П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 серпня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/1869/22
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 13.05.2022 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду(далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо відмови позивачу у листі від 28 жовтня 2021 року №19970-20498/Л-02/8-1500/21 у перерахунку пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(11)2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 18 жовтня 2021 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії з 07 липня 2021 року відповідно до ст. 54 Закону №796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(11)2021. Проте, ГУПФ України в Одеській області листом від 28 жовтня 2021 року №19970-20498/02/8-1500/21 відмовило у перерахунку пенсії виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, при цьому відмова ґрунтувалась на тому, що Законом України від 29 червня 2021 року №1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено ряд змін щодо пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю, пов'язаною з наслідками аварії на ЧАЕС, зокрема, з 01 липня 2021 року набувають чинності зміни внесені до ст. 54 Закону №796-XII, якими суттєво змінено мінімальні розміри пенсій усіх осіб, що належать до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (як особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так і з числа потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС) та збільшуються розміри щомісячної адресної допомоги особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації на ЧАЕС, що передбачена п.2 Прикінцевих положень Закону №796-ХІІ. На зазначеній підставі пенсію автоматично перераховано з 01 липня 2021 року та її розмір становить 9 733,50 грн. і не зміниться.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком є протиправними.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що при розрахунку пенсії позивача по інвалідності II групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону №796-ХІІ розмір пенсії не зміниться, та становитиме 9 733,50 грн., де: 4 800,00 грн. - основний розмір пенсії; 379,60 грн. - додаткова пенсія інваліду II групи ЧАЕС; 50 грн. - цільова допомога інвалідам війни II групи; 741,60 грн. - підвищення інвалідам війни II групи; 3 762, 30 грн. - державна адресна допомога інваліду війни І групи. Оскільки розмір пенсії позивача по інвалідності І групи становить 9 733,50 грн., тобто розмір пенсії не зміниться, отже пенсія з 07 липня 2021 року перерахунку не підлягає. Враховуючи вищевикладене, для перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності II групи та виплати з 07 липня 2021 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно положень ст. 54 Закону №796-ХІІ підстави - відсутні.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у листі від 28 жовтня 2021 року №19970-20498/Л-02/8-1500/21 у перерахунку пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком, зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(11)2021.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, №8-рп/99 від 06 липня 1999 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року).
ОСОБА_1 зазначає, що за загальним правилом наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного Суду України. Такий підхід слід застосовувати до осіб, які не звертались до суду з метою відновлення порушеного права. В таких ситуаціях відновлення права (наприклад на перерахунок пенсії) можливе з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України".
Апелянт наголошує, що звернення за перерахунком пенсії відбулось після винесення рішення Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)2021. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, а не в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-ІХ від 29 червня 2021 року (далі - Закон №1584-ІХ).
У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що відповідач не погоджується з вимогами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області, має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС та отримує пенсію.
ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою від 28 жовтня 2021 року про проведення перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
ГУПФ України в Одеській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 листом від 28 жовтня 2021 року повідомив про відсутність підстав для перерахунку його пенсії. На думку відповідача, оскільки пенсія перевищує мінімальний розмір, то зазначеному перерахунку не підлягає.
Суть спору між сторонами зведена виключно до розміру пенсії по інвалідності позивача, як особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2 групи інвалідності.
Позивач вважає, що розмір його пенсійних виплат повинен бути підвищений до 8 мінімальних пенсій за віком згідно Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що положення ч.3 ст. 54 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР застосуванню не підлягають, оскільки Верховною Радою України виконано рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому термін. За таких обставин, твердження позивача про наявність правових підстави для проведення нарахування та виплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи саме з положень наведеної норми, є помилковими.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, , ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 49, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 54 Закону №796-XII (у редакції, чинній до 31 грудня 2014 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон України №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким текст ст. 54 Закону №796-XII викладено у такій редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
Отже, із урахуванням змін, внесених Законом №76-VIII, нормами ст. 54 Закону №796-XII передбачалося, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч.3 ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, цим рішенням Конституційного Суду України врегульовано строк та спосіб його виконання та передбачено, що ч.3 ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07 липня 2021 року.
Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме ч.4 ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
Згідно ч.1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" №2136-VIII (далі - Закон №2136-VIII), закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст. 97 Закону №2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
У відповідності із зазначеними нормами Закону №2136-VIII, Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
До цього моменту діяла ст. 54 Закону №796-XII у редакції, яка не передбачала перерахунку призначеної позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням встановленого Конституційним Судом України порядку і строків виконання рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком було неприведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (до 07 липня 2021 року) нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України.
29 червня 2021 року Верховною Радою України, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021, прийнято Закон №1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім п.2 розділу І цього Закону та п.2 цього розділу, які набирають чинності з 01 липня 2021 року.
У п.2 Закону № 1584-ІХ ст. 54 викладено в такій редакції:
"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для І групи інвалідності - 6 000 гривень;
для II групи інвалідності - 4 800 гривень;
для III групи інвалідності - 3 700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3 700 гривень".
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, який вносить зміни до Закону №796-XII, що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на той факт, що підлягає застосуванню положення ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР є необґрунтованими.
За таких обставин колегія, суддів доходить висновку, що здійснюючи перерахунок пенсії по інвалідності позивачу, відповідач керувався чинними на момент здійснення відповідного перерахунку нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже, дії, рішення відповідача є правомірними.
Також, рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 не містить положень, які б визначали порядок виконання п.4 щодо відшкодування такої шкоди громадянам України.
З таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що посилання позивача про наявність правових підстави для проведення нарахування та виплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи саме з положень наведеної норми, є помилковими.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відсутні.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.