'язок здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, а відповідач взяв на себе зобов'язання передати Покупцеві майнові права на квартиру після здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об'єкта нерухомості, що визначена у п. 2.2 цього договору та введення Об'єкта капітального будівництва в експлуатацію, а також і інші зобов'язання, визначенні умовами договору, зокрема, забезпечувати будівництво Об'єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію в термін - 4 квартал 2017 року.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони на власний розсуд визначили умови договору, у тому числі позивач та відповідач погодилися нести відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.
За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про право сторін на встановлення у договорі відповідальності за невиконання будь-якого зобов'язання, при цьому, договір не визначає розмір неустойки, який потрібно сплатити за неналежне виконання зобов'язань.
Згідно із ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Позивач при подачі позову посилався на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та просив стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення виконання зобов'язання з 01.01.2018 по 31.01.2018 у розмірі 657 742,50 грн.
Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що право споживача на стягнення із виконавця пені за прострочення виконання зобов'язання виникає вразі виконання споживачем своїх зобов'язань за договором, а також вразі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Як було встановлено судом вище, Покупець перераховує за 61,6% (26,22 м2) вартості Об'єкту фінансування визначеної у п. 4.2. цього Договору, а саме 426 150,50 грн., в тому числі ПДВ 20% - 71 025,75 грн. на поточний рахунок Продавця до 12.05.2017 включно. По фіксованій вартості метра квадратного 16 250, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 708,33 грн. Залишок 38,4% (16,3 м2) не сплачених метрів Покупець перераховує Об'єкту фінансування по фіксованій вартості метра квадратного 17 250,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 875,00 грн. Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 27 числа кожного місяця. Розстрочка до 24 травня 2019 року. Щомісячний платіж складає 11 730,00 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору № 148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 сплачено грошові кошти лише у розмірі 426 150,50 грн.
При цьому, відповідно до Довідки від 23.02.2021 за підписом ТОВ «ВКФ Фарби України» ОСОБА_4 , за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ВКФ Фарби України» станом на 23.02.2021, за Договором № 148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017, за ОСОБА_2 обліковується заборгованість перед ТОВ «ВКФ Фарби України» у розмірі 281 175,50 грн.
Таким чином позивач визнає ту обставину, що нею не у повному обсязі виконано зобов'язання за Договором № 148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 щодо здійснення оплати майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, а саме на сплачено грошові кошти у розмірі 281 175,50 грн.
Разом із тим, позивач вважає свої зобов'язання за Договором № 148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 виконаними у повному обсязі, оскільки Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та Київський національний університет будівництва і архітектури знести дві секції багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 , які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт, а тому позивач своєю заявою від 27.09.2017, яка була отримана відповідачем 19.10.2017, повідомив останнього про обґрунтоване зупинення своїх авансових платежів за Договором.
Проте, суд не може погодитися із таким твердженням позивача, оскільки належне виконання зобов'язання позивача за Договором № 148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017 полягає саме у повній сплаті грошових коштів у розмірі передбаченому статтею 4 даного договору, що позивачем зроблено не було.
Прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 06.07.2017 не може бути підставою для встановлення факту виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором №148/3ШК купівлі-продажу майнових прав від 05.05.2017.
Суд звертає увагу, що за вказаних вище обставин, позивач мав право на розірвання договору та повернення сплачених коштів, а не право вимоги про передачу майнових прав на квартиру, внески по якій позивачем сплачен не у повному обсязі.
Суд звертає увагу на ту обставину, що стягнення із відповідача пені відповідно до ч. 5 ст. 10 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» можливе лише в разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, яке він має виконати в певний строк.
Разом із цим, суд вважає, що твердження позивача про те, що після прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у позивача не було підстав для повного виконання своїх зобов'язань,я к і те, що такі зобов'язання вважалися виконаними у повному обсязі, є необґрунтованими.
Суд вважає, що у силу закону та умов укаладеного договору, позивач мав право ставити питання про повернення сплачених коштів та розірвання договору, а не ставити питання про стягнення пені з відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 06.07.2017 не може бути підставою для звільнення позивача від виконання у повному обсязі взятих зобов'язань за спірним договором.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що постановою Великої палати Верховного суду від 22.05.2018 касаційні скарги ТОВ «ВКФ Фарби України» та Київського національного університету будівництва і архітектури було задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, внаслідок невиконання у повному обсязі взятих на себе зобов"язань, відповідачем направлено вимогу позивачу про розірвання спірного договору, що у силу вимог чинного законодавства свідчить про те, що Договір № 148/3/ШК купівлі продажу майнових прав від 05 травня 2017 року є розірваним з 15 жовтня 2020 року з ініціативи відповідача.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статей 1, 1-1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналізуючи матеріали справина відповідність їх вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки позивачем не було виконано у повному обясязі взяті на себе зобов'язання за спірним договором, а тому у останнього відсутнє і право на стягнення із відповідача штрафних санкцій у формі пені.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю заявлених позивачем вимог.
Керуючись статтями Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 526, 539,549, 599,610, 635,651, 653, 655,691 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.07.2022.
Суддя: О.М. Букіна