П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6431/22
Категорія: 106030000 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 24.05.2022 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позивачеві адміністративного позову, справа розглянута згідно ч.2 ст. 312 КАС України, без повідомлення учасників справи,
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Одеській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Начальника ГУ МВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. від 04 листопада 2015 року №1313о/с, про звільнення ОСОБА_1 , майора міліції (М-184687), старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського РВ ОМУ ГУМВС України в області, згідно з п.10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів);
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського Районного Управління Поліції № 1 ГУНП в Одеській області;
- стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на службі;
- допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, а також в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
04 травня 2022 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання суду: доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також належним чином засвідчених додатків до позовної заяви.
19 травня 2022 року позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, яка обґрунтована наступним:
- ОСОБА_2 зазначав, що про оскаржуваний наказ, на який він посилається в своїй заяві від 28 березня 2022 року, йому стало відомо зі слів колишнього співробітника сектору кадрового забезпечення, проте він не знав чи дійсно це той наказ, на підставі якого його звільнили;
- позивач наголошував, що неодноразово звертався до відповідача, проте квитанції пошти у нього не збереглись;
- також, як на підставу поновлення строку звернення до суду позивач вказував, що до 04 березня 2022 року він знаходився в місці попереднього ув'язнення, а тому не міг повноцінно захищати свої права.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 разом з додатками повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт вказує, в оскаржуваній ухвалі від 24 травня 2022 року суд першої інстанції послався на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, в якій зазначено, що він ознайомився з наказам про своє звільнення 21 грудня 2015 року, разом з тим, це завідомо неправдиві відомості, і апелянту не зрозуміло звідки у суду такі відомості, так як він в цей час знаходився під вартою в ДУ "Одеській слідчий ізолятор", що підтверджує ухвала Приморського районного суду м. Одеси;
- суд першої інстанції посилається на те, що 03 травня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов аналогічний позов, однак це позов поданий адвокатом в інтересах апелянта та йому було не відомо, що адвокат встиг теж подати позов;
- суд першої інстанції не звернув увагу, що в адміністративному позові вказані нові обставини, а саме положення Рішення Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2021 від 21 липня 2021 року,я яким п.8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним);
- враховуючи те, що апелянт був обмежений і не мав доступу до законодавства в умовах ДУ "Одеській слідчий ізолятор", про рішення Конституційного суду №4-р(ІІ)/2021 від 21 липня 2021 року, він дізнався лише під час підготовки адміністративного позову;
- суд першої інстанції вирішив питання про залишення адміністративного позову без розгляду без виклику позивача до суду, у зв'язку з чим позбавив його можливості обґрунтувати належність доказів для підтвердження позовних вимог, відповідно до ст. 73 КАС України;
- таким чином, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, штучно обмеживши права позивача, із посиланням на не доведені обставини.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду першої інстанції не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у своєму клопотанні про поновлення пропуску звернення до суду зазначає неправдиві відомості стосовно дати свого ознайомлення із оскаржуваним наказом, оскільки про його реквізити, зміст та підстави свого звільнення позивач був обізнаний ще 21 грудня 2015 року.
Таким чином, позивач пропустив місячний строк звернення до суду із вказаним позовом, а причини пропуску такого звернення, які зазначає позивач, суд вважає необґрунтованими, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надає.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що знаходження позивача до 04 березня 2022 року в місці попереднього ув'язнення не є, на думку суду, тією об'єктивною перешкодою, що не залежала від волі позивача та унеможливлювала його звернення до суду.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що позивач на виконання вимог ухвали суду від 04 травня 2022 року про залишення позовної заяви без руху надає власне письмове підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, суд першої інстанції з автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановив, що 03 травня 2022 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУНП в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ГУ МВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. від 04 листопада 2015 року №1313о/с, про звільнення ОСОБА_1 , майора міліції (М-184687), старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського РВ ОМУ ГУМВС України в області, згідно з п.10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів);
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області;
- стягнути з ГУНП в Одеській області юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на службі;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського Районного Управління Поліції № 1 ГУНП в Одеській області, а також в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №420/6525/22 суддя Одеського окружного адміністративного суду, ОСОБА_3 вказаний адміністративний позов залишила без руху.
Таким чином, позивач двічі звернувся до Одеського окружного адміністративного суду до того самого відповідача із аналогічними позовними вимогами.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.4 ст. 78, ч.ч.1, 2 ст. 123, ст. 169 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції послався на завідомо неправдиві відомості про те, що позивач ознайомився з наказам про своє звільнення 21 грудня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, позивач вже звертався з аналогічним позовом (справа №815/4058/16), зокрема, з такими позовними вимогами:
- визнання протиправним та скасування наказу Начальника ГУ МВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. від 04 листопада 2015 року №1313, про звільнення майора міліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського РВ ОМУ ГУМВС України в області, згідно п.10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів);
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області;
- стягнення з ГУНП в Одеській області (код 40108740) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на службі;
- допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, а також в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
Як вбачається з ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року позивач був ознайомлений з наказом про звільнення 21 грудня 2015 року. В грудні 2015 року, у відділі кадрового забезпечення Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області дружині позивача виданий оригінал трудової книжки, витяг з Наказу, військовий квиток, довідка відділу кадрового Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області б/н.
Вищезазначеною ухвалою також встановлено, що перебіг строку звернення до суду про оскарження свого звільнення розпочався для позивача з 21 грудня 2015 року та закінчився 21 січня 2016 року, але позивач звернувся до суду лише 17 серпня 2016 року.
З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 78 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач про оскаржуваний наказ дізнався 28 березня 2022 року.
Щодо посилання апелянта на те, що ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року про повернення позовної заяви прийнято без його участі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до положень ст. 169 КАС України . Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.(…)
Позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; (…) 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду(…).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Тобто, чинним процесуальним законодавством не передбачено виклик сторін для обґрунтування пропуску строку звернення до суду та вирішення питання про можливість відкриття позовного провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт двічі звернувся з тими самими позовними вимогами (що не заперечується ОСОБА_1 ), вказуючи на те, що перший позов був поданий його представником без його відома.
Вищезазначені посилання апелянта, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_4 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними клопотання на усунення недоліків позовної заяви, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.